Постанова № 12267752, 08.11.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

08 листопада 2010 р. № 42/226-7/110 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кота О.В.,

суддів:Демидової А.М.,

Шевчук С.Р.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АК "Київенерго" (відповідач)

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р.

(залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р.)

у справі№ 42/226-7/110

за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

доАК "Київенерго"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Київська міська державна адміністрація простягнення 49 490 698,21 грн.

за участю представників: від позивачаЛебедюк Ю.А. від відповідачаКомісар С.П., Матвеєва В.П.

від третьої особине з'явились ВСТАНОВИВ:

                    У квітні 2009 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на її користь з АК"Київенерго" 43769854,80 грн. основного боргу, 3048512,12 грн. пені, 2313194,83 грн. інфляційних втрат та 359136,46 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті за поставлений природний газ згідно з договором № 06/08-2043 ТЕ-41 поставки природного газу Житлотеплоенерго Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 16.10.2008 р.

05.06.2009 р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 23255960,47 грн. основного боргу, 2867810,67 грн. пені, 2313194,83 грн. інфляційних втрат та 357386,74 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.07.2009 р. у справі № 42/226, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009р., провадження у справі в частині вимог про стягнення 9832700 грн. боргу припинено, позов ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в іншій частині задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 23255960,47 грн. боргу, 2 313194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 357386,74 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2867810,67 грн. пені, а також 19902,52грн. витрат по оплаті державного мита та 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у позові в іншій частині відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2010 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 р. та рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2009 р. у справі № 42/226 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду господарським судом міста Києва прийнято рішення від 09.07.2010 р. у справі № 42/226-71/110 (суддя Якименко М.М.), яким позов задоволено повністю, стягнуто з АК"Київенерго" на користь ДК "Газ України" НАК"Нафтогаз України" 2 313 194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 357 386,74 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 2 867 810,67 грн. пені, 19 902,52 грн. витрат по оплаті державного мита та 92,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р. (колегія суддів у складі: Баранця О.М. –головуючого, Рєпіної Л.О., Чорної Л.В.) рішення господарського суду міста Києва № 42/226-7/110 від 09.07.2010 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р., АК"Київенерго" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові акти в частині задоволення позовних вимог та відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог АК "Київенерго" посилається на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень порушено вимоги ст.ст. 33, 43, 11112 ГПК України, а також не застосовано до спірних правовідносин закон, який підлягав застосуванню, а саме: ст.ст. 612, 613, 616 ЦКУкраїни та ст.ст. 219, 220, 232 ГК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу АК "Київенерго" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 08.11.2010 р. о 12 год. 20 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст.1114 ГПК України, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 16.10.2008 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та АК "Київенерго" (покупець) був укладений договір поставки природного газу Житлотеплоенерго Київенерго для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/08-2043 ТЕ-41 (далі –Договір).

У відповідності до умов зазначеного Договору позивач зобов'язався передати відповідачу протягом жовтня-грудня 2008 року газ в обсязі до 76 736 тис. м3, а відповідач –прийняти та оплатити його вартість за цінами, погодженими у розділі 5 цього Договору.

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" було транспортовано та передано АК "Київенерго" газ в обсязі 65 602 тис. м3 вартістю 55 808 043,82 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 31.10.2008 р., 30.11.2008 р., 31.12.2008 р.

Місцевий господарський суд встановив, що банківською випискою з особового рахунку АК "Київенерго" за 06.04.2009 р. підтверджується факт часткової оплати відповідачем одержаного товару та послуг у розмірі 32 552 083,35 грн., у тому числі 9 832 700 грн. після звернення позивача в суд з указаним позовом. Проте така оплата була здійснена з порушенням встановленого Договором строку.

Як вбачається з оскаржуваних судових актів, під час нового розгляду справа розглядалась лише в частині стягнення з відповідача 2 313 194,83 грн. інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов'язання, 357 386,74 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 2 867 810,67 грн. передбаченої п. 7.2 Договору пені.

Разом з тим, постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2010 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2009 р. та рішення господарського суду міста Києва від 24.07.2009 р. у справі № 42/226 було скасовано повністю з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Проте всупереч вимогам ст. 84 ГПК України рішення господарського суду від 09.07.2010 р. у даній справі не містить висновку щодо позовних вимог про стягнення основного боргу.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного провадження не виправив вказаного порушення норм процесуального права, допущеного судом першої інстанції.

Щодо висновків господарських судів попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача 2 313 194,83 грн. інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов'язання, 357 386,74 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 2 867 810,67 грн., колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.7.10 Договору пеня нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом

Як встановили господарські суди, відповідно до п. 7.10 Договору позивачем було проведено нарахування пені на загальну суму 2 867 810,67 грн. Нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних розпочалося з листопада по квітень 2009 року включно, оскільки відповідно до умов Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Місцевий господарський суд, вирішуючи спір, дійшов до висновків, з якими погодився апеляційний господарський суд, що наданий позивачем розрахунок збитків внаслідок інфляції за час прострочення виконання зобов'язання, трьох процентів річних з простроченої суми та пені, передбаченої п. 7.2 Договору, здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 313 194,83 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення виконання зобов'язання, 357 386,74 грн. трьох процентів річних з простроченої суми та 2 867 810,67 грн. пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте такі висновки є необґрунтованими, оскільки судами не досліджено питання правильності визначення позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за періодами, за які їх було нараховано, правильності визначення сум за прострочені дні або місяці.

За таких обставин, висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, зроблені без дослідження всіх обставин справи, а отже є передчасними.

З огляду на викладене, оскаржувані рішення та постанову не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу АК "Київенерго" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2010 р. та рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2010 р. у справі № 42/226-7/110 скасувати.

Справу № 42/226-7/110 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді                                                                       А.М. Демидова

С.Р. Шевчук