Постанова № 12269137, 09.08.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-461/10/1770

09 серпня 2010 р. 10год. 10хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Чучалін В.І.,

представник відповідача: Новосад В.О.,

розглянувши у відкритому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація"

доМлинівської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Генерація» звернулося з адміністративним позовом до Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2009р. №0000342320/0 та від 19.08.2009р. № 0000352320/0.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, викладені відповідачем в акті перевірки, на підставі якого було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, обєктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та пояснив суду, що позиція відповідача ґрунтується на його особистих внутрішніх переконаннях, суперечить вимогам чинного законодавства. Засновниками ТзОВ «Енерго Генерація» була зафіксована вартість основних фондів, що вноситься до статутного фонду, без ПДВ, однак надалі ця помилка була усунута, а установчі документи з внесеними змінами - зареєстровані належним чином та надані відповідачу. Не зважаючи на це, податковий орган вважає суму ПДВ, що входить до складу основних фондів, безоплатно наданими товарами. Одержання основних фондів внаслідок збільшення статутного фонду позивача, які передбачають передачу корпоративних прав, не включаються до складу валового доходу, оскільки одержання коштів внаслідок такої операції є здійсненням прямої інвестиції. Крім того, платник податків на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суму витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, вчинених ТзОВ «Енерго Генерація» з ТОВ «ТВК-Груп» є субєктивною думкою відповідача.

Просив позов задоволити повністю.

Млинівська міжрайонна державна податкова інспекція позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, які повністю збігаються з позицією, викладеною у запереченнях. Зокрема, пояснив суду, що в періоді, який підлягав перевірці, позивач отримав від ТзОВ «Газтеплоенерго» та ТзОВ-фірми «Енерго Еко Консалтінг» майнові внески на загальну суму 283224,39грн. Вказана сума є безповоротною фінансовою допомогою та включається до валового доходу. Крім того, позивачем не надано доказів використання в господарській діяльності робіт згідно з актом приймання-передачі робіт по договору від 07.07.2008р. та від 01.08.2008р. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Вважає висновки, зроблені в акті перевірки обґрунтованими, а оспорювані податкові повідомлення-рішення правомірними. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі з огляду на наступне.

Млинівською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Генерація» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р., за наслідками якої складено акт від 10.08.2009р. № 310/23/32038428 (а.с.12-40).

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п.4.1, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає в заниженні валового доходу на суму 283224,00грн. (сума безоплатно наданих товарів), у звязку з чим позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2009р. №0000342320/0 визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 92048,00грн., з яких: 70806грн. основний платіж, 21242,00грн. штрафні санкції (а.с.10);

- пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у завищенні податкового кредиту на суму 40000,00грн. (внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за роботи, які не використовуються позивачем у господарській діяльності та фактично не виконувались), у звязку з чим позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 19.08.2009р. №0000352330/0 визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 60000,00грн., з яких: 40000 грн. основний платіж, 20000,00 грн. штрафні санкції (а.с.11).

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.08.2009р. №0000342320/0, яким позивачеві визначено податкові зобовязання з податку на прибуток, суд зазначає таке.

Зі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Генерація» вбачається, що учасниками та власниками товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтеплоенерго» та Товариство з обмеженою відповідальністю-фірма «ЕнергоЕко Консалтінг» (а.а.с.43-60).

02.09.2008р. проведено реєстрацію змін до статуту позивача, а саме: збільшено статутний фонд до 2779738,5 грн., з яких частка Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтеплоенерго» становить 51% та частка Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми «ЕнергоЕко Консалтінг» становить 49%. Розмір майнових внесків учасників товариства складає: ТзОВ «Газтеплоенерго» - 866666,67грн., ТзОВ-фірма «ЕнергоЕко Консалтінг» - 832679,74грн. (а.а.с.61-63). Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вказані розміри майнових внесків внаслідок помилки були вказані без ПДВ.

Відповідно до протоколу №5 зборів учасників ТзОВ «Енерго Генерація» від 30.12.2008р. було збільшено статутний фонд товариства за рахунок грошових та майнових вкладів учасників, а саме: встановлено статутний фонд у розмірі 3119607,85грн., з яких: 51%(1591000,00грн.) ТзОВ «Газтеплоенерго»; 49% (1528607,85 грн.) ТзОВ-фірма «ЕнергоЕко Консалтінг» (а.с.44-46).

