Рішення № 12270438, 18.10.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2010 р. Справа № 4/140-10

Суддя Щоткін О.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "Нока", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олена", м. Вишневе, Київська область

про стягнення 7197,37 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Цапик А.В., за дов. №18-1 від 05.11.2009р.;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №4/140-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "Нока" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олена" про стягнення 7197,37 грн., яка складається з 4665,07 грн. суми основного боргу, 293,90 грн. інфляційних втрат, 730,37 грн. пені, 108,51 грн. 3% річних та 1399,52 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2010р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 16.08.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2010р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 30.08.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.08.2010р. розгляд справи було відкладено та зобов’язано відповідача виконати вимоги суду, викладені в ухвалах від 02.08.2010р. та 16.08.2010р.

01.10.2010 р. через загальний відділ господарського суду відповідачем було подано відзив на позов, відповідно до якого останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

          Ухвалою господарського суду Київської області від 04.10.2010р. було продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суд від 04.10.2010р. розгляд справи було відкладено та зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "Нока" надати господарському суду Київської області: докази на підтвердження того факту, що товар за видатковими накладними: № 29521 від 11.09.2009 року, № 29523 від 14.09.2009 року, № 29524 від 14.09.2009 року отриманий уповноваженою особою відповідача, а саме: довіреності (оригінали чи належним чином засвідчені копії) на одержання цінностей в кількостях зазначених у видаткових накладних, на підставі яких ґрунтується позов; докази щодо відображення ним в бухгалтерських даних, врахування у поданих звітах, деклараціях, податкових накладних господарських операцій, щодо поставки товарів за Договором від 01.09.2009р. та видатковими накладними № 29521 від 11.09.2009 року, № 29523 від 14.09.2009 року, № 29524 від 14.09.2009 року.

В судовому засіданні 11.10.2010р. було оголошено перерву до 18.10.2010р.

На виконання вимог ухвали суду від 04.10.2010р. позивачем було подано податкові накладні.

Після оголошеної перерви представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча про час та дату наступного судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис уповноваженого представника відповідача на бланку оголошення перерви.

          Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд,

встановив:

01 вересня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "Нока" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олена" (покупець) було укладено Договір, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець –прийняти та оплатити товар на умовах, зазначеному у даному договорі (п.1.1).

          Відповідно до п .1.2 Договору, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється по цьому договору, визначаються у накладних, які оформляються постачальником та підписуються покупцем при передачі кожної партії товару.

Згідно п. 2.2 Договору, загальна сума даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару, якими оформляється прийом-передача товару, поставленого на підставі даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, про що свідчать видаткові накладні від 11.09.2009р. на суму 2818,09 грн., від 14.09.2009р. на суму 1116,72 грн., від 14.09.2009р. а суму 730,26 грн.

Факт поставки товару також підтверджується податковими накладними господарських операцій, щодо поставки товарів за Договором від 01.09.2009р. за № 3380 від 14.09.2009р., № 3381 від 11.09.2009р., № 3382 від 14.09.2009р. на вищезазначені суми.

Відповідно до п. 4.1. Договору, оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу 25 календарних днів з дати поставки партії товару. Оплата проводиться в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або шляхом внесення представником покупця готівкових коштів до каси постачальника.

          Відповідно до ч. 1 ст. 573 Господарського кодексу України, господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо.), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання. Правовими наслідками порушення зобов'язання є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач доказів сплати заборгованості за договором не надав, доводів позивача не спростував.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олена" заборгованості за поставлений товар розмірі 4665,07 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача три проценти річних з простроченої суми складають 108,51грн., інфляційні втрати –293,90 грн.

Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що розрахунок позивача трьох процентів річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення трьох процентів річних з простроченої суми в розмірі 108,51 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується інфляційних нарахувань, то заявлена до стягнення позивачем сума в розмірі 293,90 грн. підлягає задоволенню частково в сумі 284,57 грн.

Також відповідачем заявлено до стягнення 730,37 грн. пені.

Згідно п.9.1 Договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань та передбачено п. 4.2 зобов’язання по даному договору, покупець несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше на встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за не виконання або неналежне виконання грошових зобов’язань” від 29.04.1994 року № 02-5/293, пеня встановлена чинним законодавством або договором, підлягає сплаті за весь період часу, протягом якого не виконано грошове зобов’язання з урахуванням 6-місячного строку позовної давності.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, який не перевищує подвійної облікової ставки НБУ та з урахуванням шестимісячного строку позовної давності, встановив, що заявлена пеня підлягає частковому задоволенню в розмірі 570,54 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1399,52 грн. штрафу нарахованого у відповідності до п. 9.2 Договору, відповідно до умов якого у разі затримки покупцем оплати за поставлений товар більше ніж на 60 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штрафну неустойку в розмірі 30% вартості неоплаченого своєчасно товару.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту договору (9.2) не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд визнає вимогу позивача про стягнення 1399,52 грн. штрафу обґрунтованою.

За таких обставин суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за договором в сумі 4665, 07 грн. суми основного боргу, 108,51 грн. 3% річних, 284,57 грн. інфляційних втрат, 570,54 грн. пені, 1399,52 грн. штрафу.

Витрати по сплаті державного мита відповідно та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Олена" (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневее, вул. Піонерська, 5, код ЄДРПОУ 32498484) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистрибуційна компанія "Нока" (04080, м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 4а, код ЄДРПОУ 35275492) 4665 (чотири тисячі шістсот шістдесят п’ять) грн.. 07 коп. суми основного боргу, 108 (сто вісім) грн.. 51 коп. 3% річних, 284 (двісті вісімдесят чотири)грн.. 57 коп. інфляційних втрат, 570 (п’ятсот сімдесят) грн.. 54 коп. пені, 1399 (одну тисячу триста дев’яносто дев’ять) грн.. 52 коп. штрафу, 702 (сімсот дві) грн.. 82 коп. державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні стягнення 159,83 грн. пені та 9,33 грн. інфляційних втрат.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 21.10.2010р.