Постанова № 12269127, 14.09.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3864/10/1770

14 вересня 2010 року 09год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Томчука А.В. за участю секретаря судового засідання Бодряшкіної Ю.К. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Катеринчук Ю.В.

відповідача: представник не з'явився третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Спільне підприємство Рівненське заготівельно-виробниче підприємство <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Рівне №0001882342/0 від 16.06.2010 року та №0001882342/1 від 16.07.2010 року, якими донараховано податкові зобовязання та штрафні санкції по податку на прибуток в розмірі 4303,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Спільним підприємством «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» проводиться нарахування і сплата відсотків по кредитних договорах, які є діючі та підприємство відносило сплату таких відсотків до валових витрат.

В судовому засіданні позивач зазначив, що визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобовязаннями встановлено п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, представник позивача зазначає, що підприємством дотримано вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та податкові повідомлення-рішення вважає протиправними.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, заперечення на адміністративний позов не надав до суду.

За клопотанням позивача та враховуючи ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства суд ухвалив вирішити даний адміністративний позов на підставі наявних доказів у справі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

У серпні 2010 року Спільне підприємство «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» звернулося в суд з вказаним адміністративним позовом.

За результатами планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Спільним підприємством «Рівненського заготівельно-виробничого підприємства» (код ЄДРПОУ 01785517) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, яка проводилася Державною податковою інспекцією у м.Рівне, складено акт від 09.06.2010 року №799/23-100/01785517, в якому вказувалося на порушення вимог підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме, віднесення до складу валових витрат проценти за користування кредитними коштами не повязані з веденням господарської діяльності, тобто завищено валові витрати за 2009 рік в сумі 36679,00 грн. та за 1 квартал 2010 року в сумі 15743,00 грн.

Згідно п.п.3.1.2 акту перевірки ДПІ у м.Рівне від 09.06.2010 року №799/23-100/01785517 зазначено, що позивач згідно договору оренди основних засобів від 13.05.2009 року заключеного з СПД ОСОБА_3 передається в строкове платне користування майно, основні засобі, товаро-матеріальні цінності ковбасного цеху. Тому податковий орган вважає, що підприємство використовувало кредитні кошти включаючи відсотки за користування кредитними коштами до складу валових витрат неповязаних з господарською діяльністю підприємства.

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 пункту 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є, зокрема, суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 статті 1 зазначеного Закону передбачено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Представником позивача в обґрунтування позовних вимог до суду надано наступні докази: накладну №09/26-003 від 26.09.2006 року на відпуск товару у сумі 1250000,00 грн.; кредитний договір №133 від 18.09.2006 року укладений між акціонерним банком «Укоопспілка» та Спільним підприємством «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство»; договір № 133 про заставу обладнання; додаток №1 до договору застави №133 від 18.09.2006 року.

Судом встановлено, що згідно накладної №09/26-003 від 26.09.2006 року на відпуск товару позивачем придбано у ТОВ «Кроло-Сервіс» - кутер Кілія 125 л 4000 Експрес, шприц вакумний Frey C55, клипсатор полуавтоматичний PDCF 700 разом на суму 1250000,00 грн.

Згідно кредитного договору №133 від 18.09.2006 року укладеного між акціонерним банком «Укоопспілка» та Спільним підприємством «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» вбачається, що відкривається не відновлювальна кредитна лінія на купівлю обладнання для ковбасного цеху у сумі 1250000,00 грн. строком на 36 місяців з 18.09.2006 року по 18.09.2009 року із сплатою 17 відсотків річних, з 01.10.2009 року із сплатою 16 відсотків річних.

Згідно договору № 133 про заставу обладнання від 26.09.2006 року укладеного між акціонерним банком «Укоопспілка» (Заставодержатель) та Спільним підприємством «Рівненське заготівельно-виробниче підприємство» (Заставодавець) вбачається, що даний договір забезпечує вимоги Заставодержателя, що витікають з кредитного договору №133 від 18.09.2006 року укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем за умовами якого Заставодавець зобовязується перед Заставодержателем повернути кредит в розмірі 1250000,00 грн, сплатити відсотки за його користування в розмірі та строки передбачених кредитним договором №133 від 18.09.2006 року.

В забезпечення виконання вищезазначених зобовязань Заставодавець передає у заставу обладнання згідно додатку №1 до договору застави №133 від 18.09.2006 року.

Згідно додатку № 1 до договору застави №133 від 18.09.2006 року, вбачається перелік товарів в обороті, що передаються в забезпечення виконання умов кредитного договору, а саме - кутер кілія 125 л 4000 Експрес, шприц вакуумний Frey C55, кліпсатор полуавтоматичний PDCF 700 на загальну суму 1250000,00 грн.

Враховуючи зазначені докази, суд приходить до висновку, що кредитні кошти використані за цільовим призначенням, нарахування і сплату відсотків підприємство проводило у звязку із веденням господарської діяльності, а саме отримання економічної вигоди за використання наданих орендованих засобів.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в адміністративній справі від 06.08.2010 року по даній справі відповідачу вказано, що у разі заперечення проти позову надати до суду всі матеріали, що були ним взяті до уваги при прийнятті рішення. Від відповідача не надійшли заперечення проти позову та матеріали, які ним були взяті до уваги при прийнятті рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про протиправність прийнятих податкових повідомленьрішень ДПІ у м. Рівне №0001882342/0 від 16.06.2010 року та №0001882342/1 від 16.07.2010 року, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю. <Текст >

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0001882342/0 від 16.06.2010 року та №0001882342/1 від 16.07.2010 року.

Присудити на користь позивача Спільне підприємство "Рівненське заготівельно-виробниче підприємство" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3(три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяТомчук А.В.