Рішення № 12244942, 11.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.10                                                                                 Справа № 8/232

За позовом Публічного акціонерного товариства «Луганський ливарно-механічний завод», м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор», м. Луганськ, -

про стягнення 30934 грн. 52 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.

при секретарі судового засідання –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Чікірякіна К.С. - представник за довіреністю №900 від 28.07.10 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з жовтня 2009 року по липень 2010 року у сумі 30934,52 грн., нарахованої позивачем з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору оренди №180, укладеного між сторонами 12.06.02 року.

Згідно розпорядження заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 11.10.10 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 14.10.10 року до 28.10.10 року та з 28.10.10 року до 11.11.10 року - у зв’язку з неявкою сторін та невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів.

До початку судового засідання 11.11.10 року позивачем подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;20;32).

Судом на юридичну адресу відповідача, вказану у позовній заяві (м.Луганськ, вул.Леніна, 236), що підтверджується довідкою з ЄДР №7215469 від 11.10.10 року (а.с.17-18) були спрямовані ухвали про призначення справи до слухання та про відкладення її розгляду.

Оператор поштового зв’язку повернув до суду перше поштове відправлення з доданням довідки «за закінченням терміну зберігання»(а.с.22).

З огляду на викладене суд керується приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України та підпунктом 3.6 пункту 3 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,64 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

02.08.07 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено договір оренди №180, згідно якому орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення (п.1.1), яке знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Леніна, 236, площею 126 кв.метрів (п.1.2) терміном на 10 років (п.1.3) для використання виключно під розміщення офісу (п.1.4).

Передача та приймання орендованого майна здійснюється комісією, яка складає акт приймання-передачі (п.2.1).

Орендоване майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі про фактичне повернення майна (п.2.3).

Орендна плата повинна вноситися орендарем щомісячно незалежно від результатів його господарської діяльності не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем. що оплачується (п.3.1); розмір орендної плати визначено на рівні 5 грн. за 1 кв.м, тобто 630 грн. на місяць (п.3.2).

Рівень орендної плати може бути переглянуто за умов, визначених п.3.3 договору.

Орендар зобов’язаний своєчасно вносити орендну плату (п.4.1.2).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.5.1; 5.1.3).

З усіх не врегульованих договором питань сторони керуються чинним законодавством України (п.7.6) (а.с.6-7).

01.01.05 року сторони уклали низку додаткових угод до договору, а саме: 01.01.05 року - додаткову угоду №1, - якою встановили орендну плату на рівні 1890 грн. на місяць (а.с.8); 15.01.09 року - №2, якою орендну плату встановили на рівні 3150 грн. на місяць (а.с.9).

Предмет оренди орендодавець передав орендареві 12.06.02 року (а.с. 10).

10.08.10 року сторони уклали угоду про розірвання договору (а.с.11), при цьому орендар на підставі акту приймання-передачі від 10.08.10 року повернув орендоване майно орендодавцю (а.с.12).

Позивач стверджує, що орендар на момент розірвання договору мав заборгованість з орендної плати за період з жовтня 20089 року по липень 2010 року у сумі 30934,52 грн. (а.с.26), яку він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

          Правовідносини, що мають місце між сторонами, належать до орендних.

          За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (частина 1 ст.759 ЦКУ).

Згідно частині 1 статті 762 ЦКУ за користування майном, у т.ч. нерухомим, з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).

          Уклавши договір оренди як різновид правочину, сторони взяли на себе певні зобов’язання.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань, при цьому гідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Строк виконання зобов’язання сторони визначили у п. 3.1 договору –не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем. який оплачується.

Згідно статті 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а пунктом 1 частини 1 статті 611 ЦКУ передбачено правові наслідки порушення зобов'язання: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів суду наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Позивач не ставить питання про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, - що є його правом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином довів суду законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись ст.ст. 44, 47, 47-1 та 49 ГПК України, суд покладає судові витрати, понесені позивачем, на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився надмірної сплати державного мита.

Так, згідно п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за подання до господарського суду позову майнового характеру, до числа який належить позов по цій справі, на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто при ціні позову в 30934,52 грн. позивачу слід було сплатити державне мито у розмірі 309,35 грн., - в той час, як він на підставі платіжного доручення №1975 від 05.08.10 року сплатив 340,85 грн. (а.с.5), - тобто сума надмірно сплаченого мита становить 31,50 грн. та підлягає поверненню на користь позивача з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,203, 509, 610, 611, 759,762,773,774, 782 та 783 Цивільного кодексу України, керуючись ст.4-3,32-34,43,44,47-1,49, 82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віндор», ідентифікаційний код 31996176, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Леніна, 236, - на користь Публічного акціонерного товариства «Луганський ливарно-механічний завод», ідентифікаційний код 00292824, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Леніна,195, - заборгованість з орендної плати у сумі 30934 (тридцять тисяч дев’ятсот тридцять чотири) грн. 52 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 309 (триста дев’ять) грн. 35 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Повернути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганський ливарно-механічний завод», ідентифікаційний код 00292824, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Леніна,195, - надмірно сплачене державне мито у сумі 31 (тридцять одна) грн. 50 коп.

          Підставою для виплати вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.11.10 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення згідно ст.84 ГПК України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у десятиденний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано – 15.11.2010 року.

Суддя                                                   А.П.Середа