Рішення № 12271300, 11.11.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2010 Справа № 10/155-ПД-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Бєлій Є.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро"

про зобов'язання укласти Договір про постачання електричної енергії

за участю представників

позивача: Марченко І.П. - юрисконсульт, дов. №07/1727-10 від 23.02.2010 р.,

відповідача: ОСОБА_1 - інженер, дов. б/н від 11.10.10 р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивач звернувся з позовом, в якому просить зобов'язати Відповідача укласти в редакції ВАТ "ЕК "Херсонобленерго" договір про постачання електричної енергії, а саме спірні пункти 1, 2.2.2, 2.3.5., 3.1.5. договору, розділ 9 договору, додаток №2, додаток №6.1., додаток №7.1. Договору про постачання електричної енергії №320 від 15.05.2003 року викладеного в редакції Додаткової угоди від 16.03.2010 р., посилаючись на положення статей 181, 231 ГК України, Правила користування електричною енергією.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог частково заперечує.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Закон України "Про електроенергетику" визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 1.1. Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України №28 від 31 липня 1996р. (надалі - ПКЕЕ), передбачено, що ці правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами. При цьому, дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 5.1. ПКЕЕ визначено, що договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

П. 5.2. передбачає, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.

Згідно з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.2005р. №910, суб'єктами господарювання протягом трьох років від дати набрання чинності цієї постанови треба привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог правил користування електричною енергією. У зв'язку з чим, ВАТ "ЕК Херсонобленерго" було направлено на адресу СТОВ "Дніпро" проект договору про постачання електричної енергії в новій редакції.

Відповідач не погоджуючись з деякими умовами проекту договору, повернув на адресу Позивача додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії разом з протоколом розбіжностей.

В Протоколі розбіжностей до додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії №320 від 15.05.2003р., відповідач висловлює свою незгоду з деякими пунктами Договору та додатків до Договору.

Позивач після розгляду протоколу розбіжностей, з частиною пропозицій, викладених відповідачем, не погоджується, у зв'язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, вищезазначені розбіжності між сторонами є предметом судового розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач у Протоколі розбіжностей зазначає про свою незгоду з абз. 4 п. 1 Договору (предмет договору), а саме пропонує викласти його в наступній редакції: "Приєднана потужність у точці підключення становить: - в зрошувальний період - 2350 кВА (400 кВА+250 кВА+100кВА+1600кВА) + 50 кВт; - в незрошувальний період - 775 кВА (400кВА+250кВА+100кВА+25кВА) + 50 кВт". Однак, позивач заперечує проти такої редакції посилаючись на те, що значення приєднаної потужності має дорівнювати сумі потужностей струмоприймачів (у тому числі трансформаторів), приєднаних до електромережі і дана величина має бути однозначною. ПКЕЕ та Типовим договором про постачання електричної енергії не передбачено, що приєднана потужність може змінюватись залежно від певних чинників, зокрема від такого чиннику як період зрошення. П. 1.2. ПКЕЕ визначає, що приєднана потужність - сумарна за об'єктом споживача номінальна потужність приєднаних до електричної мережі струмоприймачів та трансформаторів споживача (без урахування резервних трансформаторів), які перетворюють електричну енергію на робочу напругу (яка безпосередньо живить струмоприймачі). При розгляді даної справи, відповідачем було надано відзив на позовну заяву в якому, зокрема він погоджується з викладенням вищезазначеного пункту в редакції позивача. В судовому засіданні представник відповідача також висловив згоду з редакцією позивача пункту 1 Договору.

Позивач не погоджується з пропозицією відповідача, зазначену в п. 3 Протоколу розбіжностей, доповнити п. 2.2.2 Договору пунктом наступного змісту: "забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності 1754,5кВт". При цьому, позивач в позовній заяві зазначає, що дана вимога не відповідає змісту Типового договору про постачання електричної енергії, а також зазначає, що рівень дозволеної потужності встановлюється в п.1 договору. У відзиві на позовну заяву, відповідач погоджується з викладенням п. 2.2.2 договору в редакції позивача, без доповнення запропонованим ним пунктом.

Позивач не погоджується з пропозиціями відповідача викладеними в п. 4 та п.5 Протоколу розбіжностей, а саме зі змінами, які відповідач пропонує внести до п. 2.3.5. та п.3.1.5. Договору. При цьому, позивач посилається на те, що дані пропозиції відповідача суперечать вимогам Типового договору про постачання електричної енергії, а також обмежують права енергопостачальної організації. У відзиві на позовну заяву відповідач наполягає на викладенні вказаних пунктів у редакції, що вказана в протоколі розбіжностей. Однак, суд провівши порівняльну характеристику спірних пунктів Договору про постачання електричної енергії №320 з Типовим договором про постачання електричної енергії, керуючись вимогами чинного законодавства щодо обов'язковості дотримання вимог типового договору дійшов висновку, що п. 2.3.5. та 3.1.5. договору про постачання електричної енергії №320 між сторонами мають бути викладені в редакції позивача. Так, п.5.2 ПКЕЕ передбачає, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору. П. 4 ст.179 ГК України передбачає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору. Типові договори є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, вони застосовуються для спрощення процесу укладання конкретних господарських договорів та визначення бажаної, з точки зору держави, моделі договірного зобов'язання. Головною ознакою типових договорів є їх обов'язковість. Тобто, укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом у межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться у такому договорі.

