Постанова № 12271418, 19.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2010                                                                                           № 35/42

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ спільного підприємства "Ібоя"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.06.2010

у справі № 35/42 ( .....)

за позовом                               ТОВ спільного підприємства "Ібоя"

до                                                   Приватного акціонерного товариства "Нова Лінія"

про                                                   стягнення 117375,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство „Ібоя” (надалі – позивач, апелянт) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства „Нова Лінія” (надалі – відповідач) про стягнення 117375,90 грн. (з яких: 48978,33 грн. – інфляційні втрати, 10898,13 грн. – 3% річних та 57499,44 грн. – пеня) в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 3036/707/09Р-515 від 09.07.2007 в частині оплати отриманого товару.

До прийняття рішення по справі позивачем до Господарського суду м.Києва подано відкоригований розрахунок позовних вимог від 12.03.2010 (т.2, а.с.18-31), у відповідності до якого позивач зазначає, що сумарний розмір нарахованих інфляційних втрат, річних та пені, викладених у цьому розрахунку, становить 117551,60 грн., але позивач, бажаючи залишити ціну позову незмінною, зменшує розмір нарахувань, вказаних у відкоригованому розрахунку, та просить стягнути 3% річних за накладною № 729о від 11.09.2008 у розмірі 243,39 грн. замість 419,09 грн. (сума, що зазначена у розрахунку).

Таким чином, заявою № 82 від 12.03.2010 (т.2, а.с.17) позивачем уточнені позовні вимоги, у відповідності до яких він просить стягнути з відповідача 117375,90 грн. (з яких: 32821,92 грн. інфляційних втрат, 12863,35 грн. – 3% річних та 71690,63 грн. пені).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.06.2010 у справі № 35/42 позов задоволено частково; стягнуто Приватного акціонерного товариства „Нова Лінія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ібоя” 1122,94 грн. - 3% річних, 14375,42 грн. – інфляційні втрати, 2099,41 грн. - пені, 175,98 грн. - державне мито та 35,37 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в інший частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних, річних та пені підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем своєчасно не було усунуто недоліки щодо належного оформлення товаросупровідних документів, а тому відповідачем було застосовано право затримки розрахунків за поставлений товар. Крім того, здійснюючи перерахунок пені, річних та інфляційних втрат, місцевий суд дійшов висновку про порушення позивачем встановленого ст.258 ЦК України строку позовної давності в частині нарахування пені.

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство „Ібоя”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2010 у справі № 35/42 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевим судом прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, та за невідповідності нормам матеріального права. Апелянт стверджує, що місцевий суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення безпідставно та необгрунтовано посилається на те, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 27602,21 грн., що не відповідає дійсності (оскільки станом на момент звернення з позовом основний борг відповідача перед позивачем за договором відсутній). Крім того, за твердженням апелянта, місцевий суд в оскаржуваному рішенні вказав дати, які також не відповідають дійсності, а саме - невірно визначив дати отримання відповідачем товару по накладних, а за накладними №№ 684о, 684/1о, 684/2о від 08.07.2008 та № 714о від 17.07.2008 та № 720о від 18.07.2008 розрахунок пені, інфляційних та річних позивачем взагалі не здійснювався.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін як законне та обгрунтоване.

Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 19.09.2010 не скористались. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від позивача (апелянта) надійшло клопотання № 224 від 06.08.2010 про розгляд справи за відсутності представника в зв’язку з його перебуванням у щорічній відпустці.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін, між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) був укладений договір № 3036/707/09Р-515 від 09.07.2007 (копія договору – т.1, а.с.28).

Відповідно до умов названого договору постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупця товари разом з усіма їх приналежностями та документами, що стосуються товарів, в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у специфікаціях, які є невід’ємною частиною цього договору, а покупець зобов’язується прийняти товари і оплатити їх на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Кількість товару сторони визначають щомісячно, на підставі видаткових накладних, станом на 18 годину останнього дня (п.1.5 договору).

Згідно п.2.1 договору № 3036/707/09Р-515 від 09.07.2007 постачальник зобов’язаний поставити товари за цінами, які зазначені у специфікаціях, підписаних сторонами договору.

Ціна поставленого товару зазначається у видаткових накладних, які надаються до головного офісу покупця для здійснення оплати та складаються на підставі кількості поставленого товару, зазначеного у транспортній накладній із відповідними можливими виправленнями (коригуваннями) згідно актів розбіжностей (повідомлення про розбіжності) (п. 2.3 договору).

