Рішення № 12271252, 27.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2010 р. Справа № 53/246-10

вх. № 8315/1-53

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Веретун Н.І., за дов.

відповідача - не з*явився.

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Єврофінанс", м. Київ

до ФОП ОСОБА_2, с. Лизогубівка

про стягнення 94666,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ЗАТ "Єврофінанс" про стягнення з ФОП ОСОБА_2, с. Лизогубівка суми заборгованості за договором фінансового лізингу від 18.03.2008 року №LA08000062 у розмірі 94666,72 грн., в тому числі: лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 28628,26 грн., лізингові платежі в частині комісії в сумі 32006,63 грн., збитки у сумі 380,78 грн., інфляційні в сумі 6605,50 грн., 3% річних в сумі 2242,50 грн., пені у сумі 7330,17 грн., санкцію за дострокове розірвання Договору у сумі 17472,78 грн.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані попередньою ухвалою суду документи не надав, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до розяснень, викладених Вищим господарським судом у інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008р. до повноважень господарських судів не віднесено зясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, в зазначеному інформаційному листі викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про належне повідомлення учасників процесу про час та місце судового засідання.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в звязку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

18 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Єврофінанс» (надалі - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) було укладено договір фінансового лізингу №LА08000062. Згідно з Договором позивач зобов'язався після підписання з відповідачем договору фінансового лізингу, придбати і передати у володіння та користування відповідачу предмет лізингу, а відповідач зобов'язався прийняти предмет лізингу та використовувати його у відповідності до умов договору, а також сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до п.8.2 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу, всі платежі за договором сплачуються у гривнях. Референціина валюта конвертується в гривні на дату формування відповідного рахунку. Конвертовані платежі формуються у відповідності до поточного курсу продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку. Відповідач зобов'язався сплачувати лізингові платежі протягом 5 (п'яти) календарних днів з дати виставлення відповідних рахунків позивачем, але не пізніше 7 (сьомого) числа кожного місяця шляхом перерахування відповідних сум коштів на рахунок позивача. Неодержання рахунку відповідачем не звільняє його від зобов'язання своєчасно здійснювати лізингові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі.

Відповідно до встановленої відповідачем специфікації (додаток № 1 до Договору) позивачем було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінас-Сервіс» згідно договору купівлі-продажу від 18 березня 2008 року за №40/03-08: транспортний засіб: МАЗ, модель:437041-262.

09 квітня 2008 року позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг, що підтверджується Актом приймання-передачі предмета лізингу, копія якого долучена до матеріалів справи, транспортний засіб: Марка, модель: МАЗ 437041-262 Об'єм двигуна: 4750 куб. см. державний номер: АА 5936 НС

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч.2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони вимагати виконання нею обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, встановлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з ст. 286 Господарського кодексу України та ст. 762 Цивільного кодексу України, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування предметом лізингу, що випливає з договірних зобов'язань.

Обов'язок Лізингоодержувача своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингові платежі за користування предметом лізингу встановлені ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Позивач свої зобов*язання за умовами Договору виконав у повному обсязі, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами, в свою чергу відповідач свої зобов*язання за період дії договору фінансового лізингу, а саме сплату лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу виконав частково, внаслідок чого утворилась заборгованість в частині відшкодування вартості предмета лізингу, яка становить 28628,26 грн.

Позивач наданими до матеріалів справи документами довів заборгованість відповідача в частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 28628,26 грн., а тому дана вимога підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства відповідач не виконував зобов'язання зі сплати лізингових платежів, позивач надіслав повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу з вимогою про сплату суми лізингових платежів і повернення предмету лізингу.

Відповідач предмет лізингу повернув 11 серпня 2009 року, що підтверджується актом повернення предмету лізингу, копія якого долучена до матеріалів справи.

В п. 4 Акту повернення предмету лізингу Сторони визнали, що лізинг транспортного засобу припиняється з моменту підписання Акту.

В п. 5 Акту повернення предмету лізингу від 11.08.2009 року Сторони узгодили, що щомісячний лізинговий платіж буде нарахований в останній робочий день поточного місяця (тобто 25 серпня 2009 року).

