Постанова № 12269123, 30.09.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4118/10/1770

30 вересня 2010 року 17год. 38хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук Г.Є

відповідача: представник Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рівнеукртранс"

доДержавної податкової інспекції в м.Рівне

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнеукртранс" (далі ТОВ "Рівнеукртранс") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ у м.Рівне) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000602344/0/23-318 від 18.08.2010 року.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, яка покликається на те, що товариством правомірно розраховано суму бюджетного відшкодування по деклараціях з податку на додану вартість за квітень, травень та червень 2010 року. Доводить, що податковим органом під час перевірки, результати якої оспорюються, не було встановлено жодних порушень щодо відображення позивачем в деклараціях сум податкових зобовязань, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Зазначає, що в ході зустрічних перевірок безпосереднього постачальника позивача, знайшов своє підтвердження факт віднесення ним суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем в ціні товару, до складу своїх податкових зобовязань. Відсутність же аналогічного підтвердження щодо усіх попередніх постачальників у ланцюгу постачання товару до виробника, на її думку, не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. На підтвердження своїх доводів зазначає норми пп.7.2.1 пп.7.2.3 пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року. На таких підставах просить позов задовільнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Вказав, що ТОВ "Рівнеукртранс" в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/94-ВР від 03.04.1997 року сформувало податковий кредит в тому числі за рахунок віднесення до його складу податку на додану вартість, сплаченого в ціні нафтопродуктів, придбаних через посередника - ПП "Ніка-ойл", яке в свою чергу придбавало нафтопродукти у ТОВ "Лек-Оіл", яке за даними системи автоматизованого співставлення звітності з ПДВ за відповідний період не подало і щодо якого в ДПІ за місцем його реєстрації значиться стан: «до відома». Відтак, податковим органом правомірно констатовано, що суми податку на додану вартість фактично до бюджету не сплачені, а отже позивачем заявлена до відшкодування з бюджету сума завищена. Відповідно вважає, що податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. На таких підставах просить в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Так, судом встановлено, що 11.08.2010 року ДПІ у м.Рівне оформлено акт №1167/930/23-300/25318045 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Рівнеукртранс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: січень-березень 2010 року, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: лютий-квітень 2010 року, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: квітень-травень 2010 року (а.с.8-33).

Актом перевірки констатовано, що заявлене ТОВ "Рівнеукртранс" по декларації за квітень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 16463 грн. виникло за рахунок перенесення залишків відємного значення попередніх періодів січня, лютого, березня 2010 року, заявлене ТОВ "Рівнеукртранс" по декларації за травень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 15219 грн. виникло за рахунок перенесення залишків відємного значення попередніх періодів лютого, березня, квітня 2010 року, а заявлене ТОВ "Рівнеукртранс" по декларації за червень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 17508 грн. виникло за рахунок перенесення залишків відємного значення попередніх періодів квітня, травня 2010 року.

В свою чергу, у вказані періоди позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні товарів (робіт, послуг) наступним постачальникам:

У січні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні дизельного пального постачальнику ПП "Ніка-ойл" (сума ПДВ 11742 грн.). За матеріалами зустрічної перевірки вказаним постачальником підтверджено відомості щодо господарських операцій з ТОВ "Рівнеукртранс". Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом було встановлено, що ПП "Ніка-ойл" придбало дизпаливо у ТОВ "Лек-Оіл", яке в свою чергу декларацію за січень 2010 року не подало, а саме в ДПІ за місцем його реєстрації обліковується стан «до відома». Відповідно, податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у січні суми ПДВ 11742 грн.

В лютому 2010 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні дизельного пального постачальнику ПП "Ніка-ойл" (сума ПДВ 6547 грн.). За матеріалами зустрічної перевірки вказаним постачальником підтверджено відомості щодо господарських операцій з ТОВ "Рівнеукртранс". Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом було встановлено, що ПП "Ніка-ойл" придбало дизпаливо у ТОВ "Лек-Оіл", яке в свою чергу декларацію за лютий 2010 року не подало, а саме в ДПІ за місцем його реєстрації обліковується стан «до відома». Відповідно, податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у лютому суми ПДВ 6547 грн.

В березні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні дизельного пального постачальнику ПП "Ніка-ойл" (сума ПДВ 9267 грн.). За матеріалами зустрічної перевірки вказаним постачальником підтверджено відомості щодо господарських операцій з ТОВ "Рівнеукртранс". Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом було встановлено, що ПП "Ніка-ойл" придбало дизпаливо у ТОВ "Лек-Оіл", яке в свою чергу декларацію за березень 2010 року не подало, а саме в ДПІ за місцем його реєстрації обліковується стан «до відома». Відповідно, податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у березні суми ПДВ 9267 грн.

В квітні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні дизельного пального постачальнику ПП "Ніка-ойл" (сума ПДВ 7190 грн.). За матеріалами зустрічної перевірки вказаним постачальником підтверджено відомості щодо господарських операцій з ТОВ "Рівнеукртранс". Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом було встановлено, що ПП "Ніка-ойл" придбало дизпаливо у ТОВ "Лек-Оіл", яке в свою чергу декларацію за квітень 2010 року не подало, а саме в ДПІ за місцем його реєстрації обліковується стан «до відома». Відповідно, податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у квітні суми ПДВ 7190 грн.

В травні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні дизельного пального постачальнику ПП "Ніка-ойл" (сума ПДВ 10758 грн.). За матеріалами зустрічної перевірки вказаним постачальником підтверджено відомості щодо господарських операцій з ТОВ "Рівнеукртранс". Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом було встановлено, що ПП "Ніка-ойл" придбало дизпаливо у ТОВ "Лек-Оіл", яке в свою чергу декларацію за травень 2010 року не подало, а саме в ДПІ за місцем його реєстрації обліковується стан «до відома». Відповідно, податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у квітні суми ПДВ 10758 грн.

В червні 2010 року позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні дизельного пального постачальнику ПП "Ніка-ойл" (сума ПДВ 11952 грн.). За матеріалами зустрічної перевірки вказаним постачальником підтверджено відомості щодо господарських операцій з ТОВ "Рівнеукртранс". Продовжуючи дослідження ланцюга постачання податковим органом було встановлено, що ПП "Ніка-ойл" придбало дизпаливо у ТОВ "Лек-Оіл", яке в свою чергу декларацію за червень 2010 року не подало, а саме в ДПІ за місцем його реєстрації обліковується стан «до відома». Відповідно, податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у квітні суми ПДВ 11952 грн.

На підставі зазначених висновків та враховуючи ту обставину, що до розрахунків суми бюджетного відшкодування відповідних звітних позивачем включено лише частину залишків відємного значення попередніх періодів, податковим органом констатовано, що заявлене ТОВ "Рівнеукртранс" по декларації за квітень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 16463 грн., що виникло за рахунок перенесення залишків відємного значення попередніх періодів січня, лютого, березня 2010 року, завищено на суму 13387 грн., а на решту суми 3076 грн. не підтверджено у звязку з неотриманням відповідей на запити, заявлене ТОВ "Рівнеукртранс" по декларації за травень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 15219 грн. що виникло за рахунок перенесення залишків відємного значення попередніх періодів лютого, березня, квітня 2010 року, завищено на суму 8417 грн., а на решту суми 6802 грн. не підтверджено у звязку з неотриманням відповідей на запити, а заявлене ТОВ "Рівнеукртранс" по декларації за червень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 17508 грн., що виникло за рахунок перенесення залишків відємного значення попередніх періодів квітня, травня 2010 року, завищено на суму 16023 грн., а на решту суми 1485 грн. не підтверджено у звязку з неотриманням відповідей на запити.

На підставі висновків про завищення відповідачем сум бюджетного відшкодування, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №000602344/0/23-318 від 18.08.2010 року, згідно з яким ТОВ "Рівнеукртранс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на 13387 грн., за травень 2010 року на 8417 грн., за червень 2010 року на 16023 грн., а всього на 37827 грн. (а.с.7)

Вказане податкове повідомлення-рішення мотивоване порушенням позивачем вимог п.1.6, п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.2 «а»п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Згідно з нормою п.1.8. ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Відповідно до пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу, згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Наданими до матеріалів справи документами та актом перевірки податкового органу підтверджено, що постачальниками дизельного пального позивачу були виписані податкові накладні, що містять всі, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону, реквізити. Безпосередній контрагент позивача ПП "Ніка-ойл" було і є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі виписаних ним податкових накладних, вважається підтвердженим. Згідно автоматизованої бази співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, розбіжностей у звітності позивача та вказаного постачальника не встановлено. Більше того, за матеріалами зустрічних перевірок контрагента позивача - ПП "Ніка-ойл", підтверджено відомості щодо господарських операцій з ТОВ "Рівнеукртранс".

Закон України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обовязкової наявності матеріалів зустрічних перевірок щодо підтвердження сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару, аж до виробника. Таким чином, та обставина, що звітність попереднього у ланцюгу постачання товару постачальника з якихось обставин прийнята податковим органом за місцем його реєстрації лише «до відома», і відповідно не внесена в базу даних, по якій проводиться автоматичне співставлення податкового кредиту і податкових зобовязань на рівні ДПА України, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість безпосередньому постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якість контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками дизельного пального у ланцюгу постачання сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосередньому контрагенту в ціні товару.

До того ж, відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали контрагенти його контрагента, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними (а.с.89-134).

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки дизельного палива позивачу.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість (а.с.37-75) сум податкових зобовязань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

З огляду на викладене , та враховуючи вимоги п.1) ч.2 ст. 162 КАС України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 КАС України, а позивачем фактично оскаржується правовий акт індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкового повідомлення-рішення №000602344/0/23-318 від 18.08.2010 року протиправним та його скасування.

Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №000602344/0/23-318 від 18.08.2010 року, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнеукртранс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану варість в сумі 37827,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 13387,00 грн., за травень 2010 року в сумі 8417,00 грн. та за червень 2010 року в сумі 16023,00 грн., визнати протиправним і скасувати.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Рівнеукртранс" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя <Підпис >Друзенко Н.В.