Рішення № 12245066, 18.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.10                                                                                           Справа№ 7/161

за позовом публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Дрогобицької філії ПАТ «Кредобанк»

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-будінвест»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 14129,76грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

від позивача - Юрків М.Й., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –Ященко Ю.М., директор

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «Кредобанк» в особі Дрогобицької філії ПАТ «Кредобанк»звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-будінвест»про стягнення заборгованості; ціна позову: 19019,76грн., в тому числі 16091,99грн. основного боргу, 1133,75грн. відсотків за кредитом, 75грн. простроченої комісії, 25грн. страхової комісії, 1694,02грн. пені. Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача судові витрати.

Відповідно до позовної заяви, 29.09.2008р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір кредитної лінії. Внаслідок неповного виконання Відповідачем своїх зобов’язань за укладеним договором, у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем в розмірі 19019,76грн.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором кредитної лінії №32/08 від 29.09.2008р. та додатковим договором №4, і додатком №1, договором іпотеки від 03.10.2008р., актом від 29.09.2008р., рухом коштів по рахунку Відповідача, розрахунком заборгованості, претензією від 01.06.2010р. та повідомленням про вручення поштового відправлення, довідкою про включення філії в ЄДРПОУ, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Позивача, довіреністю, довідкою про включення Позивача в ЄДРПОУ, витягом зі статуту Позивача, доказами сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, поштовою квитанцією про відправлення кореспонденції Відповідачу, ст.ст.526, 530, 590 Цивільного кодексу України, ст.ст.15, 49, 54, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем до позовної заяви подавалась заява про забезпечення позову. З приводу даної заяви в ухвалі господарського суду Львівської області від 10.09.2010р. по справі №7/161 судом зазначено, що Відповідачем не наведено достатніх доводів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому судом взято до уваги необґрунтованість Позивачем необхідності накладення арешту на суму 246947,29грн. при ціні позову 19019,76грн. Крім цього, при розгляді заяви судом взято до уваги доводи Позивача щодо перебування майна Відповідача в іпотеці в розмірах, що перевищують ціну позову.

В судовому засідання Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, розмір позовних вимог зменшено до 14129,76грн., в тому числі 12410,74грн. основний борг, 25грн. комісія, 1690,02грн. пеня.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/161 від 10.09.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15год. 15хв. 27.09.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/161 від 27.09.2010р.

Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/161 від 10.09.2010р. та від 27.09.2010р., які скеровані та оголошені Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області та заява представника Позивача про оголошення ухвали), зазначалось, що права та обов’язки Сторін визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано копію довіреності на право здійснення представництва.

Представник Відповідача в судове засідання з’явився, позов визнав.

Представником Відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, Відповідач позов визнає та просить розтермінувати виконання рішення господарського суду з жовтня 2010р. по лютий 2011р.

Зокрема, у відзиві Відповідачем визнано факт укладення 29.09.2008р. між Сторонами договору кредитної лінії №32/08.

Крім того, відповідач зазначає, що він займався наданням послуг у будівництві, виробництвом виробів з бетону. До липня 2009р. погашав кредит та відсотки по ньому без протермінування і порушення графіку. У зв’язку з закінченням терміну виконання будівельних робіт та відсутністю нових замовлень, Відповідач звертався до Позивача з проханням переглянути умови укладеного договору, наслідком чого стало укладення додаткового договору №3 (факт укладення якого представником Позивача визнано). До лютого 2010р. Відповідач намагався дотримуватись нових термінів погашення. З березня 2010р. у Відповідача виникло важке фінансове становище, виручка за перше півріччя 2010р. становила 4900грн. Керівництво підприємства докладає всіх зусиль для виконання прийнятих на себе зобов’язань по погашенню кредиту та відсотків, та не ухиляється від їх виконання. Крім того, 20.09.2010р. Відповідачем сплачено 5000грн. по договору. Передані в заставу Позивачу приміщення знаходяться під постійним наглядом Відповідача.

До відзиву додано копію додаткового договору №3 від 20.08.2009р. про внесення змін і доповнень до договору кредитної лінії №32/08 від 29.09.2008р.

Крім того, представниками Сторін в судовому засіданні подано акт звірки взаєморозрахунків між Позивачем та Відповідачем по договору кредитної лінії №32/08 від 29.09.2008р. станом на 18.10.2010р., підписаний та скріплений відбитками печаток Сторін.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.09.2008р. між Позивачем (Банк) та Відповідачем (Позичальник) укладено договір кредитної лінії №32/08 (далі –Договір), відповідно до п.1 якого, Банк зобов’язується відкрити Позичальнику кредитну лінію, в межах якої надавати йому кредити у розмірі та на умовах, обумовлених цим Договором, а Позичальник зобов’язується повернути кредити і сплатити проценти за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим Договором.

П.2 Договору визначено умови надання кредитної лінії, в тому числі максимальний лімін заборгованості –46000грн. , процентну ставку –24,0% річних, випадки зміни ставки, порядок видачі кредитів, строк дії кредитної лінії –до 21.09.2009р. включно.

Згідно п.2.2 Договору, в межах максимального ліміту заборгованості, Позичальнику надаються кредити на строк не більше 3 місяців за умови, що кінчевий термін повернення отриманих кредитів не перевищуватиме строку дії кредитної лінії.

