Рішення № 12270368, 02.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/8602.11.10 За позовом          Приватного підприємства "Інтекс"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс"

про                    стягнення 15 965,86 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:                    Бражник Є.М. (Дов.)

Від відповідача:          не з’явився

У судовому засіданні 02.11.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне підприємство "Інтекс" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" 15965,86 грн. (12686,11 грн. основного боргу, 2186,07 грн. пені, 749,11 грн. збитків від інфляції, 344,57 грн. 3% річних) заборгованості за договором № 5301/Р від 01.03.2009р., 159,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати поставленого товару відповідно до договору № 5301/Р від 01.03.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 р. порушено провадження у справі № 57/86 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2010р.

27.09.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" 15609,18 грн. (12329,43 грн. основного боргу, 2186,07 грн. пені, 749,11 грн. збитків від інфляції, 344,57 грн. 3% річних) заборгованості за договором № 5301/Р від 01.03.2009р., 159,66 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01.10.2010р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 19.10.2010р.

19.10.2010р. в судовому засіданні представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що момент виконання зобов’язання щодо оплати товару, поставленого Позивачем по договору № 5301/Р від 01.03.2009р., не настав.

Також Відповідач зазначає, що посилання Позивача на те, що момент оплати в Договорі не встановлений є безпідставним та не ґрунтується на умовах Договору. Пунктом 6.7. Договору встановлено, що Відповідач зобов’язувався оплачувати поставлений Позивачем товар протягом 18 календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам. Оскільки Позивач не надав доказів на підтвердження настання моменту виконання зобов’язання Відповідачем обов’язку щодо оплати товару, Відповідач вважає, що відсутній предмет позову. Крім того, Відповідач вважає неправомірним нарахування штрафних санкцій, оскільки відповідно до умов п. 7.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару Відповідач на вимогу Позивача сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Проте, Позивачем не надано жодних доказів того, що товар, був реалізований. На підставі вищевикладеного Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити в їх задоволенні.

19.10.2010р. в судовому засіданні судом оголошено перерву на 02.11.2010р.

02.11.2010р. у судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги, викладені в заяві про зменшення позовних вимог, та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання 02.11.2010р. на виклик суду не з’явився, причин неявки в судове засідання не повідомив, не надав витребуваних судом документів: доказів того, що товар, поставлений Позивачем по договору № 5301/Р від 01.03.2009р. Відповідачем не був реалізований третім особам.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2009 року між Позивачем - Приватним підприємством "Інтекс" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" був укладений Договір № 5301/Р (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) зобов’язувався доставляти та передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (далі - товар) у власність Відповідача (Покупця), а Відповідач (Покупець) зобов’язувався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Відповідно до умов п. 8.1. Договору він набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 30.09.2009р.

Додатковою угодою від 30.09.2009р. сторони продовжили строк дії Договору до 31.01.2010р.

Позивач належним чином виконував зобов’язання за Договором № 5301/Р від 01.03.2009р. В період дії Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 371164,66 грн.

Відповідно до умов п. 6.7. Договору Відповідач зобов’язувався оплатити поставлений Позивачем товар протягом 18 календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам.

Проте, Відповідач свої зобов’язання по оплаті за поставлений товар виконував не належним чином, оплата проведена лише частково в сумі 358409,55 грн. (в т.ч. зараховано зустрічні вимоги Відповідача) і повернуто товару на суму 69,00 грн., що підтверджується банківськими виписками та заявами про припинення зобов’язання зарахуванням, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідачем було порушено зобов’язання щодо оплати товару поставленого по наступним видатковим накладним, копії яких знаходяться в матеріалах справи:

- № Их-0005074 від 11.11.2009р. на суму 18195,67 грн.;

- № Их-0002942 від 17.11.2009р. на суму 5343,32 грн.;

- № Их-0005272 від 17.11.2009р. на суму 1517,04 грн.;

- № Их-0005429 від 25.11.2009р. на суму 7373,21 грн.;

- № Их-0005631 від 01.12.2009р. на суму 2746,15 грн.;

- № Их-0003085 від 02.12.2009р. на суму 4844,04 грн.;

- № Их-0003154 від 09.12.2009р. на суму 3838,54 грн.;

- № Их-0003261 від 15.12.2009р. на суму 12533,74 грн.;

- № Их-0005930 від 15.12.2009р. на суму 23093,69 грн.;

- № Их-0006142 від 23.12.2009р. на суму 4151,34 грн.;

- № Их-0000034 від 13.01.2010р. на суму 8860,82 грн.

