Постанова № 12271402, 17.08.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2010                                                                                           № 23/116

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2010

у справі № 23/116 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм"

до                                                   Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Фалбі"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 33400,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Елегант-фарм” в особі ліквідатора Дяченка Сергія Вікторовича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Фалбі” заборгованості у сумі 33.400,84 грн. (з яких 18.410,11 грн. - сума основного боргу, 13.011,65 грн. - інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов’язання, 1.979,08 грн. – 3% річних від суми заборгованості). Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином здійснив розрахунки за поставлені медикаменти.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 р. у справі № 23/116 (далі – Рішення суду) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати Рішення суду та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елегант-фарм” і порушено апеляційне провадження у справі № 23/116.

Представник скаржника у судових засіданнях підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача у судових засіданнях заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва у справі № 43/184 від 14.09.2007 р. визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю “Елегант-фарм”. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2009 р. замінено ліквідатора - арбітражного керуючого Захарчука Віталія Степановича на арбітражного керуючого Дяченка Сергія Вікторовича.

Відповідно до статті 25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор має право від імені банкрута пред’являти до третіх осіб вимоги про повернення дебіторської заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано суду товарно-транспортну накладну №40595 від 09.03.2006 р., відповідно до якої уповноваженою особою Відповідача (довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЛФ №100831 від 09.03.2006 р.) було отримано медикаменти загальною вартістю 18.410,11 гривень.

Вказана товарно-транспортна накладна має посилання на укладений сторонами договір № 286-К/П від 04.10.2002 р., який не було надано суду позивачем.

Відповідно до наданих відповідачем документів між позивачем та відповідачем крім договору №286-К/П від 04.10.2002 р. було укладено договір купівлі-продажу №87/06 від 04.01.2006 р., відповідно до якого відповідач зобов’язався забезпечити поставку товарів медичного призначення у кількості, асортименті та за цінами, що вказані у специфікації (накладній), а позивач – прийняти та своєчасно їх оплатити.

Частинами 1 та 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до накладних № 002844 від 18.01.2006 р.; № 004340, № 004343, № 004489 від 26.02.2006 р. та № 007043, № 007044, № 007047 від 09.02.2006 р. відповідачем було поставлено позивачу медикаменти загальною вартістю 29.068,54 гривень та які не були оплачені позивачем.

Фактично станом на 15.03.2006 р. у сторін виникли зустрічні грошові зобов’язання. При цьому, відповідно до підписаного сторонами акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2006 р. по 15.03.2006 р. заборгованість позивача перед відповідачем на 10.658,43 грн. перевищувала заборгованість останнього (перед позивачем).

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється (у тому числі) шляхом зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.

В оскаржуваному рішенні місцевий суду зазначає, що позивачем та відповідачем 16.03.2006 р. було укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, якою сторони припинили зобов’язання відповідача перед позивачем з оплати отриманого відповідно до накладної № 40595 від 09.03.2006 р. товару вартістю 18.410,11 гривень.

Встановивши відсутність факту, який позивач поклав в основу свого позову, тобто відсутність підстави позову, місцевий суд відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку колегії суддів, місцевий суд дійшов помилкового висновку про те, що між сторонами 16.03.2006 р. відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог і як наслідок - відповідні зобов'язання припинились.

Статями 601 та 602 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог допускається у тому випадку коли: наявні дійсні однорідні взаємні зобов'язання між сторонами, строк виконання яких настав; таке зарахування не забороняється законодавством.

Господарським судом міста Києва 13.03.2006 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" (позивач), введено процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення кредиторських вимог та призначено розпорядника майна Захарчука В.С.

Цією ж ухвалою суду заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб’єктами підприємницької діяльності. Заборонено посадовим особам боржника або власнику майна чи уповноваженому ним органу або іншими особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

В офіційному друкованому органі - газеті "Урядовий кур'єр" № 45 від 22.03.2006 р. опубліковано повідомлення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" та доведено інформацію стосовно реквізитів для подання заяв про визнання кредиторами.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Відповідачем у своєму відзиві зазначено (вказане також відображено в описовій частині рішення, що оспорюється), що відповідачем поставлено позивачу медикаменти (18.01.2006 р., 26.02.2006 р., 09.02.2006 р.), що підтверджується відповідними актами та товарно-транспортними накладними. Строк виконання вказаних зобов'язань настав ще до 13.03.2006 р.