Відповідно до п.4.1 Договору, за відкриття кредитної лінії та користування кредитними коштами Позичальник сплачує Банку комісії, в тому числі 25грн. за управління кредитною лінією щомісячно.

Згідно п.п.4.2, 4.3 Договору, проценти за користування кредитами нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредитній лінії, та ставкою, визначеною п.2.1 Договору з моменту видачі кредиту до дати його повернення, передбаченого в Додатковому договорі; у випадку неповернення кредиту в термін, вказаний у Додатковому договорі, до дати його повернення, але не довше терміну дії кредитної лінії, вказаного у п.2.1.7 Договору, нараховуються проценти в розмірі 26% річних в гривні; Позичальник сплачує проценти щомісячно, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який нараховано проценти.

Відповідно до п.4.5 Договору, у випадку неповернення Позичальником отриманого кредиту/кредитів до закінчення строку дії кредитної лінії, на вимогу Банку Позичальник сплачує пеню, вказану у п.7.1 Договору. Згідно п.7.1 Договору, за несвоєчасне погашення грошових зобов’язань, Позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню за зобов’язаннями у гривні в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час просрочки.

Згідно п.7.2 Договору, при неповерненні або несвоєчасному поверненні суми кредиту Позичальник на вимогу Банку повертає цю суму кредиту, збільшену на розмір індексу інфляції за всеь час прострочення.

Відповідно до п.11.1 Договору, Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов’язань.

Сторонами підписано та скріплено відбитками печаток Додаток №1 до Договору –графік погашення кредитної заборгованості.

Крім того, в матеріалах справи наявний додатковий договір №3 від 20.08.2010р. до Договору, відповідно до якого, кредитна лінія переводиться в режим кредиту, та внесені зміни до основного Договору: максимальний ліміт заборгованості за кредитом –23000грн.; процентна ставка –27,25% річних; строк дії кредиту –до 19.06.2010р.; зміни щодо графіку погашення заборгованості.

Відповідно до наявного в матеріалах справи графіку руху коштів по рахунку відповідача, перевіривши правильність проведених розрахунків, враховуючи доводи заяви про уточнення позовних вимог та дані акту звірки розрахунків за Договором станом на 18.10.2010р. (підписаного та скріпленоо відбитками печаток Сторін), заборгованість Відповідача за договором становить 14129,76грн., з яких 12410,74грн. основний борг, 25грн. –комісія, 1690,02грн. пеня.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статей 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі визнання Відповідачем заборгованості (зазначення в заяві про уточнення позовних вимог, та дані акту звірки взаєморозрахунків за Договором станом на 15.10.2010р.), перевіривши правильність розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 12410,74грн. основного боргу, 25грн. комісії, 1690,02грн. пені підлягають до задоволення.

Щодо розтермінування виконання рішення.

У відзиві на позовну заяву Відповідач просить суд розтермінувати виконання рішення суду з жовтня 2010р. по лютий 2011р.

Доводи заяви Відповідач обгрунтовує тим, він займався наданням послуг у будівництві, виробництвом виробів з бетону. До липня 2009р. погашав кредит та відсотки по ньому без протермінування і порушення графіку. У зв’язку з закінченням терміну виконання будівельних робіт та відсутністю нових замовлень, Відповідач звертався до Позивача з проханням переглянути умови укладеного договору, наслідком чого стало укладення додаткового договору №3 (факт укладення якого представником Позивача визнано). До лютого 2010р. Відповідач намагався дотримуватись нових термінів погашення. З березня 2010р. у Відповідача виникло важке фінансове становище, виручка за перше півріччя 2010р. становила 4900грн. Керівництво підприємства докладає всіх зусиль для виконання прийнятих на себе зобов’язань по погашенню кредиту та відсотків, та не ухиляється від їх виконання. Крім того, 20.09.2010р. Відповідачем сплачено 5000грн. по договору. Передані в заставу Позивачу приміщення знаходяться під постійним наглядом Відповідача.

До відзиву не додано жодних матеріалів на підтвердження наведених доводів.

Крім того, не вказано та не мотивовано Відповідачем час з якого планується оздоровлення фінансової ситуації товариства, як і не обґрунтовано доводи Відповідача щодо терміну, на який Відповідач просить розтермінувати виконання рішення.

Також, не подано жодного доказу існування важкого фінансового становища.

Відтак, Відповідачем не наведено, не обґрунтовано та не доведено жодних доводів, які б вказували на наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Представник Позивача категорично заперечила проти розтермінування виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в зазначеному у відзиві клопотанні про розтермінування виконання рішення слід відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю, і таке, при винесенні рішення, не застосовувати.

Відповідно до вимог ст. 4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

18.10.2010 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22.10.2010 року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресс-будінвест»(82100, Львівська обл., м.Дрогобич, вул.Рєпіна, 1, ідентифікаційний код 32417185) на користь публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Дрогобицької філії (82100, Львівська обл., м.Дрогобич, пл.Ринок, 5, ідентифікаційний код 20827581) 12410,74грн. боргу, 25грн. комісії, 1690,02грн. пені, 141,30грн. державного мита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя