Постанова № 12268536, 15.10.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2010 року Справа № 2а-7193/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Каюди А.М.,

при секретарі: Єгоровій О.О.

за участю представників:

від позивачаОкулевич О.В., дов. №03-02/5 від 11.01.2010

від відповідачаІванченко Т.І. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Госпрозрахункове житлово-комунальне підприємство "Прогрес" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2010 року позивач, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 5440 грн. та пеню а порушення термінів сплати в розмірі 257 грн. 54 коп.

В обґрунтування своїх позивних вимог зазначив, що у відповідності до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст.18 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів". В порушення вимог ст.19 зазначеного Закону відповідач не працевлаштував необхідну кількість інвалідів і в порушення вимог ст.20 вищевказаного Закону в 2009 році не перерахував 5440 грн. адміністративно-господарської санкції.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" від 21.03.1991 №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 257,54 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 17 Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-XII від 21.03.1991 (далі Закон №875) встановлено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону №875 передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідальність за невиконання встановленого законом нормативу працевлаштування інвалідів передбачено статтею 20 Закону №875.

Так, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до приписів закону на підприємстві відповідача повинен бути працевлаштован і інвалід (а.с. 9).

Однак, як вбачається зі звіту про зайнятість на працевлаштування інвалідів за 2009 рік форми № 10-ІІІ на підприємстві відповідача не працює жодного інваліда ( а.с. 9).

Як вже зазначалося, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Таким чином розмір адміністративно-господарської санкції повинен становити 5440 грн., як і визначено позивачем.

Відповідно до абзацу другого статті 20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивачем нараховано відповідачу пеню відповідно до розрахунку (а.с. 8) в сумі 257 грн. 54 коп. за період з 16.04.2010 по 20.09.2010 включно.

Судом перевірено розрахунок суми адміністративно-господарських санкції та пені і встановлено його арифметичну вірність.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що відповідно до довідки Первомайського міського центру зайнятості Луганської області від 31.08.2010 №9/03-1708 звітність про наявність вакансій для інвалідів за формою №3-ПН протягом 2009 року Госпрозрахунковим житлово-комунальним підприємством "Прогрес" не надавалась.(а.с.5). Зазначений факт, також підтверджується і відповідачем, як письмовими запереченнями на адміністративний позов (а.с. 20), так і поясненнями представника у судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідачем не доведено вжиття заходів спрямованих на працевлаштування інвалідів та дотримання встановленого законом нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки позивачем зазначені витрати не здійснювалися, вони не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Госпрозрахункове житлово-комунальне підприємство "Прогрес" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Госпрозрахункове житлово-комунальне підприємство "Прогрес", Луганська область, смт. Тошківка, вул. Мічуріна, 27а, ід. код 34724755 на користь Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, ід. код 13396264 адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5440 грн. 00 коп. (п'ять тисяч чотириста сорок гривень 00 коп.) та пеню в сумі 257 грн. 54 коп. (двісті п'ятдесят сім грн. 54 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 20.10.2010

СуддяА.М. Каюда