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Вартість предмета лізингу на момент передачі у лізинг становила 176 700,02 грн..

Враховуючи те, що Відповідач при поверненні предмета лізингу не надав податкову та видаткову накладні, Позивач був вимушений звернутися до експерта з метою визначення вартості предмета лізингу.

На дату повернення предмета лізингу його ринкова вартість становить 86868,15 грн., що підтверджується Звітом №610 про експертну оцінку транспортного засобу від 14 серпня 2009 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.10 Закону України «Про фінансовий лізинг», Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За період дії Договору фінансового лізингу нараховано лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу у сумі 89451,09 грн..

Станом на дату повернення предмета лізингу сума не нарахованих лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу становить 87248,93 грн. і розраховується наступним чином:

176700,02 грн. (вартість на дату передачі в лізинг) 89451,08 грн.(нараховано ліз. платежів) = 87248,93 грн.

Таким чином, станом на дату повернення предмета лізингу його ринкова вартість менша від вартості не нарахованих лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу на 380,78 грн..

Позивач наданими до матеріалів справи документами довів заборгованість відповідача в частині відшкодування вартості предмета лізингу в сумі 380,78 грн, а тому дана вимога підлягає задоволенню.

За період дії Договору у відповідача виникла заборгованість з оплати лізингових платежів, яка не погашена до дати звернення Позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. З статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас зобов'язання, які не були виконані відповідачем під час дії Договору, підлягають виконанню й після розірвання Договору.

Розмір щомісячних лізингових платежів в частині комісії, розрахованих за поточним курсом продажу відповідної валюти ВАТ КБ «Надра» на дату виставлення рахунку становить 56630,14 грн.

За період дії Договору фінансового лізингу відповідач сплатив лізингових платежів в частині комісії в сумі 24623,51 грн., а тому виходячи з вищевикладеного, сума заборгованості в частині комісії становить 32006,63 грн., в зв*язку з чим дана вимога обгрунтована наданими до матеріалів справи документами, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов*язання за умовами Договору в частині сплати лізингових платежів, виконав лише частково, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до теперішнього часу не сплачена.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення. За таких обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення інфляційних в сумі 6605,50 грн. та 3% річних в сумі 2242,50 грн., відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 8.7 Додатку № 2 до Договору у разі прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу, Лізингоодержувач (відповідач) сплачує на користь Лізингодавця (позивача) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язань. Так, позивачем за прострочення сплати платежів за договором фінансового лізингу була нарахована пеня в сумі 7330,17 грн. Дана вимога підтверджуються наданими до суду позивачем доказами, відповідає умовам Договору та підлягає задоволенню.

Пунктом 10.8 Додатку № 2 до договору фінансового лізингу передбачено право Лізингодавця, у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу з вини Лізингоодержувача, застосовувати санкцію у розмірі 10 % від вартості всіх недоотриманих лізингових платежів, а тому позивачем був нарахований розмір санкції за збитки, завдані достроковим розірванням договору, який становить 17472,78 грн., суд вважає позовні вимоги в частині стягнення санкції в сумі 17472,78 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 946,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525, 526, 610, 611, 612, 625, 806 ЦК України, ст.22, 33, 43, 44 - 49, 75, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1, п/р НОМЕР_2 в ХОД АППБ Аваль, МФО 350589) на користь Закритого акціонерного товариства «Єврофінанс» (код ЄДРПОУ: 30726921, 69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 81, приміщення 17, р/р 26006166176600 в Акціонерно-Інноваційному банку «УКРСИББАНК», м. Харків, МФО 351005) суму боргу за лізинговими платежами в частині відшкодування вартості предмета лізингу у розмірі 28628,26 грн., збитки у сумі 380,78 грн., суму боргу за лізинговими платежами в частині комісії у розмірі 32006,63 грн., суму зростання боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 6605,50 грн., три проценти річних у сумі 2242,50 грн., пеню у сумі 7330,17 грн., санкція за дострокове розірвання договору у сумі 17472,78 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 946,70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

рішення підписано 01.11.2010 року