В зв’язку з тим, що Відповідач виконав зобов’язання щодо оплати поставленого Позивачем товару частково, 24 лютого 2010 р. Позивач надіслав Відповідачу претензію вих. № 35, в якій просив оплатити суму заборгованості в розмірі 83234,01 грн.

Вищевказану претензію Відповідач отримав 11.03.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як вбачається із заяви про зменшення позовних вимог, після порушення провадження у справі 20.09.2010р. сторонами проведено залік зустрічних вимог в сумі 356,68 грн.

У зв’язку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 12329,43 грн. - заборгованості за договором № 5301/Р від 01.03.2009р.

У Відзиві на позовну заяву Відповідач не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що момент виконання зобов’язання щодо оплати товару, поставленого Позивачем по договору № 5301/Р від 01.03.2009р., не настав.

Проте, суд не погоджується з зазначеними запереченнями Відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з договору № 5301/Р від 01.03.2009р., він за своєю суттю є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов п. 6.7. Договору Відповідач зобов’язувався оплатити поставлений Позивачем товар протягом 18 календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам.

Проте, як вбачається з умов Договору, сторонами не було встановлено строк реалізації товару третім особам.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене в даних правовідносинах необхідно застосовувати положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Крім того, у Відзиві на позовну заяву Відповідач не визнає позовні вимоги, посилаючись на те, що Позивачем не доведено факту реалізації товару третім особам.

Згідно п. 2.11. Договору зобов’язання Позивача (Постачальника) з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту передачі Відповідачу (Покупцю) товару та його приналежностей, підписання сторонами оформленої належним чином накладної, товарно-транспортної накладної та ін. та передачі Відповідачу (Покупцю) податкової накладної та повного комплекту документів, передбачених п. 4.5. даного Договору, оформлених згідно вимог чинного законодавства та цього Договору.

З доказів по справі вбачається, що Позивач виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості чи кількості товару від Відповідача не надходило.

Згідно умов Договору зобов’язання щодо реалізації товару третім особам покладено на Відповідача. Отже, саме Відповідач повинен був довести факт реалізації (або нереалізації) товару, чого Відповідачем виконано не було, оскільки ним не було надано витребуваних судом документів: доказів того, що товар, поставлений Позивачем по договору № 5301/Р від 01.03.2009р. Відповідачем не був реалізований.

Враховуючи наведене, заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вважає необґрунтованими та не приймає їх до уваги.

24 лютого 2010 р. Позивач надіслав Відповідачу претензію вих. № 35, в якій просив оплатити суму заборгованості в розмірі 83234,01 грн. З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що Відповідач отримав вищевказану претензію 11.03.2010р., а тому згідно норм ст. 530 ЦК останній повинен був оплатити борг в розмірі 83234,01 грн. у строк до 19.03.2010р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Вимоги Позивача Відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за отриманий товар та доказів того, що товар не був реалізований Відповідачем суду не надано, враховуючи відсутність перерахування коштів за поставлений товар в розмірі 12329,43 грн., позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 2186,07 грн. пені, 749,11 грн. збитків від інфляції, 344,57 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобов’язання, з нього підлягають стягненню пеня в розмірі 2186,07 грн., збитки від інфляції в розмірі 749,11 грн. та 3% річних в розмірі 344,57 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

В зв’язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 159,66 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентіс" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12; ідентифікаційний код 35275230; р/р 2600549297001 в АБ "Київська Русь", МФО 319092; або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства "Інтекс" (36039, м. Полтава, вул. Чапаєва, буд. 25; ідентифікаційний код 31034726; р/р 260043173 в АБ "Полтава-банк", МФО 331489) 12329 (дванадцять тисяч триста двадцять дев’ять) грн. 43 коп. основного боргу, 2186 (дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 07 коп. пені, 749 (сімсот сорок дев’ять) грн. 11 коп. збитків від інфляції, 344 (триста сорок чотири) грн. 57 коп. 3% річних, 159 (сто п’ятдесят дев’ять) грн. 66 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 08.11.2010р.