Актами прийому-передачі обладнання Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтеплоенерго» передано до статутного фонду позивача комплект обладнання котельні з тепловими мережами в урочищі Хвороща та паливну поліклінічного корпусу по вул.Ватутіна в смт.Млинів, які входять до складу обєкта «Реконструкція системи теплопостачання Млинівської районної лікарні», а саме: блочна паливна БТВ 200, зовнішні теплові мережі 950,4м, комплект обладнання котельні, всього на загальну суму 1040000,00грн., у т.ч.ПДВ 173333,33грн. (а.с.41).

Товариством з обмеженою відповідальністю-фірмою «ЕнергоЕко Консалтінг» передано до статутного фонду позивача комплект обладнання котельні з тепловими мережами в районному колегіумі смт.Володимирець та комплект обладнання та теплові мережі в ЗОШ с.Антонівка Володимирецького району: комплект обладнання котельні районного колегіуму, зовнішні теплові мережі від котельні районного колегіуму 142,0м, зовнішні теплові мережі від котельні ЗОШ с.Антонівка 76м на суму 842680,80 грн., у т.ч. ПДВ 140446,80 грн.; комплект обладнання котельні ЗОШ с.Антонівка на суму 156534,89грн., у т.ч. ПДВ 26089,15грн.

З вказаного вбачається, що учасник ТзОВ «Газтеплоенерго» передав до статутного фонду ТзОВ «Енерго Генерація» основні фонди вартістю 1040000,00грн. з ПДВ, а учасник ТзОВ-фірма «ЕнергоЕко Консалтінг» передав основні фонди вартістю 999215,69грн. з ПДВ.

З метою усунення помилки в установчих документах (а саме: зазначення розміру майнових внесків до статутного фонду у сумах з ПДВ), 23.07.2009р. було проведено збори учасників ТзОВ «Енерго Генерація» (а.с.47-48), на яких вирішено встановити розмір майнових внесків учасників в сумах з ПДВ та зареєструвати вказані зміни, а саме: ТзОВ «Газтеплоенерго» - 1040000,00грн., ТзОВ-фірма «ЕнергоЕко Консалтінг» - 999215,69грн.

04.08.2009р. було зареєстровано нову редакцію статуту ТзОВ «Енерго Генерація», в якому зазначено, що статутний фонд позивача складає 3119607,85грн., розмір майнових внесків учасників: ТзОВ «Газтеплоенерго» - 1040000,00грн., ТзОВ-фірма «ЕнергоЕко Консалтінг» - 999215,69грн. (а.с.43-60).

У ході проведеної перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано доказів того, що до статутного фонду позивача зроблено майнові внески понад розміри, встановлені статутом в редакції від 04.08.2009р.

Відповідно до висновків акта перевірки, ТзОВ «Енерго Генерація» у порушення вимог п.4.1, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР) до валових доходів не включено 283224,00грн., отриманих від засновників товариства в якості внеску до статутного фонду, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на 70806,00грн. Зазначена сума, на думку податкового органу, є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки не передбачає відповідної компенсації.

За змістом п.п.4.2.5 п.4.2 ст.4 Закону №334/94-ВР не включаються до складу валового доходу, зокрема, суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.

Отримані позивачем від засновників товариства майнові внески були спрямовані на поповнення його статутного капіталу. Позивачем приймалися рішення про збільшення статутного фонду. Майнові внески передавалися позивачеві від засновників актами прийому-передачі обладнання, в яких зазначалося, що вказане обладнання передається за рахунок майнових вкладів учасників у статутний фонд позивача.

Відтак, ТзОВ «Енерго Генерація» надходило обладнання як додаткові внески до статутного фонду товариства на підставі рішення його засновників, прийнятого в межах наданих законом повноважень.

Відповідно до п.1.28 ст.1 Закону №334/94-ВР інвестиція це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Пряма інвестиція господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Таким чином, отримавши пряму інвестицію в розумінні п.п.1.28.2 п.1.28 ст.1 Закону№334/94-ВР, позивач правомірно не включив до складу сукупного валового доходу суму коштів (вартість майнових внесків), отриманих в якості додаткових внесків до статутного фонду з дотриманням правила, передбаченого п.п.4.2.5 п.4.2 ст.4 вказаного Закону.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пп.4.1.6 п 4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Згідно з п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону №334/94-ВР безповоротна фінансова допомога це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Аналіз вищевказаних правових норм свідчить про те, що здійснене учасниками (власниками) товариства майнових внесків до статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні п.п.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону №334/94-ВР.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991р. N1576-XII товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом.

