Рішення № 122698200, 29.10.2024, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/942/24

Номер рядка звіту 67

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"29" жовтня 2024 р. смт Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Заполовського В.В.

за участю секретаря Лук`янчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ємільчине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирської області про визначення місця проживання дитини

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 разом з ним.

Свої вимоги мотивує тим, що 03.11.2001 року між ним та відповідачем зареєстровано шлюб, який розірвано 12.08.2021 року. Від вказаного шлюбу в них народилося двоє синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після розірвання шлюбу сини залишилися проживати з ним, відповідач виїхала за межі України, дітей не відвідує, спілкується з ними рідко.

Він самостійно утримує дітей, займається їх фізичним та психологічним розвитком, вихованням. Сини забезпечені всім необхідним. Старший син ОСОБА_5 навчається в місті Житомирі, на вихідні та святкові дні приїздить додому. Молодший син ОСОБА_6 навчається в Кулішівському ліцеї Ємільчинської селищної ради.

Він працює в ТОВ «Восток-Запад», має стабільний дохід та може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистості в атмосфері моральної та матеріальної забезпеченості.

Умови проживання дітей задовільні, будинок та прибудинкова територія знаходяться в належному стані, в будинку чисто і охайно, діти забезпечені всім необхідним.

Перешкод у спілкуванні дитини з матір`ю він не чинив і не чинитиме.

На думку позивача проживання сина разом з ним відповідає інтересам дитини.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судове засідання відповідач не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, вказала, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

З-за таких обставин, враховуючи те, що у справі достатньо доказів для встановлення прав та взаємовідносин сторін, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.ст.223, 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи та надані докази, беручи до уваги заяви сторін, суд приходить до висновку про відсутність можливості задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно ксерокопії рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 12.08.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 розірвано шлюб, який був зареєстрований 03.11.2001 року. (а.с. 16).

Як вбачається із ксерокопії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , яке видане 08.09.2011 року виконкомом Кулішівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.9).

Відповідно до характеристики №441 від 27.05.2024 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , разом з ним проживають діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За місцем проживання ОСОБА_1 характеризується позитивно. (а.с. 14).

З акту обстеження умов проживання №88 від 27.05.2024 року слідує, що старостою Кулішівського старостинського округу Ємільчинської селищної ради Ходоровською Г.А. та діловодом Ємільчинської селищної ради Мойсеєвою Т.С. проведено обстеження умов проживання ОСОБА_4 та встановлено, що він проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом з батьком ОСОБА_1 та братом ОСОБА_3 . Житловий будинок та прибудинкова територія знаходиться в належному стані, в будинку чисто, охайно, продуктами харчування сім`я забезпечена. Одягом, взуттям, спальним місцем та місцем для виконання домашніх завдань діти забезпечені. (а.с. 17).

Згідно копії акту обстеження умов проживання від 17.10.2024 року, проведеним обстеженням умов проживання неповнолітнього ОСОБА_3 встановлено, що він проживає разом із батьком та братом за адресою: АДРЕСА_2 . Батьком дитині створені належні умови проживання, а саме в будинку затишно, прибрано, наявні необхідні для проживання меблі, наявна необхідна побутова техніка. Зі слів неповнолітнього ОСОБА_3 він бажає проживати з батьком, мати з ним не проживає і не спілкується. (а.с. 40).

Згідно до ч.3 ст.29 ЦК України та ч.2 ст.160 СК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Статтею 161 СК України визначено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Згідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітньої дитини. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Позивачем до позовної заяви не додано висновку органу опіки і піклування про доцільність залишення неповнолітньої дитини з ним.

Згідно ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.8, 18, 161 СК України, ст.ст.2, 4, 19, 184 ЦПК України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його судовим порядком шляхом пред`явлення позову до відповідальної за порушення права особи.

Судом може бути вирішено саме спір між батьком і матір`ю щодо місця проживання малолітньої дитини (дітей), коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (діти).

На час пред`явлення позову до ОСОБА_2 та на час розгляду справи позивач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів того, що відповідач заперечує або вчиняє дії, які б свідчили, що вона не погоджується з тим, що їх спільна дитина проживає разом з батьком.

Отже будь-яких підстав вважати, що право батька дитини на визначення місця проживання сина із ним не визнається, заперечується матір`ю дитини чи будь-ким іншим на даний час немає, докази про таке відсутні.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживає і від якого матір дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання на проживання з нею.

Так, після звернення батька дитини (позивача) до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо позовних вимог, у встановленому порядку не заявляла зустрічного позову в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з нею.

Матеріали справи не містять будь-яких належних доказів, які б свідчили про бажання матері (відповідача) і волю щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю.

За встановлених обставин, у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, яка фактично проживала і проживає разом з позивачем, між батьками дитини виник спір саме щодо її місця проживання (матір`ю чи батьком), оскільки мати дитини (відповідач) не вимагала від позивача змінити її місце проживання, не порушувала в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з собою.

Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли, та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, оскільки до позовної заяви не додано належних та допустимих доказів про наявність у сторін спору щодо місця проживання неповнолітньої дитини, суд не вбачає підстав для визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з одним із батьків, в даному випадку з батьком та приходить до висновку про те, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 19, 141, 160, 161, Сімейного кодексу України, ст.ст.2, 12, 76-83, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирської області про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ОСОБА_1 - відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Ємільчинським районним судом Житомирської області за заявою відповідача протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 31.10.2024 року.

Суддя: В. В. Заполовський