Вказане свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (відповідач) станом на 13.03.2006 р. (дата порушення провадження у справі про банкрутство) являлось конкурсним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" (позивач), тобто таким, вимоги якого настали до дня порушення у справі про банкрутство і зобов'язане було подати свою заяву про визнання його кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм". Проте вказаного зроблено не було, а з керівництвом підприємства-боржника 16.03.2006 р. досягнута згода про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Частиною другою ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Враховуючи вищевказане, станом на 16.03.2006 р. (досягнення згоди про зарахуванням зустрічних однорідних вимог) вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалбі" (Відповідач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елегант-Фарм" (Позивач) не було, оскільки вони не були пред'явлені і визнані господарським судом. Вони також не були пред'явлені і після досягнення згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому вважаються погашеними.

Крім того, як вже зазначалось, станом на 16.03.2006 р. ухвалою суду від 13.03.2006 р. було заборонено посадовим особам боржника вчиняти дії щодо відчуження майна, реорганізації чи ліквідації юридичної особи, укладення угод про зазначене з іншими суб’єктами підприємницької діяльності; заборонено посадовим особам боржника або власнику майна чи уповноваженому ним органу або іншими особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Вказане свідчить про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог не могло відбутись, оскільки не дотримана основна вимога - наявність зустрічних вимог, строк виконання яких настав.

Позивач належним чином скористався своїм правом на звернення до суду.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання, то друга сторона вправі звернутись до суду з позовом про примусове виконання зобов’язання першою стороною в натурі.

Розглядаю спір по суті, колегія суддів також відзначає наступне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення заборгованості застосовується загальний строк позовної давності у три роки. За зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом пред’явлення вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред’явити вимогу про виконання зобов’язання (пункт 5 статті 261 Цивільного кодексу України).

В даному випадку право вимоги у позивача виникло 11.03.2006 року, тобто через один день після поставки товару, як про це зазначено у товарно-транспортній накладній № 40595 від 09.03.2006 р.

На момент подання позовної заяви (09.02.2010 р.) строк, у межах якого заінтересована особа має право у примусовому порядку поновити порушене право, сплинув.

Відповідачем надано суду клопотання про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відповідно до пунктів 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України для відмови у задоволені позовної вимоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як зазначалось вище, постановою Господарського суду міста Києва у справі №43/184 від 14.09.2007 р. визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм» та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Захарчука Віталія Степановича.

Господарським судом міста Києва 20.06.2007 р. винесено рішення у справі №36/181, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм» зобов'язано передати приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Вернадського, 79 (офісні та складські приміщенні підприємства-банкрута) Державному управлінню матеріально-технічного забезпечення НАН Україні (балансоутримувач вказаних приміщень).

Державним виконавцем Відділу державної виконавчої службі Святошинського районного управління юстиції міста Києва 30.07.2007 р. винесена пстанова про відкриття виконавчого провадження стосовно виконання вищевказаного судового рішення.

В рамках примусового виконання вказаного судового рішення державними виконавцями з 23 по 25 жовтня 2009 року описано та передано на відповідальне зберігання майно Товариства з обмежено» відповідальністю «Елегант-Фарм» (в тому числі папки з документами) представнику стягувача Полевому Віктору Ярославовичу.

Як наслідок, майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм» (зокрема і папки з документацією) було замкненні в приміщенні Державного управління матеріально-технічною забезпечення Національної академії наук України. Доступом до нього Захарчук В.С. та його помічники не володіли.

У зв'язку з ситуацією, яка склалась, 21.04.2008 р. попереднім ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм» Захарчуком В.С. подано до Господарського суду міста Києва заяву про дострокове припинення обов'язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм», яка обумовлена об'єктивними обставинами (протиправними діями органів державної виконавчої служби) та неможливістю подальшого виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Елегант-Фарм».

Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 43/184 від 27.02.2009 р., розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 19.11.08 р. розгляд справи № 43/184 доручено здійснити судді Хоменку М.Г.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва № 01-1/13 від 02.02.2009 р. «Про передачу справ», з метою уникнення затягування строків розгляду, справа №43/184 передана для подальшого розгляду судді Пасько М.В.

Фактично, судове засідання, в якому вирішено питання припинення повноважень Захарчука В.С. як ліквідатора ТОВ «Елегант-Фарм» та призначення ліквідатором ТОВ «Елегант-Фарм» Дяченка С.В., відбулося 27.02.2009 р.

Враховуючи вищевикладене, в період з 21.04.2008 р. по 27.02.2009 р. (у зв'язку з неможливістю проведення судових засідань суддею Пасько М.В.) питання призначення ліквідатора і виконання ним своїх повноважень затягувалось. Лише з 27.02.2009 р. Дяченка С.В. приступив до виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Елегант-Фарм», визначених ст. 25 Закону України «По відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в тому числі і пред'явлення позовів до третіх осіб про стягнення дебіторської заборгованості.

Передання установчих документів та печатки підприємства-банкрута від Захарчука В.С. відбулось 16.03.2009 р. У відповідному акті зазначено, що товарно-транспортні накладні знаходяться в заблокованих приміщеннях і доступу до них немає.

Відповідальним за зберігання майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Елегант-Фарм», Полевим В.Я. майно (в тому числі папки з документами) передано ліквідатору 21.05.2009 р.

Фактично лише з вказаного моменту у ліквідатора був доступ до необхідної інформації та документації для пред'явлення позовних вимог до дебіторів.

Враховуючи значний обсяг документації, дебіторів та відсутність матеріально (грошового) забезпечення пред'явити даний позов, як зазначає ліквідатор у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції, видалось можливим лише в кінці 2009, на початку 2010 року.

Пунктом 27 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8-211 „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарських кодексів України” визначено, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Отже, якщо позивач звертається до суду з доводами про наявність поважних причин пропущення позовної давності та просить задовольнити позов, то таке звернення не можна вважати заявою про застосування строків позовної давності.»

З урахуванням наведеного колегія суддів визнає поважними причини пропущення позовної давності, а тому порушене право позивача підлягає захисту. Відповідно, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності.

Колегія суддів також відзначає, що згідно з позовними вимогами позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача розмір збитків від інфляції становить – 13.011,65 грн., 3% річних - 1.979,08 грн.

Розрахунок перевірено колегією суддів та відповідає положенням чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 18.410,11 грн., збитків від інфляції в розмірі 13.011,65 грн. та 3% річних в розмірі 1.979,08 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що позовні вимоги обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення суду – скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 570,00 грн. (334,00 грн. – державне мито та 236,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), понесені під час розгляду справи судом першої інстанції.

Також відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені за подання апеляційної скарги, - держане мито в розмірі 167,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Елегант-фарм” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 р. у справі № 23/116 скасувати.

Постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Фалбі” (03127, місто Київ, вул. Тулузи, 36, код ЄДРПОУ 21568905, р/р 2600401284672 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елегант-фарм” (03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, 18, кв. 81, р/р № 26007301243499 в Київському міському відділенні Промінвестбанку, м. Київ, МФО 322250) основний борг в розмірі 18.410,11 грн., збитки від інфляції в розмірі 13.011,65 грн., 3% річних в розмірі 1.979,08 грн., судові витрати в розмірі 570,00 грн.

3. Стягнути з Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Фалбі” (03127, місто Київ, вул. Тулузи, 36, код ЄДРПОУ 21568905, р/р 2600401284672 в ВАТ "Укрексімбанк", МФО 322313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елегант-фарм” (03179, м. Київ, вул. Чорнобильська, 18, кв. 81, р/р № 26007301243499 в Київському міському відділенні Промінвестбанку, м. Київ, МФО 322250) судові витрати в розмірі 167,00 грн.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

5. Матеріали справи № 23/116 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді