Постанова № 12269141, 21.10.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2856/10/1770

21 жовтня 2010 року 10год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Патрикей Ю.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник Красовський А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доКостопільська міжрайонна державна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Костопільської МДПІ. Уточнивши позовні вимоги позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, №0048191740/1 від 25.01.2010 року, №0048191740/2 від 06.04.2010 року, №0048191740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн., № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових)санкцій, з врахуванням змін, внесених рішенням Костопільської МДПІ № 2843/к/17-58 від 30.03.2010 року, № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, № 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 144599,30 грн., в тому числі 96286,20 грн. основного платежу та 48313,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача в судове засідання 21.10.2010 року не зявився, в наданих письмових додаткових поясненнях від 20.10.2010 року просить розглянути справу без його участі на підставі наявних в справі матеріалів.

В судових засіданнях 08.07.2010 року, 16.08.2010 року, 25.08.2010 року, 14.10.2010 року представник позивача пояснив суду, що висновки актів перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість, ґрунтуються на помилкових, безпідставних припущеннях органу податкової служби про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь»,ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост». Як зазначив представник позивача, господарські операції, вчинені ПП ОСОБА_3 з вказаними контрагентами, підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що свідчать про реальність укладених договорів, які відповідають вимогам законодавства і ніяким чином не суперечать моральним засадам суспільства, не спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

До того ж, всі зазначені контрагенти на момент здійснення господарських операцій з позивачем мали статус юридичних осіб та платників ПДВ, що підтверджується документально, в тому числі базою даних Державної податкової адміністрації України. А тому, будь-яких законних підстав для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь»,ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост» за спірний період, у органу податкової служби не було. За наведених обставин, представник позивача вважає податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року з врахуванням змін, внесених рішенням Костопільської МДПІ № 2843/к/17-58 від 30.03.2010 року, № 0048201740/0 від 24.12.2009 року (№ 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року) неправомірними.

Щодо визначення податку з доходів фізичних осіб в податкових повідомленнях-рішеннях № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, №0048191740/1 від 25.01.2010 року, 0048191740/2 від 06.04.2010 року, 0048191740/3 від 03.06.2010 року в сумі 1910,18 грн., то представник позивача зазначив, що висновки органу податкової служби про завищення валових витрат на неоплачену суму поставки від ПП «АМТ» в розмірі 12734,55 грн. не узгоджуються з нормами законодавства, оскільки відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 р. до складу валових витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Позивач у відповідності до норми, передбаченої п. 5.1 ст. 5 вказаного закону, сформував валові витрати датою оприбуткування товарів, отриманих від ПП «АМТ» на підставі накладної № 100802 від 10.08.2009 року. Тому, на думку представника позивача, податкові повідомлення-рішення Костопільської МДПІ № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, №0048191740/1 від 25.01.2010 року, 0048191740/2 від 06.04.2010 року, 0048191740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн., підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідач Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція проти позову заперечує, вважає його суперечним фактичним обставинам справи. Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що визначення Костопільською МДПІ податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб відповідає вимогам законодавства, оскільки документально підтвердженими витратами вважаються оплачені витрати поточного звітного періоду, а також попередніх періодів, якщо вони стосуються доходу, отриманого протягом звітного періоду та підтверджені відповідними документами. Позивач придбав пиломатеріали хвойні в ПП «АМТ» на суму 20954,90 грн., однак не оплатив їх в повному обсязі, і як наслідок ПП ОСОБА_3 занизила задекларовану суму доходу, що підлягає оподаткуванню за 9 місяців 2009 року, на суму 12734,55 грн. В даному випадку несплачена сума податку з доходів фізичних осіб становить 1910,18 грн.

Крім того, представник відповідача зазначив, що позивачем в порушення підпункту 7.7.1 пункту 7.7 підпунктів 7.4.1,7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997року було занижено податок на додану вартість на суму 191477,40 грн. за рахунок проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, з метою штучного формування податкового кредиту з ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма Плюс», ПП «Лайкост», ПП «Ерідан-Південь».

Під час проведення перевірки СПД-фізичної особи ОСОБА_3 зясовано, що операції із придбання фансировини, техсировини, піддонів, пиломатеріалів, брусків, дров, тріски мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. В звязку з ненаданням документів не можливо встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій з урахуванням віддаленості контрагентів один від одно. Трудові ресурси та виробничі потужності у ПП ОСОБА_3 відсутні. Платником не надано договорів на транспортування, вантажні роботи, зберігання товаро-матеріальних цінностей, договорів на оренду складських приміщень. Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а невиключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту. Також в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в звязку з відсутністю (не наданими для перевірки) довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Відсутні товаро-транспортні накладні, що свідчили б про рух товарів від постачальника до покупця.

Таким чином, підприємцем порушено ст. 228 Цивільного Кодексу України щодо вимог до укладення правочинів, які по своїй суті суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними. Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, невиконання законодавчо встановлених обовязків по сплаті податку на додану вартість доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість при тому, що СПД фізична особа ОСОБА_3 отримала від ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма Плюс», ПП «Лайкост» податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту. В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма Плюс», ПП «Лайкост» на момент укладення нікчемних договорів не мали цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово-господарських документів, тобто договора та інші документи складені з порушенням цивільної правосубєктності, всі документи видані на виконання таких договорів в т.ч. податкові накладні не створюють правових наслідків (не можуть вважатись первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій), що в свою чергу говорить про їх нікчемність.

Тому, відповідно до позиції представника Костопільської МДПІ, в порушення підпункту 7.7.1, пункту 7.7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997року СПД-фізичною особою ОСОБА_3 було занижено податок на додану вартість на суму 96286,20 грн.

Представник відповідача просить суд в позові субєкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_3 відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною податковою інспекцією проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності підприємця ОСОБА_3, по результатах якої складено акт № 336/1747/2752220229 від 08.12.2009 року про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року (т. І а.с.20-41).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, яким визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн., та № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 144599,30 грн., в тому числі за основним платежем 96286,20 грн., за штрафними санкціями 48313,10 грн. (т. І а.с.13,17).

18 грудня 2009 року Костопільською МДПІ складений акт № 347/17-47/2752220229 від 18.12.2009 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року (т. І а.с. 46-59), на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. І а.с.42).

В порядку апеляційного узгодження податкових зобовязань позивач подавав скарги до Костопільської МДПІ, ДПА у Рівненській області, ДПА України, за результатами розгляду яких скарги субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. (т. І а.с.60-74, 76-81). Прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0048191740/1 від 25.01.2010 року, 0048191740/2 від 06.04.2010 року, 0048191740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн. (т. І а.с.18-19);

№ 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 144599,30 грн., в тому числі 96286,20 грн. основного платежу та 48313,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. І а.с.14-16);

№ 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. І а.с.42-45).

Одночасно при цьому, 30.03.2010 року Костопільська МДПІ приймає рішення про внесення змін до рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 25.01.2010 року № 508/К/17-58 про результати розгляду первинної скарги (та у відповідній частині податкового повідомлення-рішення від 24.12.2009 року № 0048211740/0, податкового повідомлення-рішення від 25.01.2010 року № 00482117401) (т. І а.с.75). В даному рішенні Костопільська МДПІ керуючись п.2 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29 і зареєстрованого в Мінюсті України 18.12.1996 року за № 723/1748:

скасовує податкове повідомлення-рішення Костопільської МДПІ від 24.12.2009 року № 0048211740/0 в сумі 26852,28 грн., в тому числі 17901,52 грн. основного платежу і 8950,76 грн. штрафної (фінансової) санкції;

вносить зміни в податкове повідомлення-рішення від 25 січня 2010 року № 0048211740/1 в частині зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 26852,28 грн., в тому числі 17901,52 грн. основного платежу і 8950376 грн. штрафної (фінансової) санкції, а саме "замість суми податкового зобовязання з податку на додану вартість 169639,08 грн. (основного платежу 113092,72 грн., штрафної санкції 56546,36 грн.) в податковому повідомлення-рішенні від 25 січня 2010 року № 00482117401 слід зазначити 142786,80 грн., в тому числі основного платежу 95191,20 грн., штрафної (фінансової) санкції 47595,60 грн."

Рішення Костопільської МДПІ від 30.03.2010 року № 2843/К/17-58, яким внесені зміни до рішення про результати розгляду первинної скарги та до податкових повідомлень-рішень, є таким, що прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, прийнятим поза процедурою узгодження податкових зобовязань в апеляційному порядку, його наслідки щодо скасування податкових повідомлень-рішень не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки таке рішення не відповідає встановленій законом формі рішення. Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-III, Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29 і зареєстрованого в Мінюсті України 18.12.1996 року за № 723/1748, не передбачена така форма рішення, яким вносяться зміни до податкового повідомлення-рішення у випадку допущення помилок при визначенні податкового зобовязання. Можливість внесення змін у податкове повідомлення-рішення органом податкової служби передбачена лише у випадку узгодження податкових зобов'язань в адміністративному порядку, а Костопільська МДПІ, ДПА у Рівненській області, ДПА України при узгодженні позивачем податкових зобовязань в апеляційному порядку одночасно з залишенням скарг підприємця без задоволення, а податкових повідомлень-рішень без змін, визначає нову суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в податкових повідомленнях-рішеннях від 24.12.2009 року № 0048211740/0 та від 25.01.2010 року № 0048211740/1. Таке рішення Костопільської МДПІ від 30.03.2010 року № 2843/К/17-58 прийняте не у спосіб, не у порядку та не на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Висновки акта перевірки Костопілської МДПІ від 08.12.2009 року, на підставі яких визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн. у податкових повідомленнях-рішеннях № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, № 0048191740/1 від 25.01.2010 року, 0048191740/2 від 06.04.2010 року, 0048191740/3 від 03.06.2010 року, ґрунтуються на виявлені неоплаченої суми поставки Приватному підприємству «АМТ» в розмірі 12734,55 грн., яка віднесена до валових витрат позивача, що є, на думку органу податкової служби, порушенням п. 7.1 ст. 7, п. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV та абз. 3 ст. 13, абз. б) п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92 р.

