Рішення № 12268059, 12.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.10 Справа № 4/24/10

Суддя

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району, (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Руслан-94”, (69044, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7)

Про стягнення 7 390,29 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600536 від 01.11.2007 р., 656,74 грн. пені, 111,66 грн. три відсотки річних та 102,68 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя Зінченко Н.Г.

секретар судового засідання Гасумян М.М.

За участю представників:

Від позивача –Іванчік О.М., довіреність №32 від 04.01.2010 р.

Від відповідача –не з'явився;

          21.09.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району, м. Запоріжжя з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Руслан-94”, м. Запоріжжя про стягнення 7 390,29 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600536 від 01.11.2007 р., 656,74 грн. пені, 111,66 грн. три відсотки річних та 102,68 грн. втрат від інфляції грошових.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.09.2010 р. порушено провадження у справі № 4/24/10, судове засідання призначено на 13.10.2010 р.

          У судовому засіданні 13.10.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 12.11.2010р.

В судовому засіданні 12.11.2010 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 538, 549, 625 ЦК України та ст., ст. 193, 276 ГК України і полягають в тому, що 01.11.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600536, за умовами якого позивач зобов’язався забезпечити подачу теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов’язався прийняти та сплатити вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором. Відповідно до додатків до Договору постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на приміщення по вул. Г.Сталінграду, 6 в м. Запоріжжі. На виконання умов Договору позивачем надавалися відповідачу обумовлені договором послуги по постачанню теплової енергії, так з серпня 2009р. по липень 2010р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 7390,29 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії. На підставі цього відповідачу були виставлені рахунки на оплату послуг по постачанню теплової енергії за спірний період на загальну на суму 7390,29 грн. Зазначені акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, встановлений п. 6.6.1 Договору підписані не були, але враховуючи положення п. 6.6.2 Договору вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за спірний період. Пунктом 7.2.8 Договору сторони узгодили, що в разі несплати або несвоєчасної сплати з відповідача стягується пеня в розмірі, встановленому законом, 0,5 % від суми простроченого платежу за кожень день прострочення по день фактичної оплати. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе зобов’язання та вимоги чинного законодавства за умовами Договору № 600536 від 01.11.2007 р. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ“Руслан-94” 7 390,29 грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600536 від 01.11.2007 р., 656,74 грн. - пені, 111,66 грн. - три відсотки річних та 102,68 грн. - втрат від інфляції грошових коштів.

В судовому засіданні 13.10.2010р. від відповідача судом отримано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, судом клопотання про відкладення розгляду справи задоволено.

          Однак, за час оголошення перерви представник відповідача з матеріалами справи не ознайомився, в судове засідання 12.11.2010р. не з’явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, документи і матеріали суду не надав, про поважність причини неявки суд не повідомляв.

          У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, суд визнав за можливе провести судове засідання 12.11.2010 р. за відсутності уповноваженого представника відповідача.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району (позивачем) та ТОВ“Руслан-94” (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600536 (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (теплопостачальна організація) зобов’язався відпустити відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору.

Пунктом 10.1 сторони узгодили, що Договір набуває чинності з 01.11.2007р. і діє до 01.11.2008р. та у відповідності до п.10.4 договору був пролонгований до 01.11.2010р.

Відповідно до Додатку № 1а до Договору постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на приміщення по вул. Г.Сталінграду,6 в м. Запоріжжі.

У відповідності до положень розділу 6 Договору підтвердженням факту надання послуг по відпуску теплової енергії є акт приймання-передачі теплової енергії. Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахункових період, а саме: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п’яти днів з дати отримання. У разі неотримання ату приймання-передачі теплової енергії, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову від його підписання споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Пунктами 6.1 –6.6 Договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов’язаний до 20 числі місця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору.

Додатком № 1 до Договору сторони визначили, що орієнтовна вартість теплової енергії на потреби опалення, що відпускається відповідачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 3886,41 грн. з ПДВ.

Крім того, Додатком № 1 до Договору сторони узгодили обсяги та порядок передачі теплової енергії для опалення, встановивши, що теплова енергія в гарячій воді на потреби опалення відпускається позивачем відповідачу таким чином: в І-у кварталі в січні, лютому та березні; в ІІ-у кварталі –в квітні, травні та червні; в ІІІ-у кварталі –в липні, серпні та вересні ; в ІV-у кварталі –в жовтні, листопаді та грудні.

Згідно додатку № 5 до Договору, сторони дійшли згоди, що розрахунки з відповідачем за відпущену позивачем теплову енергію здійснюються відповідно з тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 309 від 29.08.2006 р.

Відповідно до пункту 3.2.6 Договору відповідач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

На виконання умов Договору з серпня 2009р. по липень 2010р. позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 7 390,29 грн., а саме: у 2009р.: серпень –86,48 грн., вересень –86,48 грн., жовтень –86,48 грн., листопад –86,48 грн., грудень –2367,42 грн.; у 2010 р.: січень 1718,93 грн., лютий –1293,60 грн., березень –1291,07 грн., квітень –86,48 грн., травень –85,91 грн., червень –100,48 грн., липень –100,48 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, встановлений п. 6.6.1 Договору підписані не були, але враховуючи положення п. 6.6.2 Договору вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.

У зв’язку із цим, враховуючи приписи п., п. 6.1 –6.6 Договору, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг з серпня 2009р. по липень 2010р. на суму 7 390,29 грн. з ПДВ.

Зазначені рахунки були направлений на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

26.02.2010р. за вих. 1345/Юр на адресу відповідача позивачем було направлено претензію з вимогою сплати заборгованість за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600536 від 01.11.2007 р.

Також 22.06.2010р. за вих. №1629/с на адресу відповідача позивачем було направлено претензію з вимогою сплати заборгованість.

Відповідач відповіді на претензії позивача не надав, заборгованість за договором позивачу не сплатив.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

          Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з серпня 2009р. по липень 2010р. станом на час вирішення справи в судовому засіданні не перерахував.

          Отже, відповідач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600536 від 11.01.2007р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за поставлену йому теплову енергію в сумі 7 390,29 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району у розмірі 7 390,29 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8 Договору, в якому сторони узгодили, що в разі несплати або несвоєчасної сплати з наступного дня після закінчення терміну сплати з відповідача стягується пеня в розмірі, встановленому законом, 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за спірний період складає 656,74 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання, згідно розрахунку позивача, за період з жовтня 2009р. по липень 2010р. становить 102,68 грн., а сума річних процентів, за період з 21.09.2009р. по 30.08.2009р., складає 111,66 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування витрат від інфляції грошових коштів та 3% річних і встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

За приписами ст. 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 75, 78, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Руслан-94”, (69044, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, код ЄДОРПОУ 19266195, р/р № 26002020006980 у ФБ “Фінанси та кредит”, МФО 313731) на користь Концерну “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району, (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Артема, 79-А, код ЄДРПОУ 32121458, р/р № 26004045320001 в АКБ “Індустрілбанк” , МФО 313849) 7 390 (сім тисяч триста дев’яносто) грн. 29 коп. вартості поставленої теплової енергії, 656 (шістсот п'ятдесят шість) грн. 74 коп.- пені; 111(сто одинадцять) грн. 66 коп. 3% річних; 102(сто дві) грн. 68 коп. –витрат від інфляції; 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита; 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

          Суддя                               Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “16” листопада 2010 р.