Позивач в позовній заяві вказує на свою незгоду з пропозицією відповідача доповнити п.9 Договору після додатку №11 додатком №12 "протокол розбіжностей до Договору про постачання електричної енергії №320 (додатку №1 до Додаткової угоди від 16 березня 2010р. до договору №320 від 15 травня 2003р.", а також пунктом 15 Протоколу розбіжностей, в якому відповідач пропонує включити наступну фразу: "Додаток №12 є невід'ємною частиною Договору про постачання електричної енергії №320 від 15 травня 2003р.". Наявність вказаного відповідачем додатку не передбачена умовами Типового договору про постачання електричної енергії. П. 4 ст. 181 ГК України передбачає, що протокол розбіжностей є самостійним документом про наявність якого сторона, яка його подає зазначає в самому договорі при його підписанні. У відзиві на позовну заяву відповідач погодився з вимогами позивача щодо вказаних пропозицій протоколу розбіжностей.

Позивач в позовній заяві не погоджується з пропозицією відповідача викласти абз. 7 Додатку № 2 до договору в новій редакції посилаючись на те, що надання інформації щодо даних розрахункового обліку електричної енергії передбачено саме споживачем, а також посилаючись на принцип доцільності зняття показані саме споживачем. Відповідач заперечує, посилаючись на п. 6.11. ПКЕЕ. Так, п. 6.11. ПКЕЕ передбачає, що "покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За ініціативою однієї із сторін договору у ньому може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку. Порядок зняття показів розрахункових засобів обліку зазначається у договорі про постачання електричної енергії". При цьому, в судовому засіданні представник відповідача погодився з редакцією позивача даного пункту в частині дат зняття показань. Отже, керуючись п. 6.11. ПКЕЕ, беручи до уваги пояснення сторін, суд приймає рішення затвердити нову редакцію абз. 7 додатка №2 до договору, а саме затвердити його в такій редакції: "Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником Постачальника 29 числа у місяці з 31 днем; 28 числа у місяці з 30 днями; 27 числа у місяці з 29 днями; 26 числа у місяці з 28 днями та підтверджуються Споживачем. При відсутності представника Постачальника на обумовлену цим додатком дату Споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових засобів обліку, оформляє "Акт про обсяги споживання електричної енергії" (додаток №2а) та не пізніше наступного робочого дня доводить його (акт) до Постачальника".

В п. 11 та п. 12 Протоколу розбіжностей відповідач пропонує змінити позначення "оп. №77" на "оп. №82" в додатках №6.1. та №7.1. до Договору з чим висловлює свою незгоду позивач у позовній заяві. При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що на даний час опора має №82, а номер №77 є старим. Позивачем свої вимоги з даного питання обґрунтовано не було.

Отже, додатки №6.1. та №7.1. мають бути викладені в пропозиції відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково. Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України відносяться на сторони в рівниї частинах.

На підставі викладеного та керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпро" договір про постачання електричної енергії №320 від 15.05.2003р. з додатками в редакції додаткової угоди від 16.03.2010 р. з протоколом розбіжностей.

3. Пункт 1, п. 2.2.2., п. 2.3.5, п 3.1.5., розділ 9 Договору про постачання електричної енергії №320 від 15.05.2003р. в редакції додаткової угоди від 15.03.2010р. визнати в редакції позивача.

4. Додаток №6.1., додаток № 7.1. до Договору про постачання електричної енергії №320 від 15.05.2003р. в редакції додаткової угоди від 15.03.2010р. визнати в редакції відповідача.

5. Абзац 7 додатку №2 до договору №320 від 15.05.2003р. в редакції додаткової угоди від 15.03.2010р. визнати в наступній редакції: "Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником Постачальника 29 числа у місяці з 31 днем; 28 числа у місяці з 30 днями; 27 числа у місяці з 29 днями; 26 числа у місяці з 28 днями та підтверджуються Споживачем. При відсутності представника Постачальника на обумовлену цим додатком дату Споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових засобів обліку, оформляє "Акт про обсяги споживання електричної енергії»(додаток №2а) та не пізніше наступного робочого дня доводить його (акт) до Постачальника".

6.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" (код ЄДРПОУ 24752975, 75004, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Новодмитрівка, вул. Радянська, 66) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" (код ЄДРПОУ 05396638, м. Херсон, вул. Пестеля, 5, поточний рахунок 26001007597201 у АТ "Сведбанк" (публічне) у м. Києві, МФО 300164) - 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.І. Александрова

Дата підписання

рішення 15.11.2010 р.