Однак, такий висновок Костопільської МДПІ суперечить встановленим нормам законодавства. Зокрема, порядок оподаткування доходів громадян-субєктів підприємницької діяльності податком з доходів фізичних осіб на даний час визначено Розділом ІV Декрету КМУ від 26.12.92 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (із змінами та доповненнями) та Інструкцією «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» в редакції наказу ДПА України від 16.07.2003 року № 352. Відповідно до цих нормативно-правових актів загальним оподатковуваним доходом громадянина-субєкта підприємницької діяльності вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій і натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким керуються субєкти підприємницької діяльності при формуванні складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 даного закону встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом, 10 серпня 2009 року приватним підприємцем ОСОБА_3 придбано пиломатеріал хвойний у Приватного підприємства «АМТ» на суму 20954,90 грн. згідно накладної № 100805 від 10.08.2009 року, яка включена до складу валових витрат за 9 місяців 2009 року. Оплата поставки здійснена позивачем частково, недоплачена сума становить 12734,55 грн. В подальшому, як зазначено в акті перевірки і не заперечується представником відповідача, товар реалізовано СФГ «Горизонт» в процесі товаро-обмінної операції. Тобто, відповідно до вимог вказаних законодавчих норм, підприємець реалізував своє право включення до складу валових витрат суму придбання пиломатеріалів датою оприбуткування платником податку товарів.

За таких обставин, визначення Костопільською МДПІ податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн. суперечить нормам закону, а тому податкові повідомлення-рішення № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, № 0048191740/1 від 25.01.2010 року, 0048191740/2 від 06.04.2010 року, 0048191740/3 від 03.06.2010 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Висновок відповідача по акту перевірки № 336/1747/2752220229 від 08.12.2009 року та по акту перевірки № 347/1747/2752220229 від 18.12.2009 року про порушення підприємцем ОСОБА_3 пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, внаслідок чого завищено податковий кредит відповідно на суму 96286,20 грн. за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року та на 113092,72 грн. з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року, ґрунтується на твердженні Костопільської МДПІ про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост».

Так, в акті перевірки № 347/1747/2752220229 від 18.12.2009 року, висновки якого стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій, зазначено, що з травня по грудень 2007 року позивач неправомірно включила суму податку на додану вартість в розмірі 87329 грн. до податкового кредиту по безтоварних господарських операціях з ТОВ «Шерус». Як стверджують перевіряючі в акті перевірки, товар не перевозився, оскільки неможливо встановити вид транспорту, розмір витрат на перевезення, товарно-транспортні накладні, договори на транспортування, зберігання товарно-матеріальних цінностей у позивача відсутні. Крім того, 16.02.2008 року порушена кримінальна справа по факту фіктивного підприємництва, тобто створення субєкта підприємницької діяльності ТОВ «Шерус», під час якої встановлено, що директор товариства ОСОБА_5 фінансово-господарських відносин з приватними підприємцями Рівненської області не мав. Щодо самого ТОВ «Шерус» порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію). В акті перевірки від 18.12.2009 року зазначено і про нікчемність правочинів, укладених підприємцем з ПП «Ерідан-Південь», в результаті чого позивач, на думку Костопільської МДПІ, завищила податковий кредит за жовтень-грудень 2006 року та березень 2007 року на суму 25763,72 грн. Відповідно до тверджень, викладених в акті, ПП «Ерідан-Південь» припинило свою діяльність, порушена кримінальна справа по факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами даної юридичної особи своїм службовим становищем, директор ПП «Ерідан-Південь» ОСОБА_6 не мала господарських відносин з контрагентами Рівненської області, позивач не надала для перевірки товарно-транспортні накладні, а тому безтоварні операції між ПП «Ерідан-Південь» та ФОП ОСОБА_3 мали на меті отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту.

В акті перевірки № 336/17-47/2752220229 від 08.12.2009 року, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, № 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 144599,30 грн., в тому числі 96286,20 грн. основного платежу та 48313,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій, вказано, що позивач в січні 2008 року здійснила безтоварну операцію з ТОВ «Шерус», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 19292 грн., оскільки товар не перевозився, оскільки неможливо встановити вид транспорту, розмір витрат на перевезення, товарно-транспортні накладні, договори на транспортування, зберігання товарно-матеріальних цінностей у позивача відсутні, порушена кримінальна справа по факту фіктивного підприємництва. Щодо обґрунтування неправомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в розмірі 62994,20 грн. з господарських операцій позивача з ТОВ «Гамма-Плюс», то в акті перевірки зазначено, що позивачем не надані письмовий договір з ТОВ «Гамма-Плюс», товарно-транспортні накладні, договори на транспортування, місцезнаходження даного товариства встановити неможливо. Крім того, згідно висновків даного акта перевірки нікчемними є і правочини, укладені позивачем з ПП «Лайкост», місцезнаходження якого встановити неможливо. По даних правочинах знову ж ПП ОСОБА_3 не надано перевіряючим підтверджуючих документів про рух товарів від постачальника до покупця, а тому позивач протиправно відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість по операціях з даною фірмою в розмірі 14000 грн.

Однак, з такими висновками суд погоджується не в повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції. При цьому спеціальними податковими законами встановлюються ряд особливостей ведення податкового обліку платником податків.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що підтверджує понесені підприємством витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Щодо висновків акту перевірки № 347/1747/2752220229 від 18.12.2009 року, які стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій, то слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що протягом періоду з травня по грудень 2007 року субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерус» пиломатеріали та фансировину на загальну суму 523974 грн. Розрахунки проведені шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок контрагента частково, станом на 31.12.2007 року кредиторська заборгованість підприємця перед ТОВ «Шерус» становить 107074 грн. На підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Шерус», позивачем сформовано податковий кредит на суму 87329 грн. (т. І а.с.103-109). Поставка, згідно пояснень представника позивача, здійснювалася за рахунок продавця ТОВ «Шерус». Тобто, фактична реалізація ТОВ «Шерус» та отримання позивачем вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується дослідженими судом первинними документами, а саме накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку (т. І а.с.103-109, 111-117, 119-127).

Посилання відповідача на підтвердження неправомірності видачі первинних документів товариством на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 07.12.2009 року № 302/23-300/34566126 (т. ІІ а.с.87-89), в якому зазначено про порушення провадження у справі по припинення (ліквідацію) ТОВ «Шерус», про наявність у провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва справи про визнання недійсними установчих документів з моменту реєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту видачі, про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.08.2006 року на увагу суду не заслуговує з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV,- якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Як встановлено судом, на момент здійснення господарських операцій з субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_3, ТОВ «Шерус» було включено в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Доказів про наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Шерус» Костопільська МДПІ суду не надала.

Щодо анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, то слід зазначити наступне.

Дослідивши наявний в матеріалах справи акт № 202 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 23.07.2009 року (т. ІІ а.с.125-126), суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Шерус» вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та Положенню про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ № 79 від 01.03.2000 року, зареєстрованого в Мінюсті 03.04.2000 року № 208/4429. Зокрема, в акті зазначено, що у звязку з наявністю ознак фіктивності ТОВ «Шерус» та в результаті обробки системою автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України наявності розбіжностей по показниках, задекларованих у додатку 5 податкових декларацій з ПДВ та відповідно до п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ № 79 від 01.03.2000 року, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва анулює реєстрацію платника податку на додану вартість - ТОВ «Шерус». Однак, норми законодавства, на підставі яких прийнято ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва рішення про анулювання, не передбачають такої підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість як «наявність ознак фіктивності» підприємства. Тобто, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Шерус» з моменту видачі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ 28.08.2006 року прийняте на припущеннях органу податкової служби, всупереч вимогам п. 25.2.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ № 79 від 01.03.2000 року, який передбачає перелік необхідних підтвердних документів (відомостей) для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Давши правову оцінку такому акту, суд прийшов до висновку про протиправність рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Шерус» з моменту видачі свідоцтва, яке не може нести правові наслідки анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. А тому, на момент видачі позивачу податкових накладних, в період з травня по грудень 2007 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Шерус» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, тому на законних підставах видало податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наведених обставин, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Шерус» за період з травня по грудень 2007 року в розмірі 87329 грн., а тому нарахування Костопільською МДПІ податкового зобовязання по ПДВ по даних операціях у податкових повідомленнях-рішеннях № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року в сумі 130993,50 грн., в тому числі 87329 грн. основного платежу та 43664,50 грн. штрафних санкцій неправомірне.

Щодо господарських відносин СПД ОСОБА_3 з Приватним підприємством «Ерідан-Південь», то слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що у жовтні, листопаді, грудні 2006 року та березні 2007 року на виконання укладених договорів № б/н від 10.02.2006 року та № б/н від 02.01.2007 року позивач здійснив придбання пиломатеріалів у ПП «Ерідан-Південь» на загальну суму 154582,32 грн. Оплата здійснювалася шляхом безготівкових розрахунків (т. І а.с.130-132). На підставі накладних та податкових накладних № 121011 від 12.10.2006 року на суму 65821,92 грн., в т.ч. ПДВ 10970,32, № 101110 від 10.11.2006 року на суму 41587,20 грн., в т.ч. ПДВ 6931,20 грн., № 121210 від 12.12.2006 року на суму 27907,20 грн., в т.ч. ПДВ 4651,20 грн., № 1310 від 01.03.2007 року на суму 19266 грн., в т.ч. ПДВ 3211 грн. (т. І а.с.128-129, т. ІІ а.с.141-142)., позивач сформував податковий кредит відповідних податкових періодів. Тобто, матеріалами справи підтверджено та в акті перевірки не спростовується та обставина, що всі первинні документи (накладні, податкові накладні, платіжні доручення), на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках господарські операції позивача з ПП «Ерідан-Південь» за спірний період відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яким визначені вимоги до первинних документів. Наявними в справі відомостями з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України (т. ІІ а.с.163) підтверджено, що свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Ерідан-Південь» анульовано 19.06.2007 року, причина анулювання ліквідація платника податку за рішенням суду. Тобто, на момент виконання господарських операцій (жовтень, листопад, грудень 2006 року, березень 2007 року) Приватне підприємство «Ерідан-Південь» являлося юридичною особою та платником податку на додану вартість, а тому правомірно видало позивачу первинні бухгалтерські документи на підтвердження фактично здійсненого продажу. Тобто, нарахування податковим органом податкового зобовязання по податку на додану вартість по господарських операціях з ПП «Ерідан-Південь» необгрунтоване та протиправне.

Крім того, відповідно підпункту 15.1.1. пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами і доповненнями) податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Костопільською МДПІ в акті перевірки від 18.12.2009 року зазначено, що ОСОБА_3 за жовтень, листопад 2006 року завищено податковий кредит в сумі 17901,52 грн. Однак, даний період виходить за межі трьохрічного строку давності визначення податкового зобовязання.

А тому, Костопільська МДПІ всупереч вимогам закону неправомірно визначила податкове зобовязання з податку на додану вартість по правочинах СПД ОСОБА_3 з ПП «Ерідан-Південь» в сумі 25763,72 грн. основного платежу та 12881,86 грн. штрафних санкцій в податкових повідомленнях-рішеннях № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року, та 7862,20 грн. основного платежу та 3931,10 грн. штрафних санкцій в податкових повідомленнях-рішеннях № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року.

Первинні документи, видані позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Шерус» та Приватним підприємством «Ерідан-Південь», (податкові накладні, платіжні документи) недійсними або нечинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону. Придбані у даних контрагентів товари в подальшому реалізовувалися підприємцем ОСОБА_3, видом діяльності якої є оптова торгівля та посередництво в оптовій торгівлі, іншим юридичних осіб, зокрема ТОВ «Свиспан Лімітед», ЗАТ «МЖК-Буд», ТОВ «Підрядсервіс», ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод», СТОВ «Рось» (т. І а.с.195-204). За наслідками здійсненої фінансово-господарської діяльності відповідно до самостійно поданих позивачем звітів субєкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за період з першого кварталу 2007 року по четвертий квартал 2007 року позивачем було отримано дохід від здійснення підприємницької діяльності (т. ІІ а.с. 145-149).

За наведених обставин, у Костопільської МДПІ не було правових обгрунтованих підстав для визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість за період з жовтня 2006 року по грудень, включно, 2007 року у податкових повідомленнях-рішеннях № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобовязання в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій, які підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Щодо висновків акту перевірки від 08.12.2009 року № 336/17-47/2752220229 про нікчемність правочинів, укладених позивачем та ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс» і ПП «Лайкост», на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, № 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року, то слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що січні 2008 року позивач отримала від Товариства з обмеженою відповідальністю «Шерус» фансировину та дрова на загальну суму 115752 грн. Розрахунки проведені шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок контрагента. На підставі податкової накладної № 211 від 02.01.2008 року, отриманої від ТОВ «Шерус», позивачем сформовано податковий кредит на суму 19292 грн. (т. І а.с.102) Поставка, згідно пояснень представника позивача, здійснювалася за рахунок продавця ТОВ «Шерус».

Посилання відповідача на порушення провадження у справі по припинення (ліквідацію) ТОВ «Шерус», про наявність у провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва справи про визнання недійсними установчих документів з моменту реєстрації та свідоцтва платника податку на додану вартість з моменту видачі, про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 28.08.2006 року, як на підтвердження неправомірності видачі первинних документів товариством «Шерус» на увагу суду не заслуговують та спростовуються вище наведеними доводами.

Фактична реалізація ТОВ «Шерус» та отримання позивачем вказаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується дослідженими судом первинними документами, а саме накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку (т. І а.с.102, 110, 118). А тому, Костопільська МДПІ безпідставно виключила з суми податкового кредиту податок на додану вартість по господарській операції з ТОВ «Шерус», здійсненій в січні 2008 року.

Матеріалами справи підтверджено, що субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 на виконання договору, укладеного 02.01.2008 року з ТОВ «Гамма-Плюс» з доповненнями від 01.03.2008 року та від 01.06.2008 року, придбав від товариства тріску, пиломатеріали, фансировину, дрова, піддони. На підставі податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму 62994,20 грн. у відповідних податкових періодах: у січні - № 211 від 02.01.2008 року на суму 42426,00 грн. в т.ч. ПДВ 7071,00 грн., в лютому місяці 2008 року на підставі податкової накладної № 121 від 02.01.2008 року на суму 176739,60 грн. в т.ч. ПДВ- 29456,60 грн., в березні місяці 2008 року податкової накладної № 1341 від 01.03.2008 року на суму 60188,40 грн., в т.ч. ПДВ 10031,40 грн., в квітні місяці 2008року податкової накладної № 141 від 01.04.2008 року на суму 48554,40 грн., в т.ч. ПДВ 8092,40 грн., в травні місяці 2008 року податкової накладної № 152 від 01.05.2008 року на суму 23884,50 грн. в т.ч. ПДВ - 3980,80 грн., в червні місяці 2008 року - податкової накладної № 1631 від 01.06.2008 року на суму 26172,00 грн., в т.ч. ПДВ 3980 грн. (т. І а.с.245-248, т. ІІ а.с.1-28).

Як встановлено судом, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 19759800, видане 20.08.2003 року ТОВ «Гамма-Плюс», анульоване 30 серпня 2007 року. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ за № 100095687, видане ТОВ «Гамма-Плюс» 05.02.2008 року, анульоване 28.07.2009 року (т. ІІ а.с.98, 119-120). Тобто, на момент видачі позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Гамма-Плюс» податкових накладних № 211 від 02.01.2008 року та № 121 від 02.01.2008 року, свідоцтво платника податку на додану вартість останнього було анульовано, а ТОВ «Гамма-Плюс» не було платником податку на додану вартість.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

Так, згідно пп. 7.2.6 Закону про ПДВ, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. А згідно пп. 7.2.3 цього Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право ж на нарахування податку та складання податкових накладних, у відповідності з пп. 7.2.4 зазначеного Закону, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної належними суб'єктами господарювання.

За наведених обставин, виписані податкові накладні суб'єктом господарювання, який не зареєстрований як платник ПДВ, не є належним підтвердженням сплачених (нарахованих) позивачем сум ПДВ в ціні товару для включення їх до податкового кредиту. А тому, Костопільська МДПІ правомірно виключила зі складу податкового кредиту субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 суму податку на додану вартість в розмірі 36527,60 грн., сформованого на підставі податкових накладних № 211 від 02.01.2008 року на суму 42426,00 грн., в т.ч. ПДВ 7071,00 грн., та № 121 від 02.01.2008 року - на суму 176739,60 грн., в т.ч. ПДВ- 29456,60 грн., виданих незареєстрованим на момент видачі податкових накладних платником податку на додану вартість ТОВ «Гамма-Плюс».

Висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 26466,60 грн. по господарських операціях з ТОВ «Гамма-Плюс» безпідставний та необґрунтований, оскільки факт отримання підприємцем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Гамма-Плюс» підтверджено первинними бухгалтерськими документами, а саме договором та доповненнями до нього, накладними, податковими накладними, виписками банку (т. І а.с.133-156).

Щодо господарських операцій позивача з Приватним підприємством «Лайкост», то судом встановлено, що на виконання усного договору субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 придбала у ПП «Лайкост» фансировину, техсировину, піддони на суму 83999,72 грн., в тому числі ПДВ 14000 грн., що підтверджується накладними (т. І а.с.160-162). Позивач сформував суму податкового кредиту на підставі виданих ПП «Лайкост» податкових накладних № 2274 від 01.07.2008 року, № 322 від 01.08.2008 року та № 472 від 05.09.2008 року (т. І а.с.157-159). Проплата за отриманий товар була здійснена позивачем в безготівковому порядку (т. І а.с.163-166). Тобто, фактичне виконання усного договору підтверджено первинними документами, на підставі яких відображені у бухгалтерському та податковому обліках господарські операції позивача з ПП «Лайкост». Наявними в справі відомостями з офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України (т. ІІ а.с.83) підтверджено, що на момент виконання господарських операцій (липень-вересень 2008 року) Приватне підприємство «Лайкост» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому правомірно видало позивачу податкові накладні. Тобто, нарахування податковим органом податкового зобовязання по податку на додану вартість по фактично здійснених господарських операціях з ПП «Лайкост» необгрунтоване та протиправне.

Так, судом встановлено, що контрагенти СПД ОСОБА_3 на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Шерус» ( січень 2008 року), ТОВ «Гамма-Плюс» (березень-червень 2008 року), ПП «Лайкост» (липень-вересень 2008 року) були зареєстрованими юридичними особами в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платниками податку на додану вартість, тому на законних підставах видали первинні документи бухгалтерського та податкового обліку. Первинні документи недійсними або нечинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону. Придбані у даних контрагентів товари в подальшому реалізовувалися підприємцем ОСОБА_3, зокрема ТОВ «Свиспан Лімітед», ЗАТ «МЖК-Буд», ТОВ «Підрядсервіс», ВАТ «Любомирський вапняно-силікатний завод», СТОВ «Рось» (т. І а.с. 205-216). За наслідками здійсненої фінансово-господарської діяльності відповідно до самостійно поданих позивачем звіту субєкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за перший квартал 2008 року та декларацій про доходи, одержаних з 1 січня по 31 грудня 2008 року, позивачем було отримано дохід від здійснення підприємницької діяльності (т. ІІ а.с. 151-157).

За наведених обставин, Костопільською МДПІ без обґрунтування належними та допустимими доказами зроблений безпідставний висновок про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Шерус», ТОВ «Гамма-Плюс» та ПП «Лайкост», і як наслідок, протиправно визначено позивачу у податкових повідомленнях-рішеннях № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, № 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 89637,90 грн., в тому числі 59758,60 грн. основного платежу та 29879,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Висновки податкового органу, зроблені в акті перевірки № 336/1747/2752220229 від 08.12.2009 року та в акті перевірки № 347/1747/2752220229 від 18.12.2009 року, щодо відсутності документів, які підтверджують передачу товару від продавця до покупця, а саме від ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс» та ПП «Лайкост», не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки належним доказом передачі товару є якраз видаткова накладна, яка є належним первинним документом, що підтверджує передачу товару. А такі документи, як акти приймання продукції за кількістю та якістю по формі П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року, є обовязковими лише в тому випадку, якщо особами в договорі визначено порядок приймання-передачі продукції за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та за якістю №П-6 та П-7.

Крім того, посилання відповідача на відсутність документів, що засвідчують транспортування товару від ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс» та ПП «Лайкост» до позивача судом також до уваги не беруться. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт залучення позивачем у періоді, що оспорюється, для транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ПП «Лайкост» Приватного підприємця ОСОБА_8, який надавав послуги по транспортуванню та зберіганню товару (т. І а.с.217-226). Щодо транспортування товару від ТОВ «Гамма-Плюс», то відповідно до умов Договору від 02.01.2008 року, укладеного між СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Гамма-Плюс», відгрузка і транспортування здійснюється за рахунок «Продавця» - ТОВ «Гамма-Плюс» і входить у вартість товару. Згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ «Гамма-Плюс» передавало призначений для підприємця товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Щодо доводів відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів з ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс» та ПП «Лайкост», то відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, обставини щодо вчинення юридичними особами правочину без відповідного дозволу (ліцензії), вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, відсутні відомості про прийняття судових рішень про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс» та ПП «Лайкост» або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені сторонами вчинені правочини.

Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс» та ПП «Лайкост» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах (договорах, накладних, податкових накладних, платіжних документах) складених позивачем з вказаними контрагентами лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

З точки зору цивільного права усі учасники цивільних правовідносин є добросовісними і їх вина визнається тільки при умові порушення будь ким з них цивільно-правових обовязків. При цьому з матеріалів справи не вбачається, що сторони причиняли збитки державі і в них був умисел на досягнення мети, що суперечить інтересам держави при укладанні правочинів. Вина є умовою цивільно-правової відповідальності, для субєктів підприємницької діяльності. Вона міститься у відношенні їх органів або посадових осіб до своєї протиправної поведінки. Умисел, як одна з форм вини, передбачає, що порушник розумів неправомірність своїх дій, передбачав їх несприятливі наслідки, бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків. Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

На момент проведення перевірки та під час розгляду даної судової справи по суті, відповідач не надав суду вироків по кримінальних справах, що набрали законної сили. Податковий орган покликається лише на наявність кримінальних справ по факту фіктивного підприємництва, тобто створення субєкта підприємницької діяльності ТОВ «Шерус», по факту заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами ПП «Ерідан-Південь» своїм службовим становищем.

