Рішення № 122578312, 22.10.2024, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/4570/24

Справа №754/9321/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2024 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Гринчак О.І.

за участю секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог

У червні 2024 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 83979,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 02.05.2018 на підставі кредитного договору № 2001028968101 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 1000,00 грн, який пізніше було збільшено до 52395,45 грн.

Умовами Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, копія витягу з якого додається, передбачено право Банку змінювати клієнту кредитний ліміт.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.02.2024 складає 83979,13 грн, з яких: 52395,45 грн - заборгованість за кредитом; 31583,68 грн - заборгованість процентами.

Позивач направив письмову вимогу відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Позиція сторони відповідача

Відповідачка у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідачка вказує, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг (Публічну пропозицію), відсутність у заяві відповідача домовленості сторін про тіло кредиту, надані банком умови кредитування не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Публічні пропозиції, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідачка вважає, що позивач при укладенні кредитного договору не дотримався вимог, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а тому не може посилатися на невиконання Відповідачем таким умов.

Відповідачка наголошує, що представником позивача не було обґрунтовано наявність у неї заборгованості за кредитним договором перед позивачем, не доведено розмір заборгованості та правові підстави збільшення тіла кредиту, пропуск строку погашення заборгованості, не доведено факту погодження сторонами всіх істотних умов договору, не обґрунтовано належним чином позовні вимоги.

Відповідачка також просить суд при ухваленні рішення застосувати наслідки спливу позовної давності, оскільки вона зверталася до банку та підписувала заяву 02.05.2018, а до суду позивач звернувся 28.06.2024, зазначивши, що у відповідача перед банком нібито утворилася заборгованість, не вказавши дату, з якої почав нарахування заборгованості.

Рух справи

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 04 липня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено питання про доцільність її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

07 жовтня 2024 року від відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву

У судове засідання 22.10.2024 учасники справи не з`явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, в порядку ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою учасників у судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 зазначено, що у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

02.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до АТ «ПУМБ» із заявою № 2001028968101 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Вказаною заявою ОСОБА_1 просила банк відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та видати їй кредитну картку з кредитним лімітом у 1000,00 грн. Розрахунковий день 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної карти. Згідно з інформацією, викладеною у вказаній заяві, її підписання є беззастережним підтвердженням, що відповідач приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ» в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування і погоджується з тим, що може обрати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності можливості Банку, а при обранні послуги з укладання договору страхування, підписанням Заяви підтверджує свою згоду на укладання договору страхування на зазначених умовах.

У заявці № 2001028968101 від 02.05.2018 визначено, що реальна річна процентна ставка складає 59,58 %.

До заяви № 2001028968101 від 02.05.2018 позивач додав також Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб з додатками.

Також у заявці № 2001028968101 від 02.05.2018 викладено заяву про приєднання до договору страхування № СС10289681.

Згідно з Довідкою про збільшення кредитного ліміту за договором № 2001028968101 від 02.05.2018 позивачем встановлено кредитний ліміт 1 000,00 грн, який поступово збільшувався та станом на 28.12.2022 склав 52 395,45,00 грн.

З виписки за особовим рахунком за період з 05.05.2018 по 30.04.2024 вбачається, що відповідач у період з 05.08.2021 по 30.01.2022 користувався наданими позивачем кредитним картковим рахунком.

Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором № 2001028968101 від 02.05.2018, відповідно до якого у відповідача станом на 30.04.2024 наявна заборгованість у загальному розмірі 83979,13 грн, з яких: 52395,45 грн - заборгованість за кредитом за період з 05.08.2021 по 30.11.2022; 31583,68 грн - заборгованість процентами за період з 30.09.2021 по 30.11.2022.

Позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою (повідомленням) № КНО-44.2.2/196 від 01.05.2024, в якому вимагав виконати свої зобов`язання перед АТ «ПУМБ», а саме погасити заборгованість у загальному розмірі 83979,13 грн, однак така вимога відповідачем виконана не була.

Норми права та мотиви суду

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «ПУМБ» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Суд бере до уваги, що відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору користувався карткою, отримував кредитні кошти, що підтверджується випискою з особового рахунку.

Суд також враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що договір підписаний відповідачкою власноручно у встановленому законом порядку нею оспорювався чи визнавався недійсним.

Слід зауважити, що за весь час користування особовим рахунком відповідачка здійснила погашення кредитного ліміту одноразово 31.08.2021 на суму 1000,00 грн, що відображено у виписці по особовому рахунку.

Згідно з правовими висновками, наведеними в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

У заявці № 2001028968101 від 02.05.2018 визначено кредитний ліміт у сумі 1000,00 грн, який в процесі користування відповідачкою кредитними коштами було збільшено до 52395,45 грн. Доказів того, що відповідачка зверталася до позивача із запереченнями щодо збільшення їй кредитного ліміту матеріали справи не містять.

Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем станом на 30.04.2024 рахується заборгованість за тілом кредиту у сумі 52395,45 грн, яка виникла за період з 30.09.2021 по 30.11.2022 та відповідає межам кредитного ліміту.

У заяві № 2001028968101 від 02.05.2018 вказана річна процентна ставка за кредитом відповідно до якої позивачем здійснювалось нарахування процентів за період користування відповідачкою кредитними коштами, а саме з 30.09.2021 по 30.11.2022.

Таким чином доводи відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 52395,45 грн та заборгованості за процентами в сумі 31583,68 грн.

Щодо позовної давності

Так, за змістом статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року у справі №6-154цс15 зроблено висновок про те, що кредитна картка діє в межах визначеного нею строку. За кредитним договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Дана позиція узгоджується з висновками викладеними в постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 333/36/18, від 03 червня 2020 року у справі №569/13606/17-ц, від 02 вересня 2020 року у справі № 191/609/18.

У підписаній відповідачем заяві № 2001028968101 від 02.05.2018, як строки здійснення періодичних платежів за кредитом, так і строки виконання основного зобов`язання не встановлені, то у даній справі відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмову вигляді порядок повернення позичальником кредитних коштів щомісячно. З позовом до суду позивач звернувся до суду 26.06.2024, водночас фактично заборгованість відповідача утворилась з 30.09.2021, тому суд не погоджується із викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву посиланнями щодо пред`явлення банком до неї вимог поза межами позовної давності.

Окрім того, слід зауважити, що відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, а також відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Як зазначалося, позов подано 26.06.2024, тобто у період дії воєнного стану в Україні, тому строк звернення до суду і з цих підстав також не сплив.

Щодо судового збору

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом, то судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачку в повному обсязі, а саме в сумі 2422,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 7, 10, 12, 19, 81, 83, 141, 258-260, 263-265, 273-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» суму заборгованості станом на 30.04.2024 за кредитним договором у формі заяви № 2001028968101 від 02.05.2018 в розмірі 83979,13 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення/складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ: 14282829, адреса: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4, м. Київ.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 25.10.2024.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак