Постанова № 12245725, 11.10.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2010 р. Справа № 55/230-09

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2634Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 27.07.10 р. у справі № 55/230-09

за позовом ТОВ "Гефест Холдинг", м. Харків

до ТОВ "Даніко - Харків", м. Харків

про стягнення 66 655,66 грн.

встановила:

У вересні 2009 р. позивач ТОВ "Гефест Холдинг", м. Чортків, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Даніко- Харків", м. Харків, 50000 грн. основного боргу, 2118,00 грн. пені, 299, 30 грн. 3% річних, 14238,36 грн. 20% штрафу та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № ПрК/03-Д від 27.04.09 р. неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, а 30.06.2010 р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України просив суд стягнути з відповідача 1764,48 грн. пені, 247,97 грн. 3% річних, 14238,36 грн. 20% штрафу та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2010 р. по справі № 55/230-09 (суддя Гребенюк Н.В.) частково задоволено клопотання відповідача про зменшення штрафу та пені. Позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 264,68 грн. пені, 247,97 грн. 3% річних, 2135,76 грн. 20% штрафу, 506,48 грн. державного мита та 179, 32 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 48000 грн. основного боргу провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. В частині стягнення 2000 грн. основного боргу, 353,52 грн. пені та 51,33 грн. 3% річних провадження у справі припинити на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України. В решті заявленої вимоги про стягнення 1499,80 грн. пені та 12102,60 грн. штрафу відмовити.

Рішення мотивоване тим, що відповідач в порушення умов договору здійснював несвоєчасну оплату, в зв’язку з чим є підстави для стягнення штрафних санкцій, з урахуванням обставин справи суд зменшив розмір штрафу та пені.

Позивач з рішенням господарського суду частково не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині стягнення з відповідача 506,48 грн. державного мита, 179,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та відмови позивачу в задоволенні щодо стягнення 1499,80 грн. пені та 12102,60 грн. штрафу – скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у стягненні з відповідача 1764,48 грн. пені, 247,97 грн. 3% річних, 14238,36 грн. 20% штрафу, 642,53 грн. державного мита, 227,50 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – задовольнити.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що відмовляючи в задоволені 1499,80 грн. пені та 12 102,60 грн. штрафу суд послався на ч. З ст. 551 ЦК України, п. З ст. 83 ГПК України також надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, відповідачу, під час укладання договору поставки № ПрК/03-Д від 27.04.2009 р. було відомо, які штрафні санкції будуть застосовані до нього, вразі порушення строків розрахунку за отриманий товар (п. 6.З. договору) і для відповідача цей пункт договору був прийнятний.

Відповідач з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції враховуючи тяжкий фінансовий стан обґрунтовано зменшив розмір штрафних санкцій.

Представники позивача та відповідача у призначене судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду скарги.

Позивач просив розглянути скаргу без участи його представника, а від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з відрядженням.

Судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, відповідач не довів необхідності відрядження представника та поважності причин нез’явлення в судове засідання, нез’явлення представників сторін не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду встановила, що між сторонами укладено дистриб’юторський договір № ПРк/03-Д від 27 квітня 2009 р., відповідно до умов якого позивач зобов’язався передати в обумовлені договором строки товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти та сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі затримки оплати за товар, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. У разі прострочення платежу більше ніж на 20 календарних днів відповідач, окрім пені, сплачує позивачу також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Пунктом 12.4 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання та діє на протязі одного року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

27.04.09 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 від 27.04.09 р. до договору, за якою п. 4 викладений в наступній редакції: "Оплата за кожну отриману партію товару здійснюється відповідачем в безготівковій формі протягом 30-ти календарних днів з моменту отримання партії товару."

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов вказаного договору позивачем здійснена поставка товару на загальну суму 115898,65 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ ГФ-0000422 від 05.06.09 р та № ГФ-0000470 від 16.06.09 р., в графі "підстава" зазначений договір № ГФ-ПРК-03-Д від 27.04.09 р., що свідчить про те, що поставки здійснювались саме на виконання цього договору, та які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств, відповідач товар отримав, за період з 27.04.09 р. по 16.09.09 р. сплатив позивачу лише 65898,65 грн., що підтверджується витягами банку.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що під час судового розгляду справи відповідачем погашено суму боргу у розмірі 48000 грн., що підтверджується витягами банку, та припинив провадження в цієї частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення з відповідача 2000 грн. основного боргу, суд правомірно припинив провадження на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, щодо стягнення 3% річних у сумі 247,97 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно зі ст.ст. 193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, до того ж повинно бути взято до уваги ступень виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити належних до сплати штрафних санкцій.

Позивач не надав документи, підтверджуючи наявність та розмір збитків.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України також передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пеню ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що на день подання позову сума основного боргу відповідача складала 48000 грн., матеріали справи свідчать про те, що відповідач повністю погасив суму основного боргу під час судового розгляду справи, також позивачем нараховані за прострочення виконання грошового зобов’язання 2118,00 грн. пені, 299, 30 грн. 3% річних, 14238,36 грн. 20% штрафу, враховуючи тяжке фінансове становище відповідача, яке пов’язане з важким фінансовим становищем більшості підприємств України, з загальною світовою фінансовою кризою, з неможливістю залучення підприємствами банківських кредитних ресурсів, а також з постійним зростання ставок на вже залучених кредитів, що призвело до нестабільності на ринку, зменшенню платіжної спроможності населення та девальвації гривні.

Суд першої інстанції об’єктивно оцінив платоспроможність відповідача та дійшов правомірного висновку щодо зменшення суми штрафу у розмірі 14238,36 грн. до2135,76 грн. та суми пені у розмірі 1764,48 грн. до 264,68 грн.

Судова колегія, враховуючи недоведеність заподіяння збитків, ступінь виконання зобов’язання відповідачем, виконання зобов’язання , вважає, що розмір штрафу та пені надмірно великий та правомірно зменшений судом.

Але, суд першої інстанції зменшивши розмір штрафних санкцій безпідставно відмовив у стягненні держмита у сумі 136,05 грн. та 47,18 грн. судових витрат, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 551, 610-612 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.07.2010 р. по справі № 55/230-09 змінити.

Стягнути з ТОВ "Даніко-Харків" (61125, м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 5, код ЄДРПОУ 33676690) на користь ТОВ "Гефест Холдинг" (48500, Тернопільська область, м. Чортків, вул. Коновальця, буд. 3, кв. 20, код ЄДРПОУ 35126857) - 136,05 грн. держмита,47,18 грн. судових витрат.

В інший частині залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписаний 11.10.2010 р.