Рішення № 122642275, 30.10.2024, Вишгородський районний суд Київської області

30.10.2024 Справа № 363/4511/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Дьоміної О.П., при секретарі Ходасевич Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.10.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області, актовий запис за №245, залишивши їй шлюбне прізвище « ОСОБА_3 » та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти, на утримання дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, а також стягнути з відповідача на її користь, понесені нею судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 11.10.2008 року між сторонами по справі було укладено шлюб. Від шлюбу позивачка та відповідач мають двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка вказує, що спільне проживання з відповідачем не склалося, оскільки у них різні погляди на життя та ведення домашнього господарства, між ними втрачено почуття любові та поваги один до одного. З червня 2024 року вони проживають окремо, шлюбно-сімейних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, у кожного свій бюджет. Діти проживають з позивачкою та знаходяться на її утриманні. Відповідач є працездатним, фізично здоровим, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей. Інших стягнень з відповідача не проводиться.

Ухвалою суду від 13.09.2024 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду, по ній відкрито провадження, вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання теж не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги визнав та не заперечував щодо їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачка та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, спрямували до суду заяви, в яких просили розглянути справу без них, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. А відтак, оскільки учасники справи у судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали поданої позовної заяви, суд приходить до наступного:

Відповідно до ст. 3 СК України - сім`я є первинним та основним осередком суспільства, яка створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частина 1 ст. 21 СК України зазначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, передбачено ч. 1 ст. 24 СК України.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, що досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України - шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Частина 3 ст. 105 СК України зазначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Так, ч 1 ст. 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Частина 2 ст. 112 СК України зазначає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України - у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Частиною 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, що набрало законної сили.

Вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і може бути припинений внаслідок його розірвання.

Зі змісту свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 11.10.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області слідує, що 11.10.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області 11.10.2008 року складено відповідний актовий запис за №245.

Судом встановлено, що спільне проживання між сторонами не склалося, оскільки у них різні погляди на життя та ведення домашнього господарства, між ними втрачено почуття любові та поваги один до одного. З червня 2024 року вони проживають окремо, шлюбно-сімейних відносин не підтримують, спільного господарства не ведуть, у кожного свій бюджет. Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і, що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа має право на вибір прізвища після розірвання шлюбу. Особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи виявлене бажання позивачки, суд вважає за можливим після розірвання шлюбу залишити їй шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів, на утримання сина та доньки, суд виходить з наступного:

Так, судом встановлено, що шлюбу позивачка та відповідач мають двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 від 27.03.2009 року та № НОМЕР_3 від 21.02.2011 року відповідно.

Як вбачається з витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають разом зі свою матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, відповідно до ст. 180 СК України - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно вимог, закріплених у ст. 121 та ст. 122 СК України - права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому ст. ст. 122, 125 цього Кодексу.

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Статтею ст. 181 СК України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Так, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України - розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Стаття 183 СК України вказує на те, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України - аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року слідує, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Відповідно до ст. 7 СК України - регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Згідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» - на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що наразі діти проживають разом із матір`ю та перебувають на її утриманні, на відповідача, як на батька покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки, на утримання дітей.

Судом встановлено, що днем пред`явлення позову про стягнення аліментів на утримання дітей є 09.09.2024 рік.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що позов про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає задоволенню.

Окрім того, суд зауважує, що якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Частиною 1 ст. 142 ЦПК передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову. Оскільки відповідач визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті, про що вказав у поданій до суду заяві, то з нього підлягає стягненню на користь позивачки половина сплаченого нею судового збору, а решта поверненню з державного бюджету.

Крім того, згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» - позивачі у справах за позовами щодо стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору. Судом встановлено, що у зв`язку з розглядом цієї справи позивачкою судових витрат щодо вимог про сплату аліментів понесено не було, а відтак з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.105, 110, 112, 115, 180, 182 СК України, суддя -,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дітей - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 11.10.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області, актовий запис №245, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Вишгородського районного управління юстиції Київської області 11.10.2008 року.

Залишити позивачці шлюбне прізвище « ОСОБА_3 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду, а саме - 09.09.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання в межах оплати платежу за один місяць.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт № НОМЕР_5 , з державного бюджету 50 % судового збору, що становить 605 грн. 60 коп., сплаченого при поданні позову за платіжною інструкцією №46659090 від 09.09.2024 року (отримувач платежу: ГУК у Київській області/Вишгород. міс/22030101 ЄДРПОУ: 37955989 Казначейство України; призначення платежу: код виду стягнення - 101, додаткова інформація: Судовий збір п п1, з ч 2 ст 4 ЗУ «Про судовий збір» (#РН 213752999).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування решти судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт № НОМЕР_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Головуюча суддя О.П. Дьоміна