Постанова № 12268537, 16.09.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 вересня 2010 року Справа № 2а-6433/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

за участю представників:

від позивачаАндрєєв С.О., дов. №13/34/701 від 26.08.2010

від відповідачаЛуценко О.О., дов. №34-03-03/3645 від 05.07.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Старобільського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення та припису

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02.09.2010 було відкрито провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом Старобільського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області з вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 28.07.2010 №230 щодо вилучення у Старобільського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області в доход державного бюджету 6411,86 грн., стягнення штрафу у сумі 12823,72 грн.

2) визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 28.07.2010 №245 щодо усунення порушень порядку застосування тарифів на платні послуги та притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, винних в цих порушеннях.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Тарифи на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 №774, Тарифи на виконання платних послуг, які можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони МНС України затверджені наказом МНС, Мінфіну, Мінекономіки від 25.07.2006 №476/724/251 є державними фіксованими тарифами і затверджені вони з врахуванням податку на додану вартість. Позивач не має права на свій розсуд, свавільно змінювати відповідні тарифи, зменшуючи їх розмір на суму ПДВ, оскільки такі дії будуть протиправними перевищенням повноважень з боку позивача, що призведе до недоотримання позивачем фінансових ресурсів, які належать до надходжень спеціального фонду державного бюджету.

Позивач не погоджується з викладеними в акті перевірки та рішенні доводами відповідача про порушення ним вимог п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 17 Закону України "Про систему оподаткування", оскільки жодного з зазначених законодавчих актів позивач не порушував, а навпаки діяв у відповідності з ними.

Позивач, посилаючись на норми Закону України "Про податок на додану вартість" наголошує, що відповідно до приписів цього закону він не підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, а тому і положення п 4.2 ст. 4 цього закону щодо визначення бази оподаткування позивачем не застосовувалися.

Щодо визначеного відповідачем в акті перевірки та рішенні отримання позивачем "виручки" (прибутку) позивач зазначив, що він не є суб'єктом підприємництва, а отримані від надання платних послуг кошти є додатковим законним джерелом фінансування поточних потреб позивача, що належать до надходжень спеціального фонду державного бюджету.

Відповідач проти заявленого позову заперечував, посилаючись на порушення позивачем при наданні платних послуг вимог п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 17 Закону України "Про систему оподаткування".

Відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 №774 "Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду" оцінка (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної держаної експертизи", та спільним наказом МНС України, Мінфіну України, Мінекономіки від 25.072006 №476/724/251 "Про затвердження тарифів на виконання платних послуг, які можуть надаватись підрозділами державної пожежної охорони МНС України та Порядку внесення суб'єктами господарювання та фізичними особами плати за надання платних послуг" затверджені тарифи з урахування податку на додану вартість.

Оскільки позивач не є платником ПДВ, районний відділ повинен знижувати вартість послуг на рівень не перерахованого податку. Таким чином, надаючи платні послуги за тарифами з урахування ПДВ позивачем було завищено вартість вищезазначених послуг, за рахунок включення ПДВ.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач, Старобільський районний відділ головного управління МНС України в Луганській області, зареєстрований як юридична особа Старобільською районною державною адміністрацією 11.04.2003 за №13771050001000279, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію (а.с. 35), позивачу присвоєно ідентифікаційний номер 23315456 (а.с 36).

Правовий статус позивача визначений Положенням про Старобільський районний відділ Головного управління МНС України в Луганській області (а.с. 26-34).

Матеріалами справи встановлено, що у період з 19.07.2010 по 23.07.2010 Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області було проведено планову перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань ціноутворення при наданні платних послуг підрозділами Державної пожежної охорони МНС України у Старобільському районному відділі Головного управління МНС України в Луганській області.

Результати перевірки оформлені актом №З89 від 23.07.2010 (а.с.7-22). Актом перевірки зафіксовано, що в період з 03.08.2009 по 01.07.2010 позивачем застосовувалися тарифи на виконання платних послуг, які можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони МНС України, затверджені наказом МНС, Мінфіну, Мінекономіки України від 25.07.2006 № 476/724/251, зареєстрованим в Мінюсті України 07.08.2006 за №946/12820 (далі наказ №476/724/251) та постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 №774 "Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду" оцінка (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної держаної експертизи" (далі Постанова №747). Сума податку на додану вартість включеного до тарифів на надані послуги склала 6411 грн. 86 коп. (а.с. 21)

На підставі акту перевірки було прийнято рішення №230 від 28.07.2010 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін (а.с. 22), відповідно до якого вирішено вилучити у позивача у справі в доход державного бюджету 6411 грн. 86 коп. необґрунтовано отриманої виручки та стягнути штраф у сумі 12823 грн. 72 коп.

Також 28.07.2010 відповідачем було винесено припис №245 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін, яким відповідач вимагає від Старобільського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області в місячний термін усунути порушення порядку застосування тарифів на платні послуги, які можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони МНС України, шляхом приведення тарифів у відповідність до вимог п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 17 Закону України "Про систему оподаткування" (а.с. 24).

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Сторони визнають фактичні обставини, встановлені в ході перевірки, тобто надання позивачем платних послуг в період з 03.08.2009 по 01.07.2010 із застосуванням тарифів встановлених Наказом №476/724/251 та Постановою №744, в обсязі встановленому актом перевірки.

Спір між сторонами зводиться до питання правомірності застосування тарифів, в частині отримання позивачем податку на додану вартість як частини встановленого тарифу.

Відповідач вважає, що позивач повинен був зменшити розмір тарифу на суму ПДВ, оскільки він не зареєстрований як платник цього податку.

Позивач не погоджується з висновком відповідача про порушення ним при наданні зазначених вище послуг державної дисципліни цін в частині застосування встановленого тарифу з урахуванням включеної до тарифу суми податку на додану вартість.

Вирішуючи даний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до абзацу 2 статті 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" повноваження по визначенню переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, надано Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №774 від 31.05.2006 затверджено тарифи на проведення органом державного пожежного нагляду оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи. Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що тарифи встановлені в наступному розмірі (з урахуванням ПДВ), гривень за 1 людино-годину :

Оцінка (експертиза) протипожежного стану вибухопожежонебезпечного об'єкта 31,5;

Оцінка (експертиза) протипожежного стану об'єкта з масовим перебуванням людей 24,25;

Оцінка (експертиза) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення 16,99;

Експертиза проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної державної експертизи на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки 16,48.

Так само і наказом МНС, Мінфіну, Мінекономіки України від 25.07.2006 №476/724/251 тарифи на виконання платних послуг, які можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони МНС України визначені єдиною сумою з врахування податку на додану вартість.

Матеріалами справи та поясненнями представників сторін, присутніх у судовому засіданні встановлено, що в період з 03.08.2010 по 23.07.2010 позивач надавав платні послуги за тарифами встановленими Постановою №774 та Наказом №476/724/251.

За твердженням відповідача позивач повинен був зменшити розмір тарифу на платні послуги на суму ПДВ. В акті перевірки, прийнятому оскаржуваному рішенні №230 від 28.07.2010 та приписі №245 від 28.07.2010 відповідачем не зазначено яким саме законодавчим актом передбачений обов'язок позивача зменшувати встановлений тариф. На питання головуючого у судовому засіданні представник відповідача також не зміг надати відповідь, яким саме законодавчим актом передбачений обов'язок позивача зменшувати розмір встановленого тарифу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" повноваження по визначенню переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій, надано Кабінету Міністрів України

Чинним законодавством та Положенням про Старобільський районний відділ Головного управління МНС України в Луганській області не визначено наявності у позивача повноважень у сфері встановлення фіксованих та регульованих цін і тарифів.

Відтак, доводи відповідача щодо обов'язку позивача зменшити розмір тарифів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України, вважаються судом необґрунтованими.

Щодо прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій суд виходить з наступного.

Статтею 14 Закону України "Про ціни та ціноутворення" №507-XII від 03.12.1990 передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін. Вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.

Як було зазначено вище, застосування позивачем тарифу у розмірі встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №774 та Наказом №№476/724/251 не може вважатися порушенням державної дисципліни цін, оскільки даний тариф застосовувався позивачем саме в тому розмірі, який і був встановлений спеціально уповноваженим органом, визначеним статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" Кабінетом Міністрів України.

Що стосується порушення позивачем інших законодавчих актів України зазначених в акті перевірки та рішенні №230 від 28.07.2010 суд погоджується з доводами позивача про необґрунтованість даних висновків відповідача.

Так відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 17 Закону України "Про систему оподаткування".

Пункт 6 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України містить визначення поняття "бюджетна організація", даною статтею не встановлюються будь-які права чи обов'язки, а відтак необґрунтованим є і посилання відповідача про порушення позивачем даної статті.

Щодо посилання на порушення позивачем приписів п.7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні в акті перевірки, ні в оскаржуваному рішенні не зазначено який саме пункт даної статті порушено позивачем та в чому полягає порушення позивача. Представник відповідача присутній у судовому засіданні на запитання головуючого також не зміг пояснити яке саме порушення та якого пункту зазначеної статті закону було допущено позивачем.

Відносно посилання відповідача на порушення позивачем статті 4.2 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо визначення бази оподаткування суд виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи позивач не зареєстрований як платник податку на додану вартість, відповідно не може нести відповідальність за порушення порядку обліку та нарахування зазначеного податку. Згідно листа Старобільської міжрайонної державної податкової інспекції (а.с.25) позивач не підпадає під категорію суб'єктів господарювання, які підлягають обов'язковій реєстрації у якості платників ПДВ.

Крім того, суд зазначає, що здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів покладений на органи держаної податкової служби і відповідач у справі не наділений повноваженнями щодо здійснення нагляду за дотриманням податкового законодавства.

За таких обставин, на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність порушень позивачем державної дисципліни цін при застосування тарифів на платні послуги, затверджених наказом МНС, Мінфіну, Мінекономіки України від 25.07.2006 № 476/724/251, зареєстрованим в Мінюсті України 07.08.2006 за №946/12820 та постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 №774 "Про затвердження тарифів на проведення органом державного пожежного нагляду" оцінка (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта, приміщення та проектно-кошторисної документації, затвердження якої не потребує висновку комплексної держаної експертизи".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог про скасування припису №245 від 28.07.2010, яким відповідач вимагає від Старобільського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області в місячний термін усунути порушення порядку застосування тарифів на платні послуги, які можуть надаватися підрозділами Державної пожежної охорони МНС України, шляхом приведення тарифів у відповідність до вимог п.6 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, п. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 17 Закону України "Про систему оподаткування" та рішення №230 від 28.07.2010 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого вирішено вилучити у позивача у справі в доход державного бюджету 6411 грн. 86 коп. необґрунтовано отриманої виручки та стягнути штраф у сумі 12823 грн. 72 коп.

Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Старобільського районного відділу Головного управління МНС України в Луганській області до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення та припису задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 28.07.2010 № 230.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 28.07.2010 №245.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанову у повному обсязі складено та підписано 21.09.2010

СуддяА.М. Каюда