Постанова № 12267769, 04.11.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2010 р. № 16/188-08 Вищий господарський суд України у складі колегії

Головуючого судді

суддів:Добролюбової Т.В.

Гоголь Т.Г.

Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

касаційної скарги

за участю представників сторін

прокурора

позивачів

відповідача Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями - Компанії "Євро-Нафта АЗС" Стояновський Є.О. посв. №194, Безкровний А.І. посв. №048 і дов. №121 від 15.01.10 1. Федоров О.М. дов. від 18.01.10 №177/15/14-10 2. Федоров О.М. дов. від 13.01.10 №8-10-28

3. Федоров О.М. дов. від 29.10.№594

не зявились (повідомлені належним чином)

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.10 у справі№ 16/188-08 господарського суду Дніпропетровської області за позовомВійськового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі 1.Містрства транспорту та звязку, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; 2.Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту; 3.19-го окремого мостового загону 26-го обєднаного загону Державної спеціальної служби транспорту

доДніпропетровської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруКомпанія "Євро-Нафта АЗС"

про визнання недійсним рішення № 224/15 від 18.02.04 "Про передачу земельної ділянки по Криворізькому шосе (Ленінський район) в оренду Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями Компанії "Євро-Нафта АЗС" для будівництва автозаправної станції та зобов'язання повернути земельну ділянку

Доповідач:суддя Гоголь Т.Г.

Прокурор звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним рішення Дніпропетровської міської ради “Про передачу земельної ділянки по Криворізькому шосе, Ленінського району, в оренду, третій особі Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями - Компанії “Євро-Нафта-АЗС”, для будівництва автозаправної станції” з дати його прийняття. Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане рішення відповідача було прийнято із порушенням вимог чинного земельного законодавства та підлягає скасуванню, а саме, на момент прийняття відповідачем спірного рішення вилучена земельна ділянка в складі цілісного майнового комплексу - військового містечка №86 належала Міністерству Оборони України, в особі військової частини А-0246 та відповідно до статті 77 Земельного кодексу України відносилась до земель оборони. Відтак, рішення про вилучення та передачу спірної земельної ділянки повинен був приймати Кабінет Міністрів України, Дніпропетровська міська рада.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.08 (суддя Загинайко Т.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено. Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що прокурором та позивачами не надано доказів в підтвердження віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.10 (судді П.П. Павловський, В.В. Швець, О.В.Чус) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.08 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Визнано недійсним з дати прийняття рішення Дніпропетровської міської ради від 18.02.04 №224/15 “Про передачу земельної ділянки по Криворізькому шосе (Ленінський район) в оренду Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями - компанії “Євро-нафта АЗС” для будівництва автозаправної станції”. Повернуто Міністерству транспорту та звязку України земельну ділянку площею 0,19 га”. Постанову вмотивовано приписами статей 65, 77, 84 Земельного кодексу України. Скасовуючи рішення господарського суду у суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне рішення прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, рішення про вилучення та передачу спірної земельної ділянки із земель фактичного користування Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини району у комунальну власність територіальної громади міста Дніпропетровська повинен був приймати Кабінет Міністрів України, а не Дніпропетровська міська рада. Крім того, судом зазначено, що відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та змін цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, в тому числі угод про передачу в оренду майна, яке розташоване на “землях оборони”.

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось Дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями - Компанія "Євро-Нафта АЗС" в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.10 скасувати, рішення господарського суду Дніпропетровської області

від 15.10.08 залишити в силі. Скаргу вмотивовано тим, що прокурор та позивачі не довели, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони.

Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями - Компанії "Євро-Нафта АЗС" доповнено касаційну скаргу. Зокрема, скаржник зазначає, що до теперішнього часу у Дніпропетровської квартирно-експлуатаційної частини району відсутні правовстановлюючі документи на право користування спірною земельною ділянкою. Крім того, скаржник зауважує, що добросовісно сплачував земельний податок за користування земельною ділянкою, а прийняте рішення апеляційного суду призвело до порушення його прав, як добросовісного користувача земельної ділянки.

Міністерство транспорту та звязку України надало відзив на касаційну скаргу в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.10 залишити без змін з підстав зазначених у постанові.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутніх в судовому засіданні прокурорів та представника позивачів, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанцій.

В процесі розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.06.1946 року виконкомом Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих було прийнято рішення № 86, яким виділено вільну земельну ділянку біля роз'їзду Войцехово площею 35 га (нині військове містечко № 86) військовій частині Т-0120. На виконання Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року “Про земельну реформу”, доручення Кабінету Міністрів України №829/4 від 22 листопада 1993 року та прийнятого на їх виконання розпорядження виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 268-р від 29 березня 1993 року, була створена комісія, з метою здійснення інвентаризації земель Міністерства оборони України. В процесі інвентаризації встановлено, що спірна земельна ділянка, на якій знаходиться військове містечко № 86, використовується за призначенням, на підставі державного акта на право постійного користування землею площею 55 га. Прокуратурою міста Дніпропетровська у 2008 році здійснювалась перевірка правомірності будівництва автозаправочної станції Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями - Компанії “Євро-Нафта-АЗС”. За наслідком проведеної перевірки встановлено, що Дніпропетровська міська рада 18.02.04 прийняла рішення №224/15 “Про передачу земельної ділянки по Криворізькому шосе (Ленінський район) в оренду Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями - компанії “Євро-нафта АЗС” код ЄДРПУ 31270972, для будівництва автозаправної станції”. Зазначеним рішенням було вилучено земельну ділянку площею 0,19 га. із земель користування Дніпропетровської Квартирно-експлуатаційної частини району; затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,4106 га., та передана в оренду строком на 2 роки Дочірньому підприємству з іноземними інвестиціями - Компанії “Євро-Нафта-АЗС” для будівництва автозаправної станції по Криворізькому шосе. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що на момент прийняття Дніпропетровською міською радою спірного рішення, вилучена земельна ділянка - військового містечка № 86 належала Міністерству Оборони України, в особі військової частини А-0246 та відносилась до земель оборони. Спірні відносини регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про правовий режим майна Збройних Сил України" та Законом України "Про використання земель оборони". Статтею 14 Закону України "Про Збройні Сили України", (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного рішення) унормовано, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом. Відповідно до статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 Земельного кодексу України. Такими підставами, зокрема, є вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Порядок вилучення земельних ділянок унормований статтею 149 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Частиною третьою зазначеної норми визначено повноваження місцевих рад, щодо вилучення земельних ділянок з постійного користування. За приписами вказаної норми сільські, селищні, міські ради мають право вилучати земельні ділянки лише комунальної власності, що належать відповідним територіальним громадам. Право на вилучення земельних ділянок державної власності, що перебувають в постійному користуванні, надано Кабінету Міністрів України (частина 9 статті 149 Земельного кодексу України). Отже, в розумінні зазначеної норми, необхідною умовою для прийняття рішення про вилучення земельної ділянки з постійного користування є згода землекористувача. Така згода отримана не була.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків викладених в постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду та не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятої у справі постанови. Під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним судом на підставі повного і обєктивного дослідження поданих

доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.09.10 у справі №16/188-08 залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями- Компанії "Євро-Нафта АЗС" залишити без задоволення.

ГоловуючийТ. Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець

Повний текст складено 09.11.10