Рішення № 12269814, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/28711.11.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ книжок", м. Київ

До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Епоха", м. Київ

Про          розірвання договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від

          24 жовтня 2008 року

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача          Суворова К.С. - пред. по довір.

Від відповідача          Федірко С.А. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про розірвання Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 24.10.2008р., посилаючись на невиконання відповідачем, як покупцем, умов укладеного Договору. Одночасно вважає, що як власник має право на майно та право на застосування до відповідача пені відповідно до п.5.2 Договору і просить повернути нежитлові приміщення шляхом виселення відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 30.09.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2010р. розгляд справи було відкладено на 07.10.2010р. а потім перенесено на 21.10.2010р

20.10.2010р. від позивача надійшло клопотання про направлення судового запиту.

Судом було підготовлено судовий запита щодо витребування копій документів у Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Черниш Наталії Володимирівни.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2010р. розгляд справи було відкладено на 11.11.2010р. та продовжено строк вирішення спору за клопотанням позивача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору та несплати грошових коштів за приміщення.

Представник відповідача відзив суду не надав. Проте, представником позивача було подано заяву, в якій він підтвердив, що розрахунок за Договором не проводився, щодо нарахованої пені зазначив, що її стягнення зробить подальшу діяльність підприємства неможливою.

В судовому засіданні 11.11.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2008 року між сторонами було підписано Договір купівлі-продажу нежилого приміщення по вул. Кудрявська, 16 (посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черниш Наталією Володимирівною, зареєстровано в реєстрі за № 2302).

За Договором позивач, як продавець, зобов’язався передати у власність, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти у власність нерухоме майно, яким є нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 27) (в літ. А) загальною площею 83,10 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 16 (шістнадцять) та зобов'язується сплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених в Договорі.

Відповідно до п. 2.1. Договору сторони узгодили, що продаж нежилого приміщення вчиняється за 750 000 (сімсот п'ятдесят тисяч) гривень.

Відповідно до п. 2.3. Договору суму у розмірі 750000 грн. ТОВ відповідач зобов'язується сплатити не пізніше 23 листопада 2008 року, у безготівковій формі в національній валюті України, на поточний рахунок позивача № 2600400003838 в АКБ «Правекс-Банк», МФО 321983. Відповідно до п. 2.3. Договору зарахування коштів на поточний рахунок позивача підтверджується банківськими виписками.

Позивач надав суду докази, банківські виписки про рух коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача станом на 15 липня 2010 року, що підтверджують факт невиконання відповідачем, п.2.3. Договору та неперерахування коштів за приміщення.

Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з вимогою перерахувати зазначену в Договорі суму у розмірі 750000 грн.

У період з 2008 року по 2010 рік відповідач фізично знаходиться в приміщенні по вул. Кудрявська, 16.т а користується приміщеннями безпідставно.

Відповідно до п. 5.3. Договору у разі несплати 100% вартості нежилих приміщень у строки передбачені цим Договором, продавець має право відмовитися від виконання умов цього Договору та повідомити покупця про припинення дії Договору.

30 липня 2010 року позивач повідомив відповідача про ініціативу розірвання Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 24 жовтня 2010 року та про виселення відповідача із приміщення по вул. Кудрявська, 16, належним чином засвідчена копія даного листа долучена до матеріалів справи.

Проте, на дане повідомлення відповідач не надав відповіді та належним чином не відреагував.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до пункту 5 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. N 671, державній реєстрації підлягають правочини зокрема, договір купівлі-продажу, міни, земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

Відповідно до пункту 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. N 671 Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

До матеріалів справи залучено довідку нотаріуса від 12.08.2010 р., якою підтверджується, що відповідно до п. 27 та п. 61 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, під час вчинення нотаріальних дій оригінали документів, які підтверджують право власності позивача на зазначене майно, було залучено до нотаріальної справи за реєстровим номером 2302.

Відповідач не оспорює право власності позивача, будь-яких інших інформацій з цього питання до суду не надходило.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Саме власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК ).

          Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

          Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

У нашому випадку відповідач як покупець не провів розрахунки за майно чим істотно порушив договірні зобов’язання та позбавив продавця того на що він розраховував. Відповідач вважається боржником, що прострочив, оскільки він не приступив до виконання зобов’язання та не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 ЦК України). В порядку досудового врегулювання спору відповідач не прийняв залежні від нього заходи та добровільно приміщення не звільнив, передачу їх власнику не провів.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Порушення зобов’язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Відповідно до п. 5.2. Договору у разі порушення терміну сплати за нежилі приміщення покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. Позивач нараховує пеню у розмірі 81450 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання. Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги загально відомий економічний стан господарюючих суб’єктів суд визнає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) на 10 відсотків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 655, 657 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Розірвати Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 24 жовтня 2008 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епоха»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ книжок»(посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черниш Наталією Володимирівною, зареєстровано в реєстрі за № 2302).

3.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ книжок»право власності на нерухоме майно, яким є нежилі приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 27) (в літ. А) загальною площею 83,10 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 16 (шістнадцять).

4.          Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Епоха»з нежилого приміщення з № 1 по № 5 (групи приміщень № 27) (в літ. А) загальною площею 83,10 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, будинок 16 (шістнадцять).

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство з обмеженою Відповідальністю «Епоха»(03124, м. Київ, вул. Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 23153440) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Книжок»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, код ЄДРПОУ 34603309), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, пеню у розмірі –73305 (сімдесят три тисячі триста п’ять) грн., державне мито у розмірі 899 (вісімсот дев’яносто дев’ять) грн. 50 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          В решті позову відмовити.

7.          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Повне рішення складено 15 листопада 2010 року.