Тому, твердження Костопільської МДПІ про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс» та ПП «Лайкост», є необґрунтованим та передчасним.

Посилання відповідача в актах перевірки на неподання податкових звітностей ТОВ «Гамма-Плюс» та ТОВ «Шерус» судом до уваги не беруться, оскільки жодна норма Закону України «Про податок на додану вартість» не вимагає від платника податків контролювати сплату своїми контрагентами до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч цьому, акти перевірки від 08.12.2009 року № 336/17-47/2752220229 та від 18.12.2009 року № 347/1747/2752220229, на підставі яких відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, містять припущення та не містять підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін СПД ОСОБА_3 та ТОВ «Шерус», ПП «Ерідан-Південь», ТОВ «Гамма-Плюс» та ПП «Лайкост» на створення правових наслідків, щодо безтоварності господарських операцій, щодо невиконання позивачем та контрагентами взятих на себе зобовязань, що відображені у вище перелічених накладних, платіжних дорученнях, податкових накладних.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо неправомірності здійснення позапланової перевірки на підставі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу України», результати якої сталі підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Преамбулою Закону «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ встановлено, що Закон визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та основи діяльності.

В акті перевірки у Вступній частині зазначено, що перевірка проведена на підставі п.1 ч.6 ст.11-1 Закону України №509-ХІІ. Даний пункт передбачає, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Позивач зазначив, що будь-якого запиту Костопільської МДПІ про надання пояснень щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Шерус» та ПП «Ерідан-Південь», які стали предметом дослідження позапланової перевірки, не отримував. Костопільська МДПІ в свою чергу не надала суду доказів на підтвердження вручення позивачу такого письмового запиту.

Лист Костопільської МДПІ від 11.11.2009 року за № 11632/К/17-44 з відбитком календарного штемпеля відділення поштового звязку про вимогу надати пояснення та їх документальне підтвердження щодо проведення взаємовідносин за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року з ТОВ «Шерус» та ПП «Ерідан-Південь», який був наданий відповідачем на підтвердження надсилання письмового запиту СПД ОСОБА_3, не може бути взятий судом до уваги, оскільки не містить належних та допустимих доказів щодо надсилання та вручення такого письмового запиту позивачу. Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270, для упаковування поштових відправлень застосовуються, зокрема для листів - поштові конверти, спеціальні конверти з полімерних матеріалів або цупкий папір. Відбиток календарного штемпеля відповідного відділення поштового зв'язку проставляється на поштових відправленнях, тобто, в даному випадку, на конверті, в який упакований лист.

Таким чином, у відповідача не було передбачених законом повноважень на проведення позапланової виїзної перевірки позивача на підставі п.1 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу України», і як наслідок, на прийняття за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року.

Суд вважає, що зазначені дії відповідача щодо проведення перевірки позивача з порушеннями законодавства не встановлюють для СПД ОСОБА_3 обовязків, а тому вони не є предметом спору у розумінні п.1 ч.1 ст.17 КАС України, але є обґрунтуванням підстав для скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, №0048191740/1 від 25.01.2010 року, 0048191740/2 від 06.04.2010 року, 0048191740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн., № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових)санкцій - повністю; № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, № 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 89637,90 грн., в тому числі 59758,60 грн. основного платежу та 29879,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.

Згідно статті 94 КАС України судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог в сумі 1,70 грн.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0048191740/0 від 24.12.2009 року, №0048191740/1 від 25.01.2010 року, 0048191740/2 від 06.04.2010 року, 0048191740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 1910,18 грн., № 0048211740/0 від 24.12.2009 року, № 0048211740/1 від 25.01.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169639,08 грн., в тому числі 113092,72 грн. основного платежу та 56546,36 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0019501740/2 від 06.04.2010 року, № 0019501740/3 від 03.06.2010 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 142786,80 грн., в тому числі 95191,20 грн. основного платежу та 47595,60 грн. штрафних (фінансових)санкцій - повністю; № 0048201740/0 від 24.12.2009 року, № 0048201740/1 від 25.01.2010 року, № 0048201740/2 від 06.04.2010 року, № 0048201740/3 від 03.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 89637,90 грн., в тому числі 59758,60 грн. основного платежу та 29879,30 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог суб'єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_3 - відмовити.

Присудити на користь позивача Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Шарапа В.М.