Відтак, ТзОВ «Енерго Генерація» правомірно 04.08.2009р. зареєстровано збільшення статутного фонду товариства.

Позивачем надавалися заперечення до акта перевірки від 10.08.2009р., до яких було додано копію Статуту, зареєстрованого 04.08.2009р. (в якому вказано розмір майнових внесків учасників в сумах з ПДВ). Однак, податковим органом вказані документи не були прийняті до уваги та збільшено суму валового доходу позивача на суму ПДВ від вартості майнових внесків учасників до статутного фонду позивача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009р. № 0000342320/0 є протиправним та підлягає до скасування.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 19.08.2009р. №0000352320/0, яким позивачеві визначено податкові зобовязання по податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Спір між сторонами вник у звязку з тим, що Млинівською МДПІ було виключено із податкового кредиту ТзОВ «Енерго Генерація» 40000грн. (20000грн. сума ПДВ, сплачена позивачем у вартості робіт з розробки техніко-економічного обґрунтування «Будівництво котельні мікрорайону МЖК по вул. Гагаріна в м.Рівне» та 20000 грн. сума ПДВ, сплачена позивачем у вартості робіт з розробки техніко-економічного обґрунтування «Доцільність інвестування коштів в реконструкцію котельні обласної психлікарні в с.Орлівка Сарненського району з встановлення обладнання під місцеві види палива»). Вказані суми були відсторновані податковим органом з податкового кредиту у звязку з переконанням відповідача, що такі роботи фактично не виконувалися (господарські зобовязання є не дійсними) та не повязані з господарською діяльністю позивача.

Однак, суд з такими висновками відповідача не погоджується.

Зі статуту ТзОВ «Енерго Генерація» вбачається, що одним із видів діяльності позивача є монтаж та обслуговування котелень (в тому числі дахових), а також приладів обліку енергоносіїв (а.с.53).

01.07.2008р. між ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» (замовник) та ТзОВ «Енерго Генерація» (інвестор-підрядник) укладено інвестиційно-підрядний договір по будівництву котельні мікрорайону МЖК по вул.Гагаріна (а.а.с.193-195). Відповідно до вказаного договору, позивач взяв на себе зобовязання щодо фінансування та виконання будівництва котельні у складі першого пускового комплексу другої черги будівництва мікрорайону МЖК по вул.Гагаріна у м.Рівне та має право на отримання у власність обєкта інвестування відповідно до вказаного договору. Укладання такого договору здійснено в межах статутної діяльності позивача.

07.07.2008р. між ТзОВ «Енерго Генерація» та ТОВ «ТВК-Груп» з метою виконання договору від 01.07.2008р. укладено договір підряду №б/н, відповідно до якого виконавець зобовязується виконати роботи з розробки «Будівництво котельні мікрорайону МЖК по вул.Гагаріна в м.Ріне», а позивач зобовязується прийняти та оплатити роботу. Сторонами було узгоджено договірну ціну на виконання робіт з розробки техніко-економічного обґрунтування: «Будівництво котельні мікрорайону МЖК по вул. Гагаріна в м.Рівне» в сумі 120000грн., у т.ч. ПДВ 20000грн. (а.с.175). Вказані роботи були передані виконавцем замовнику (позивачу в даній справі) та останнім оплачені в повному обсязі (а.а.с.176, 183). У звязку з вказаним, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК-Груп» виписано податкову накладну від 31.07.2008р. №147 на суму 120000,00грн., у т.ч. ПДВ 20000,00грн.(а.с.177). Сторонами не заперечується, що вказана сума ПДВ була включена позивачем до податкового кредиту.

03.07.2008р. між позивачем та обласною психіатричною лікарнею в с.Орлівка Сарненського району укладено протокол про наміри, відповідно до якого сторони прийшли до згоди про те, що ТзОВ «Енерго Генерація» вивчає проблеми по реконструкції котельні, за власні кошти виконує техніко-економічне обґрунтування можливості використання для потреб опалення місцевих видів палива, підбір обладнання під це паливо та розробляє схему повернення інвестицій, подає відповідні пропозиції (а.а.с.196-197).

01.08.2008р. між ТзОВ «Енерго Генерація» та ТОВ «ТВК-Груп» з метою забезпечення виконання протоколу про наміри від 03.07.2008р. укладено договір підряду №б/н, відповідно до якого виконавець зобовязується виконати роботи з розробки техніко-економічного обґрунтування «Доцільність інвестування коштів в реконструкцію котельні психлікарні в с.Орлівка Сарненського району з встановленням обладнання під місцеві види палива», а позивач зобовязується прийняти та оплатити роботу. Сторонами було узгоджено договірну ціну на виконання робіт з розробки техніко-економічного обґрунтування: «Доцільність інвестування коштів в реконструкцію котельні психлікарні в с.Орлівка Сарненського району з встановленням обладнання під місцеві види палива» в сумі 120000грн., у т.ч. ПДВ 20000 грн. (а.с.180). Вказані роботи були передані виконавцем замовнику (позивачу в даній справі) та останнім оплачені в повному обсязі (а.а.с.181, 183). У звязку з вказаним, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК-Груп» виписано податкову накладну від 29.08.2008р. №173 на суму 120000,00грн., у т.ч. ПДВ 20000,00грн.(а.с.182). Сторонами не заперечується, що вказана сума ПДВ була включена позивачем до податкового кредиту.

Вказані документи оформлені відповідно до чинного законодавства, відображають зміст здійснених господарських операцій та підтверджують реальне виконання робіт з розробки техніко-економічного обґрунтування для позивача, отримання позивачем таких робіт та використання останнім вказаних робіт в своїй господарській діяльності.

Відносини щодо нарахування, сплати податку на додану вартість, формування податкових зобовязань та податкового кредиту врегульовані нормами Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон N168/97-ВР).

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону N168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг) і складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону N168/97-ВР).

Згідно з п.1.7 ст.1 Закону N168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, зазначені норми обумовленого закону не обмежують платника податків у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту датою фактичного використання товару в (робіт) в господарській діяльності. Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та отримання податкової накладної у випадку якщо платник має намір використовувати придбаний товар (роботи) в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

У ході розгляду справи судом встановлено, що укладення позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК-Груп» договорів підряду та перерахування позивачем коштів цьому контрагенту в оплату робіт з розробки техніко-економічних обґрунтувань відповідало статутному виду господарської діяльності позивача. Відповідно до пояснень представника позивача, які не заперечуються представником відповідача, названі роботи придбавалися ТзОВ «Енерго Генерація» з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

При цьому, судом встановлено, що на дату укладання обумовлених договорів, на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВК-Груп» в установленому порядку було зареєстроване як платник податку на додану вартість. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Видані Товариством з обмеженою відповідальністю «ТВК-Груп» податкові накладні (перелік яких наведено вище), на підставі яких позивач сформував податковий кредит, містять всі обовязкові реквізити та оформлені у повній відповідності до приписів п.п.7.2.1п.7.2 ст. Закону N 168/97-ВР, п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України від 30.05.1997р. N165 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за №233/2037), та видані особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість ( п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону).

Таким чином, формуючи податковий кредит, позивач діяв згідно з приписами Закону N168/97-ВР, зокрема, здійснив віднесення сум сплаченого ПДВ у складі вартості придбаних робіт до складу податкового кредиту по даті здійснення першої із подій, повязаної з придбанням робіт, котрі придбавалися позивачем з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, на підставі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість, та які містять всі необхідні реквізити.

В акті перевірки від 10.08.2009р. №310/23/32038428 не зазначено відомостей щодо складання податкових накладних, на підставі яких позивачем суму 40000грн. віднесено до податкового кредиту, особою, яка не відповідає вимогам, передбаченим Законом N168/97-ВР, та щодо порушення Порядку заповнення податкової накладної.

Висновки податкового органу щодо недійсності правочинів в ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, акт перевірки від 10.08.2009р. №310/23/32038428 складений з порушенням п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України від 10.08.2005р. N327 (зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за N925/11205), який передбачає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 19.08.2009р. №0000352320/0 є протиправним та підлягає до скасування.

В силу ч.1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

У той же час згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Млинівською МДПІ не доведено правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 19.08.2009р. №0000342320/0 та від 19.08.2009р. №0000352320/0, а відтак адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Млинівської міжрайонної державної податкової інспекції від 19.08.2009р. №0000342320/0 та від 19.08.2009р. №0000352320/0.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Генерація" судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.