Постанова № 12271383, 02.11.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2010 року Справа № 27/9-10(12/123-09(8/242-08))

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі: Вроні С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кондрашин К.В. представник, довіреність №б/н від 26.04.10;

від відповідача: Пилипчук С.В. представник, довіреність №3515 від 07.09.10;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 року у справі № 27/9-10(12/123-09(8/242-08))

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елєгін» (вул. Ілліча, 19/51, м. Дніпропетровськ, 49000)

до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49049)

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 року у справі № 27/9-10(12/123-09(8/242-08)) (суддя – Татарчук В.О.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Елєгін»131 851 грн. 20 коп. - заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 16 849 грн. 15 коп. - 3% річних, 1 487 грн. – витрат по сплаті державного мита,

6 881грн. – витрат на послуги адвоката, 81 грн. 20 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

29.06.2010 року по даній справі видано наказ.

Своє рішення суд мотивував тим, що в установленій законом формі договір депозитного вкладу сторонами не укладався; помилково перераховані позивачем грошові кошти в розмірі 1000000 грн. повернуто ЗАТ КБ «ПриватБанк»через Жовтневий відділ державної виконавчої служби на підставі меморіального ордеру №570 від 02.04.2009 року; позивачем надано обґрунтований розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

В частині стягнення пені за користування чужими грошовими коштами відмовлено за відсутності вини відповідача, наявність якої передбачено абз.2 п.п.32.3.2 п.32.3 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Не погодившись з даним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права - ст.ст. 207, 525, 625, 638, 642, 1058, ч.2 ст.625 ЦК України, п. 1.24 ст.1 Закону України «Про платіжні системи і переказ коштів в Україні», ч.1 ст.43, ст.ст. 104, 11112 ГПК України.

          Посилається на те, що всі істотні умови договору банківського вкладу були узгоджені сторонами в заяві ТОВ «Елєгін» від 03.10.2008 року про відкриття депозитного рахунку у вигляді депозитної лінії: початкова сума 800000 грн., строк повернення –03.10.2010 року, щомісячна сплата банком 15,5% річних, зазначено рахунок для повернення депозиту. Відповідно до вимог ст.ст. 207, 638, 642, 1058 ЦК України такий договір є укладений, тому посилання позивача на безпідставне отримання відповідачем грошових коштів не ґрунтується на нормах законодавства.

          Станом на 15.08.2008 року у відповідача були відсутні правові підстави, передбачені договором чи законом для повернення позивачу 1000000 грн., тому скаржник вважає безпідставним висновок господарського суду про стягнення згідно ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних за прострочення грошового зобов’язання за період з 15.10.2008 року по 07.05.2009 року, оскільки сам факт грошового зобов’язання з повернення банком коштів нічим не підтверджений.

Зазначає, що судом встановлено відсутність вини відповідача в неповерненні перерахованих за заявою ТОВ «Елєгін» коштів, але покладено відповідальність за ч.2 ст.625 ЦК України.

Просить оскаржуване ним рішення господарського суду скасувати, прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає доводи скаржника необґрунтованими, оскаржуване рішення таким, що прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального законодавства. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2008 року ТОВ «Елєгін» було подано до ЗАТ КБ «ПриватБанк»заяву про відкриття депозитного рахунку у вигляді депозитної лінії на суму 800 000 грн. зі строком повернення - 03.10.2010 року, сплатою 15,5% річних, строком сплати процентів щомісяця та повернення суми депозиту на рахунок № 26008181444001 (том 1 а.с.8).

Відповідно до платіжних доручень №591 від 03.10.2008 року, №598 від 08.10.2008 року та №602 від 09.10.2008 року позивач перерахував грошові кошти у загальній сумі 1000000 грн. на відкритий відповідачем депозитний рахунок № 261560000742587, при цьому посилався на депозитний договір № 4760 від 03.10.08. (том 1 а.с.5-7).

15.10.2008 року позивач звернувся до Кіровоградської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» з листом №121 про повернення помилково перерахованої на рахунок № 26156000742587 суми в розмірі 1 000 000 грн. (том 1 а.с.9).

Листом № Р 26.08.09.0.1/753 від 16.10.2008 року відповідач повідомив позивача про зарахування 1000000 грн. на депозитний рахунок № 26156000742587, відкритий на підставі заяви товариства «Елєгін» від 03.10.2008 року (том 1 а.с.10).

Згідно виписки по рахунку № 26181000738470 згідно договору №4760 від 3.10.2008 року відповідач нараховував позивачу проценти з 07.10.2008 року (том 1 а.с.38-39).

05.11.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «Елєгін» звернулося з позовом до закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у сумі

1 000 000 грн. та          моральної (немайнової) шкоди в розмірі 100000 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 року скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2009 року по даній справі, яким відмовлено в задоволенні позову та частково задоволені вимоги ТОВ «Елєгін», стягнуто з відповідача на користь позивача 1000000 грн. безпідставно отриманих коштів, витрати по сплаті державного мита в сумі 10000 грн., витрати за розгляд апеляційної скарги 5000 грн., витрати на оплату послуг адвоката 10000 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн. (том 1 а.с.56-58, 75-76).

На виконання постанови апеляційного суду відповідачем вищезазначені суми повністю перераховано згідно меморіальних ордерів від 02.04.2009 року (том 1 а.с.114-115).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2009 року вищезазначені рішення і постанова судів першої і апеляційної інстанцій скасовані, справа направлена на новий розгляд (том 1 а.с.93-98).

16.09.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» інфляційні втрати 131851 грн. 20 коп., 3% річних 16849 грн. 15 коп. та пеню 82 000 грн. (том 3 а.с.65-68).

Як встановлено постановою Вищого господарського суду України у даній справі від 09.02.2010 року правонаступником ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк»є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (том 3 а.с.50).

Підставою уточнених позовних вимог позивач зазначає те, що за відсутності належним чином укладеного договору, без належних на то підстав відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 1000000 грн., на вимогу позивача від 15.10.2008 року їх не повернув. Вважає, що згідно ч.2 ст.625 ЦК України відповідач зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання та 3% річних, а відповідно до вимог абз.2 п.п.32.3.2 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена банком по короткострокових кредитах, починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника.

          Зазначаючи, що помилково перераховані грошові кошти у сумі 1000000 грн. отримані позивачем внаслідок проведеної позовної роботи та перераховані на рахунок ТОВ «Елєгін» Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 07.05.2009 року, розрахунок заявлених до стягнення сум позивач провів за період з 15.10.2008 року по 07.05.2009 року.

          Враховуючи зазначені позивачем підстави позову та обставини, що передували уточненню позовних вимог, висновок господарського суду про часткове задоволення вимог ТОВ «Елєгін» є помилковим, в задоволенні позову слід відмовити виходячи з положень наступних норм права:

          Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Грошовим вважається зобов’язання, змістом якого є сплата боржником грошей.

          Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Виходячи зі змісту цієї норми, для застосування її положень слід встановити наявність між сторонами певного зобов’язання та в чому саме полягає зміст його порушення.

          Господарський суд дані обставини не встановив. Навпаки, судом встановлено, що належним чином сторонами договір банківського вкладу у вигляді єдиного документа не укладався, вимоги ч.2 ст.207, ст.208, ч.1 ст.638 та ч.1 ст.1059 ЦК України, вимоги Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 сторонами не додержано.

          Дійшовши такого висновку, господарський суд не з’ясував обставини, про які зазначено в постанові касаційної інстанції від 09.06.2009 року та які в силу ст. 11112 ГПК України ГПК України є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

          Між тим, в силу вимог ст.1059 ЦК України, на яку посилався позивач, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі.

Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

В даному випадку позивачем подано до відповідача заява про відкриття депозитного рахунку у гривнях (том 1 а.с.8).

Тому відносини сторін регулюються положеннями глави 72 ЦК України.

Даною главою прямо не визначена обов’язковість письмової форми договору банківського рахунка.

Відповідно до ч.1 ст.1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Фактичні дії сторін, підтверджені заявою ТОВ «Елєгін» від 03.10.2008 року про відкриття депозитного рахунку у вигляді депозитної лінії в якій зазначено: початкова сума 800000 грн., строк повернення –03.10.2010 року, щомісячна сплата банком 15,5% річних, зазначено рахунок для повернення депозиту, дії позивача про перерахуванню не лише початкової суми, нарахування відповідачем процентів, свідчать про досягнення сторонами істотних умов договору.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 202 ЦК України договір є одним із видів правочину.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони, якщо він підписаний його стороною (сторонами), якщо від імені юридичної особи він підписаний особою, уповноваженою на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплений печаткою юридичної особи.

Виходячи з зазначених норм та обставин справи зміст укладеного правочину зафіксовано в декількох документах, сторонами вчинено дії на його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.2 ст.218 ЦК України якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Жодних позовних вимог про дійсність чи недійсність правочину сторонами у даній справі чи поза її межами не заявлялось.

В силу наведених норм посилання позивача на ч.2 ст.1059 ЦК України, якою передбачено, що в разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним, на думку колегії суддів є безпідставним.

Таким чином, дійсними обставинами справи спростовується посилання позивача на безпідставність отримання ЗАТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів.

Господарським судом не встановлено, які зобов’язання порушено відповідачем, що слугують підставою для застосування до нього передбачених ст.625 ЦК України санкцій.

Щодо наявності зобов’язання відповідача станом на 15.10.2008 року повернути ТОВ «Елєгін» грошові кошти в розмірі 1000000 грн. слід також зазначити наступне:

Відповідно до ст.66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у формі встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків, а також нагляду за їх діяльністю.

Відповідно до ст.55 названого Закону відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 05.12.2008 року № 413 «Про окремі питання діяльності банків» банкам України заборонено робити дострокове повернення депозитів, що також підтверджується додатковими роз’ясненнями Національного банку України, викладеними в листі №22-310/946-17250 від 06.12.2008 року.

Оскільки сторонами погоджено, що датою повернення депозиту є 03.10.2010 року, враховуючи вимоги ст.525 ЦК України, у відповідача на час звернення 15.10.2008 року до відповідача з листом №121 про повернення помилково перерахованої на рахунок 26156000742587 суми в розмірі 1 000 000 грн. не було підстав для її задоволення.

          Тому доводи позивача про порушення відповідачем грошового зобов’язання суперечать дійсним обставинам справи та посиланням самого позивача про безпідставність отримання зазначеної суми відповідачем, яке взагалі виключає можливість застосування положень ст.625 ЦК України.

          Щодо стягнення пені, то суд правомірно відмовив в задоволенні цієї частини позовних вимог, оскільки підстав для стягнення пені не вбачається. Судом правильно зазначено, що підставою для її стягнення відповідно до абз.2 п.п.32.3.2 п.32.3 ст.32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є вина банку в перерахуванні коштів з рахунка платника без законних підстав, якої у відповідача не існує.

Враховуючи, що постановляючи рішення суд не вірно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню.

          Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача.

          Керуючись викладеним, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.06.2010 року у справі № 27/9-10(12/123-09(8/242-08)) скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Елєгін»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ілліча, буд.19, кв.51, код 31116080) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код 14360570) державне мито за розгляд апеляційної скарги в розмірі 1 080 грн. 49 коп.

Наказ господарського суду Дніпропетровської області від 29.06.2010 року визнати таким, що не підлягає виконанню.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського Суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.Л. Кузнецова

Суддя:                                                             І.А. Сизько

Підписано в повному обсязі 15.11.2010 року.