Постанова № 12271382, 10.11.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2010 року Справа № 11/36(02-08/126)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т.Г. (доповідача),

суддів: Головка В.Г., Логвиненка А.О.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.

Представники сторін та третіх осіб-1,2 в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2010р. по справі № 11/36(02-08/126)

за позовом ОСОБА_2, м. Кіровоград ( 25000, АДРЕСА_1)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Гарант-Цукор", м. Кіровоград (25009, вул. Комарова, 64)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 1- ОСОБА_1.(АДРЕСА_2)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -2 - ОСОБА_3, АДРЕСА_3)

про визнання недійсним рішення загальних зборів.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2010 року ОСОБА_2 (позивач) звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Гарант-Цукор»(відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників відповідача від 15.09.2005р., оформленого протоколом загальних зборів засновників відповідача №4 від 15.09.2005р.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 27.07.2010р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_3 (а.с. 120-122, том 1).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області (суддя Коваленко Н.М.) від 04.08.2010р. (у подальшому Рішення) позов було задоволено у повному обсязі, рішення загальних зборів засновників відповідача від 15.09.2005р., оформлене протоколом загальних зборів засновників відповідача №4 від 15.09.2005р., було визнане недійсним.

Рішення було обґрунтоване тим, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, прийнято загальними зборами, правомочність яких неможливо встановити, при проведенні цих зборів не було дотримано визначеного законом порядку скликання і проведення загальних зборів, та питання, що розглядалися на загальних зборах, не були включені до порядку денного зборів учасників відповідача. Вказані твердження мотивуються у Рішенні наступним:

- позивач не міг бути присутнім на загальних зборах засновників відповідача, на яких було прийняте оскаржуване рішення, оскільки він у цей день знаходився у відрядженні у м. Дніпропетровськ, що підтверджується наказом №35 від 13.09.2005р.;

- розрахунок частини прибутку, який підлягає сплаті учасникам Товариства (дивідендів), за законодавчо встановленими правилами ведення бухгалтерського обліку в Україні, здійснюється за статтями №190, 229 Звіту про фінансові результати (форма №2) за відповідний звітний період, а тому оспорюване рішення не може бути законним, оскільки суперечить вимогам ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»(Форма №2), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.;

- з урахуванням встановленої діючим законодавством України неможливості виплати дивідендів за результатами діяльності господарського товариства протягом кварталу або півріччя, та відсутності у статуті відповідача прямих повноважень зборів учасників щодо нарахування та виплати проміжних дивідендів за підсумками кварталу або півріччя, оскаржуване рішення суперечить вимогам, встановленим ст. 145 ЦК України, ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», п.п. 1.8, 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- не маючи в своєму розпорядженні власного прибутку у сумі 2016000,00 гривень, відповідач, відповідно, не міг прийняти рішення про його розподіл;

- відсутні документи, які б свідчили про отримання ОСОБА_1 майна цукру-піску у кількості 600 тонн та, як наслідок, відсутній доказ перерахування податку з доходу фізичних осіб до державного бюджету;

Не погодившись з рішенням, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що:

-оскаржуване рішення містить лише викладення вимог позивача і позицію відповідача щодо визнання позову без зазначення встановлених судом обставин справи;

-чинне законодавство, зокрема, пп. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дозволяє здійснювати виплату дивідендів навіть у тому разі, коли у звітному періоді не було прибутку, але є інші власні джерела;

-посилання на відсутність позивача у м. Кіровограді 15.09.2005р. є нічим на підтвердженим, адже наявність наказу на відрядження не може бути належним доказом знаходження певної особи у певному місці у певний час;

-відповідальним за нарахування та сплату податку з доходів фізичних осіб є податковий агент відповідач, водночас, останнім не були надані в матеріали справи докази сплати авансового внеску, а також пояснення за який період та з яких джерел були сплачені дивіденди.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки на його думку рішення винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду. Слухання справи призначено в судовому засіданні на 22.09.2010 року о 12:15год.

Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Неклеси М.П. від 22.09.2010 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Стрелець Т.Г. (доповідача), суддів: Логвиненка А.О., Чус О.В.

Ухвалою від 22.09.2010 року розгляд справи відкладався до 13.10.2010 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Неклеси М.П. від 13.10.2010 року справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Стрелець Т.Г. (доповідача), суддів: Логвиненка А.О., Головка В.Г.

Ухвалою від 13.10.2010 року продовжувався строк розгляду апеляційної скарги до 15.11.2010 року та відкладався розгляд справи до 10.11.2010 року.