Сторонами в розділі 4 названого договору погоджені наступні строки та умови поставки:

-          товар поставляється протягом 7 днів з моменту отримання замовлення покупця, силами та засобами постачальника до відповідного торговельного центру покупця, який визначений у замовленні, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності до усіх інших вимог згідно з замовленням. У разі відсутності на складі постачальника товару та/або неможливості поставки товару (частини товару), визначеного у замовленні покупця, постачальник повинен протягом одного робочого дня, з моменту отримання замовлення, письмово повідомити покупця про неможливість повного (часткового) виконання цього замовлення. У випадку не надання зазначеного повідомлення у вказаний термін, замовлення покупця вважається прийнятим постачальником до виконання (п.4.1);

-          постачальник буде вважатись таким, який виконав зобов’язання поставки товару, якщо він поставив товар до торгівельного центру покупця, зазначеного у замовленні покупця, із усією супровідною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і, якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товар повністю відповідає вимогам, передбаченим законодавством України, умовами замовлення покупця та договору (п.4.5);

-          відсутність, неповнота або неналежне оформлення транспортних та товаросупровідних документів є достатньою підставою для відмови в отриманні товарів (п. 4.6).

Відповідно до п.5.1 договору № 3036/707/09Р-515 від 09.07.2007 покупець оплачує товари шляхом банківського переказу на рахунок постачальника протягом 90 банківських днів з моменту прийому товару покупцем за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені податкові та видаткові накладні (з врахуванням коригувань та виправлень недоліків, які можуть бути виявлені під час прийому товару) до головного офісу покупця, в термін не більше, ніж 3 календарних дні з дня поставки товарів.

Якщо постачальник не надасть видаткові та податкові накладні до головного офісу покупця вчасно (в т.ч. скориговані), про що свідчить відсутність підпису відповідальної особи покупця на зазначених документах, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. При цьому до покупця не застосовується відповідальність, передбачена п.8.4 даного договору, ГК України, ЦК України та іншим законодавством (п.5.2 названого договору).

У відповідності до пункту 12.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2007, а в частині виконання грошових зобов’язань та виконання гарантійних зобов’язань – до повного їх виконання.

02.11.2007 сторонами була укладена додаткова угода № 1 до договору № 3036/707/09Р-515 від 09.07.2007, відповідно до якої термін дії договору продовжено до 31.12.2008.

З наявних матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 3036/707/09Р-515 від 09.07.2007 позивачем поставлявся відповідачу товар, що підтверджується належним чином оформленими та підписаними сторонами накладними (копії наявні в матеріалах справи).

В порушення умов названого договору відповідачем отриманий товар своєчасно оплачений не був.

Сума основного боргу була перерахована відповідачем позивачу 03.09.2009 згідно платіжного доручення № 30969 (т.1, а.с.75).

Наявний в оскаржуваному рішенні висновок місцевого суду про те, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 27602,21 грн. матеріалами справи не підтверджений (оскільки станом на момент звернення з позовом основний борг відповідача перед позивачем за договором був оплачений).

Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Однак, відповідач стверджує, що оскільки позивачем вчасно не були усунуті недоліки в товаросупровідних документах, які були необхідні для проведення оплати за поставлений товар, то відповідачем правомірно, на підставі п.5.2 договору № 3036/707/09Р-515 від 09.07.2007, було затримано розрахунки на відповідний час затримки у наданні вказаних документів. Крім того, відповідач зазначає, що дати, які вказані позивачем у відкоригованому розрахунку, не співпадають ані з датами, вказаними у видаткових накладних (в якості дати їх складання), ані з датами надання вказаних документів відповідачу.

За твердженням апелянта (позивача), у відкоригованому розрахунку позовних вимог дати початку відліку прострочки оплати товару були замінені позивачем на відповідні дати отримання відповідачем товаросупровідної документації та зроблено належний перерахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд, задовольняючи частково позовні вимоги та здійснюючи свій перерахунок інфляційних, річних та пені, як дати отримання відповідачем товару визначив дати по накладних, які відображені місцевим судом у переліку, наявному в оскаржуваному рішенні.

Однак, судова колегія з таким висновком та перерахунком, зробленим судом першої інстанції, не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору № 3036/707/09Р-515 від 09.07.2007 були виписані наступні накладні:

№ 684о від 08.07.2008 - отримана відповідачем 11.09.2008;

№ 684/1о від 08.07.2008 - отримана відповідачем 11.09.2008;

№ 684/2о від 08.07.2008 - отримана відповідачем 11.09.2008;

№ 714о від 17.07.2008 - отримана відповідачем 18.07.2008;

№ 720о від 18.07.2008 - отримана відповідачем 21.07.2008;

№ 728о від 21.07.2008 - отримана відповідачем 29.07.2008;

№ 729о від 21.07.2008 - отримана відповідачем 11.09.2008;

№ 764о від 29.07.2008 - отримана відповідачем 01.08.2008;

№ 794о від 05.08.2008 - отримана відповідачем 08.08.2008;

№ 929о від 01.09.2008 - отримана відповідачем 16.10.2008;

№ 948о від 05.09.2008 - отримана відповідачем 24.09.2008;

№ 960о від 09.09.2008 - отримана відповідачем 17.09.2008;

№ 960/1о від 09.09.2008 - отримана відповідачем 17.09.2008;

№ 991о від 15.09.2008 - отримана відповідачем 19.09.2008;

№ 1009о від 23.09.2008 - отримана відповідачем 29.09.2008;

№ 1059о від 07.10.2008 - отримана відповідачем 17.10.2008;

№ 1081о від 15.10.2008 - отримана відповідачем 15.10.2008;

№ 1095о від 17.10.2008 - отримана відповідачем 17.10.2008;

№ 1119 від 24.10.2008- отримана відповідачем 24.10.2008.

Копія названих накладних наявні в матеріалах справи (т.1, а.с. 239-257).

Як встановлено судовою колегією, усі спірні накладні містять відбиток печатки відповідача про прийняття документу із зазначенням відповідної дати (що відповідає умовам прийняття товару, визначеним договором).

Згідно п.5.1 договору № 3036/70709Р-515 від 09.07.2007 наявність підпису відповідальної особи відповідача на накладній посвідчує отримання ним належно оформлених видаткової та податкової накладних у головний офіс відповідача.

Таким чином, після отримання від позивача документів у відповідача виник обов’язок по оплаті протягом 90 банківських днів (що відповідає 126 календарним дням) отриманого товару та відповідач не мав права більше затримувати його оплату на підставі п.5.2 договору.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем належним чином свої зобов'язання за договором № 3036/70709Р-515 від 09.07.2007 виконано не було, оскільки ним своєчасно, у встановлений договором строк, не було здійснено повного розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п.8.1 договору № 3036/70709Р-515 від 09.07.2007 за невиконання зобов’язань, установлених цим договором, винна сторона відшкодовує інший стороні завдані збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством.

За порушення строку оплату товару, визначеного п.5.1 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання зобов’язань (п. 8.4 договору).

Статтею 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дні, коли зобов’язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, річних та пені не суперечить вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 32821,92 грн., 3% річних у сумі 12863,35 грн. та пеня за порушення строків оплати за поставлений по договору товар у розмірі 71690,63 грн.

При цьому судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про порушення позивачем строку позовної давності в частині стягнення пені з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність - скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч.2 ст.258 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи (т.2, а.с.31), вимоги щодо стягнення пені розраховані позивачем лише починаючи з накладної № 929о від 01.09.2008 (т.1, а.с.248), документи за якою були отримані відповідачем 16.10.2008.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем позовну заяву до Господарського суду м. Києва було надіслано поштою 30.12.2009, про що свідчить штамп „Укрпошти” на конверті (т.1, а.с.77), тобто, в межах строку позовної давності.

Отже, позивачем не було порушено строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені, а доводи відповідача про те, що датою звернення позивача з позовом слід вважати дату порушення Господарським судом м.Києва провадження у справі (а не момент звернення з позовом до суду) суперечать чинному законодавству України.

Таким чином, наявний в оскаржуваному рішенні висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (оскільки позивачем своєчасно не було усунуто недоліки щодо належного оформлення документів, в зв’язку з чим відповідачем було застосовано право затримки розрахунків за поставлений товар, а також оскільки позивачем пропущений строк позовної давності в частині вимог про стягнення пені) є помилковим та зробленим за невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що у відповідності до п.п. 3, 4 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування цього рішення.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства „Ібоя” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2010 у справі № 35/42 – скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.п. 3, 4 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства „Ібоя” на рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2010 у справі № 35/42 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.06.2010 у справі № 35/42 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства „Ібоя” до Приватного акціонерного товариства „Нова Лінія” скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Нова Лінія” (02091, м. Київ, Харківське шосе, 168, п/р 26006001334641 у АТ „ОТП Банк”, МФО 300528, ЄДРПОУ 30728887; або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства „Ібоя” (52005, Дніпропетровська обл., Дніпропетровський р-н, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 74; фактична адреса: 49034, м. Дніпропетровськ, вул. Білостоцького, 159, р/р 26003104585001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14367833) 32821 (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 12863 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 35 коп. – 3% річних та 71690 (сімдесят одну тисячу шістсот дев’яносто) грн. 63 коп. пені, 1173 (тисяча сто сімдесят п’ять) грн. 56 коп. державного мита за подачу позовної заяви, 586 (п’ятсот вісімдесят шість) грн. 88 коп. за подачу апеляційної скарги та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 35/42 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді