Постанова № 12268539, 15.11.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.13

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 листопада 2010 року Справа № 2а-8072/10/1270 Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом прокурора м. Антрацит Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит Луганської області до Державного підприємства «Антрацит» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

25 жовтня 2010 року прокурора м. Антрацит Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, яким просив стягнути з ДП «Антрацит» заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року у розмірі 2290,14 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року УПФУ в м. Антрацит відповідачу було предявлено до відшкодування витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1 2290,14 грн., що відображено в картці особового рахунку відповідача. Відповідач у добровільному порядку не відшкодував зазначені суми, просив стягнути в судовому порядку.

Представник відповідача надав до суду заяву про визнання адміністративного позову у повному обсязі та зазначив, що заборгованість утворилася саме за відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №2.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного Фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, у тому числі, призначених згідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», при цьому зберігається порядок покриття цих витрат, який діяв до набрання чинності Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція) , затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. N 21-1 (зареєстровано в Мінюсті України 16 січня 2004 року за N 64/8663), плату Пенсійному фонду на покриття фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання. Несвоєчасно перераховані суми витрат на виплату і доставку пенсій вважаються боргом (недоїмкою).

Отже, підприємство зобов'язане відшкодовувати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій.

Відповідно до п.6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 “Прикінцевих положень” Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин (п.6.5 Інструкції).

Судом встановлено, що відповідач ДП «Антрацит» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Антрацитівської міської ради 30.04.2003 року та у встановленому порядку зареєстрований у позивача, як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Позивач за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 здійснював доставку та виплату пільгових пенсій колишнім працівникам ДП «Антрацит» за Списком №1 у розмірі 2290,14 грн.

Дані обставини справи підтверджуються розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком №1.

Крім того представник відповідача подав до суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

У звязку з тим, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 2290,14 грн. та представником відповідача визнано у повному обсязі заявлені позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 КАС України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги прокурора м. Антрацит Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м.Антрацит Луганської області до Державного підприємства «Антрацит» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Антрацит» (94613, вул. Ростовська, 38 м. Антрацит Луганської області, код ЄДРПОУ 32226065) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Антрацит Луганської області (94613, вул. Радянська, 19 м. Антрацит Луганської області, код ЄДРПОУ 21792353) заборгованість по відшкодуванню фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.09.2010 року по 30.09.2010 року за списком №1 у розмірі 2290,14 грн. (дві тисячі двісті девяносто грн. 57 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

СуддяО.В. Ірметова