В судове засідання не з`явились представники сторін та третіх осіб, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі. Враховуючи те що залучені до матеріалів справи докази дозволяють визначитись відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі зазначених представників, які не скористались своїм правом з`явитись в судове засідання.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача і пояснення представників позивача та апелянта, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, рішення має бути скасовано, у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено, виходячи з наступного.

У матеріалах справи наявна копія протоколу №4 зборів засновників відповідача від 15.09.2005р., яким було оформлене оскаржуване рішення загальних зборів засновників (а.с. 22, том 1).

Відповідно до вказаного протоколу №4 від 15.09.200р. загальними зборами засновників було прийняте рішення виплатити ОСОБА_1 частку прибутку за 2004 рік в натуральній формі, а саме шляхом надання цукру-піску у кількості 600 (тонн) на загальну суму 2016000,00 гривень.

На вказаному протоколі містяться підписи засновників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а також печатка відповідача.

Відповідно до видаткової накладної б/н від 16.09.2005р. на виконання рішення засновників відповідача ОСОБА_1 було передано відповідачем 600 тон цукру-піску загальною вартістю 2016000,00 грн., у тому числі ПДВ 336000,00 грн.

Також у матеріалах справи наявна копія Договору №2/09 відповідального зберігання від 20.09.2005р., згідно до якого відповідач (зберігач) надає ОСОБА_1 (довіритель) послуги по прийманню, збереженню та відвантаженню приналежного довірителю товару на складах зберігача; актом приймання-передачі до договору №2/09 відповідального зберігання від 20.09.2005р. підтверджено передання ОСОБА_1 на користь відповідача на відповідальне зберігання належного йому товару цукру-піску у кількості 600 тон, загальною вартістю 2016000,00 грн.(а.с. 116-118, том 1).

На виконання договору №2/09 відповідального зберігання від 20.09.2005р. відповідачем видавалися складські довідки, які станом на 01.12.2005р., 01.01.2006р., 01.02.2006р., 01.03.2006р., 01.04.2006р., 11.05.2006р. підтверджували факт перебування на складі відповідача цукру-піску у кількості 600 тон вартістю 2016000,00 грн., належного ОСОБА_1

Вказані документи містять підпис генерального директора відповідача (яким є позивач) ОСОБА_2, печатку відповідача, а також підпис ОСОБА_1

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що обставини справи не були належним чином досліджені при винесенні рішення, в обґрунтування винесеного рішення господарським судом першої інстанції покладені недоведені відомості, а також здійснено посилання на докази, які є неналежними і недопустимими при розгляді цієї справи.

Вказане обґрунтовується наступним.

Позивач і відповідач у позові та поясненнях неодноразово зазначали із посиланням на дані бухгалтерської, фінансової та податкової звітності про наявність у відповідача чистого прибутку лише у розмірі 16,8 тис. грн., з чого господарський суд першої інстанції дійшов до висновку про неможливість розподілу прибутку, якого не існує (а.с. 2-5, 70-71 том 1, а.с. 27, том 2).

Судова колегія вважає, що дані бухгалтерського, фінансового і податкового обліку, які підтверджувались позивачем відповідними документами (а.с. 72-74, том 1, а.с. 1-22, том 2), не можуть вважатись належними і допустимими доказами у справі, оскільки вони не є первинними бухгалтерськими документами і можуть з тих чи інших причин не відображати у повному обсязі фактичні обставини, послідовність і підстави руху товарно-матеріальних цінностей на підприємстві.

Крім того, ОСОБА_1 надав у матеріали справи первинний бухгалтерський документ - видаткову накладну б/н від 16.09.2005р., яка свідчить про відпуск на його користь цукру-піску у кількості 600 тон на підставі оскаржуваного рішення зборів засновників відповідача.

Пояснень щодо причин не відображення вказаного первинного документу у бухгалтерській та податковій звітності відповідача останнім не надано.

З тих же підстав не приймаються у якості належного і допустимого доказу на користь позиції позивача і посилання господарського суду першої інстанції на Акт ДПІ у м. Кіровограді №23/23-1/31975271 від 04.04.2007р. «Про результати виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Агро-Гарант-Цукор»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005р. по 31.12.2006р.»(а.с. 23-50, том 1), яким підтверджена відсутність порушень податкового законодавства з боку відповідача при оподаткуванні доходів фізичних осіб. На думку судової колегії, матеріали податкової перевірки не можуть свідчити про незаконність прийнятого загальними зборами засновників рішення, оскільки вказані матеріали ґрунтуються на даних бухгалтерського, фінансового і податкового обліку, і, відповідно, засновані на відомостях, наданих відповідачем при перевірці. При цьому, навіть у випадку наявності фактичного прибутку від діяльності відповідача у 2004 році, але за умов його не відображення з тих чи інших причин у бухгалтерській, фінансовій та податковій звітності підприємства, остання не може підтверджувати певні обставини справи.

Крім того, судова колегія погоджується з доводами апелянта стосовно того, що наказ відповідача про службове відрядження №35 від 13.09.2005р. (а.с. 135, том 1) не може бути належним і допустимим доказом того, що позивач не приймав участі у зборах засновників відповідача від 15.09.2005р. та не ставив свого підпису на протоколі зборів засновників відповідача №4 від 15.09.2005р. Адже вказаний документ не підтверджує факт перебування або не перебування позивача у певному місці в певний час, а свідчить лише про прийняття юридичною особою в особі генерального директора адміністративного рішення про відрядження певних осіб до м. Дніпропетровська. Будь-яких доказів стосовно того, чи був виконаний вказаний наказ та яким чином, ні позивачем, ні відповідачем у матеріали справи не надано.

Також суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що посилання у рішенні суду першої інстанції на ст. 78 ГПК України щодо прийняття заяви відповідача про визнання позову є такими, що не відповідають чинному законодавству з огляду на таке.

Частиною 5 статті 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Натомість матеріали справи свідчать, що між відповідачем, власником 80% статутного капіталу і генеральним директором якого є позивач, і третьою особою без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 існує спір, предметом якого є повернення належного ОСОБА_1 600 тон цукру-піску, переданого на відповідальне зберігання відповідачеві.

Наведене свідчить, що прийняття заяви відповідача про визнання позову призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1, зокрема, до порушення права власності на 600 тон цукру-піску, яке на час розгляду справи судом апеляційної інстанції ніким не спростовано та не оскаржено.

Крім того, на думку апеляційного господарського суду, надання відповідачем у матеріали справи копії Журналу реєстрації рішень, прийнятих учасниками відповідача, також не може бути беззаперечним доказом того, що протокол №4 від 15.09.2005р. не оформлювався, а відповідні збори засновників від 15.09.2005р. не проводились, оскільки чинне законодавство не містить приписів щодо обовязкового ведення журналу реєстрації рішень, прийнятих учасниками відповідача (а.с. 23-26, том 2).

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про недоведеність всупереч положенням ст. ст. 33, 34 ГПК України факту незаконності та невідповідності чинному законодавству рішення зборів засновників відповідача, оформленого протоколом зборів засновників відповідача №4 від 15.09.2005р.

Наведені міркування свідчать про неповне зясування господарським судом першої інстанції всіх суттєвих обставин справи, що призвело до хибних висновків про необхідність задоволення позовних вимог.

Ухвалами від 29.06.2010р., від 20.07.2010р., від 27.07.2010р. господарський суд Кіровоградської області зобовязував сторін по справі надати для ознайомлення оригінал протоколу зборів засновників відповідача №4 від 15.09.2005р., пояснення, чи підписував позивач оригінал вказаного протоколу, інші пояснення та докази (а.с. 65-66, 110-111, 120-121, том 1).

Але ні позивачем, ні відповідачем не були надані витребувані докази, що мають суттєве значення для вирішення справи.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки оскаржуване рішення зборів засновників відповідача було прийнято 15.09.2005р., а накладна, видана на виконання цього рішення, була датована 16.09.2005р., на думку суду апеляційної інстанції, саме у цей час позивач, як генеральний директор відповідача, що підписував вказану видаткову накладну, мав дізнатися про порушення свого права.

З наведеного вбачається, що позивачем пропущений строк позовної давності зі звернення з вимогою про визнання недійсним рішення зборів засновників відповідача від 15.09.2005р.

Господарський суд не дослідив і не дав належної оцінки вказаним обставинам.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, визнав встановленими недоведені обставини справи, дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи. Вказане призвело до винесення необґрунтованого рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги відповідача, скасування рішення суду першої інстанції та про необхідність винесення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 101-103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2010р. по справі № 11/36(02-08/126) задовольнити.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.08.2010р. по справі № 11/36(02-08/126) скасувати.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, м. Кіровоград на користь ОСОБА_1, м. Кіровоград державне мито за розгляд справи апеляційною інстанцією у розмірі 42,50 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.Г. Стрелець

Суддя В.Г. Головко

Суддя А.О. Логвиненко

Постанову виготовлено в повному обсязі 15.11.2010 року