Рішення № 12244940, 11.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.10                                                                                 Справа № 8/235

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Цеху телекомунікаційних послуг № 15, м. Первомайськ Луганської області,

до Державного підприємства «Первомайськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Вузол виробничо-технологічного зв’язку», м. Первомайськ Луганської області, -

про стягнення 64542 грн. 93 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Шапошнікова О.В. - юрисконсульт 1 категорії, - довіреність № 134 від 12.02.10;

від відповідача –Чуприк С.О. - юрисконсульт, - довіреність № 01/4-10-667 від 28.12.09, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за телекомунікаційні послуги за період з вересня 2008 року по квітень 2010 року у сумі 64542,93 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг електрозв’язку №294, укладеного між сторонами 01.03.2007 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 14.10.10 року до 28.10.10 року та з 28.10.10 року до 11.11.10 року - у зв’язку з наданням сторонам можливості подати до суду додаткові докази та здійснити взаємозвірку.

До початку судового засідання 11.11.10 року сторонами подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав у сумі 56435,90 грн., пославшись на акт взаємозвірки, складений сторонами на вимогу суду станом на 08.10.10 року.

Відповідач позов визнав частково –на суму 56435,90 грн., пославшись на вищезгаданий акт взаємозвірки.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.03.07 року між позивачем (Підприємство зв’язку) та відповідачем (Споживач) укладено договір про надання послуг електрозв’язку №294, за умовами якого Підприємство зв’язку надає Споживачу послуги електрозв’язку, перераховані в додатку №1, і безплатні послуги, перераховані в додатку №2 (п. 1 договору), а Споживач має право користуватися додатковими (сервісними) видами послуг, які надаються по телефону (п. 3.1.3), користуватися телефонним зв’язком із спецслужбами (п. 3.1.4), користуватися автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв’язком, якщо це передбачено технічними можливостями обладнання АТС (п.3.1.11), користуватися міжміським та міжнародним телефонним зв’язком за допомогою оператора за попереднім замовленням (п. 3.1.12).

Споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8), та плату за користування радіоточкою (п. 3.2.16).

Послуги, які надаються Підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п. 4.1); Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою системою оплати (п. 4.2); Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги (п. 4.3); розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку та кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п. 4.5).

У разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості у розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6).

У разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки (п.5.8).

Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років (п.7.1) та може бути продовжений за умов, визначених у п. 7.2 договору (а.с.7-12).

Договір є чинним на час розгляду спору по суті.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору Підприємством зв’язку за період з вересня 2008 року по квітень 2010 року надано відповідачу послуг електрозв’язку на суму 185992,02 грн., а разом з пенею за період з травня по вересень 2009 року у сумі 3572,80 грн. –усього 189564,82 грн. Згідно твердженням позивача, відповідач суму боргу сплатив частково –у розмірі 125021,89 грн., у зв’язку з чим станом на 01.09.10 року має перед позивачем борг у сумі 64542,93 грн. (а.с.18).

Наявність боргу підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи:

розрахунком суми боргу (а.с.18);

рахунками про надання послуг електрозв’язку №5502944 за період з вересня 2008 року по вересень 2009 року та рахунками №10.2009.4405023008001855 за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року (а.с.19-54).

У зв’язку з несплатою відповідачем боргу позивач на його адресу 23.01.10 року спрямував претензію №2 на суму 87057,75 грн., а 28.04.10 року –претензію №1 на суму 88906,87 грн. (а.с.16-17).

Відповідач, частково заперечуючи проти позову, надав докази часткової сплати боргу (а.с.83-100).

Станом на 08.10.10 року сторони здійснили взаємозвірку стану розрахунків за вищезгаданим договором та дійшли висновку, що сума боргу становить 56435,90 грн. (акт додано до справи).

ІІ. Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч.1 ст. 626 ЦКУ), при цьому він є обов’язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов’язання (ст. 509 ЦКУ).

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання.

          Цивільним кодексом (ст.530) передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Якщо боржник припустився неналежного виконання грошового зобов’язання, то відповідно до правила ст.536 ЦКУ за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши від позивача послуги мобільного зв’язку, абонент (відповідач) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором.

          Однак він вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як ч. 1 ст.530, так і ч. 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

          Тобто відповідач порушив зобов’язання.

          Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення абонентом (відповідачем) своїх зобов’язань за договором позивач правомірно скористався правилом частини ст. 615 ЦКУ, в якій сказано, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили

Відповідач не довів суду наявність таких обставин.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Постановка питання про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань є правом, а не обов’язком позивача.

Суд вважає, що позивач частково –на суму 56435,90 грн. - довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні своїх зобов’язань за вищезгаданим договором.

          Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ та ст. 20 Господарського кодексу України.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на суму 56435,90 грн.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду, а саме:

державне мито –у сумі 564,36 грн.;

витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 206,36 грн..

Решта судових витрат покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом до суду, припустився надмірної сплати державного мита.

Так, згідно п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за подання до господарського суду позову майнового характеру, до числа який належить позов по цій справі, на користь Державного бюджету України підлягає сплаті державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто при ціні позову в 64542,93 грн. позивачу слід було сплатити державне мито у сумі 645,43 грн., - в той час, як він на підставі платіжного доручення №26339 від 29.07.10 року сплатив 649,31 грн. (а.с.6), - тобто сума надмірно сплаченого мита становить 3,88 грн. (649,31 грн. –645,43 грн.) та підлягає поверненню на користь позивача з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525,526,527,530,626,629, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Первомайськвугілля»в особі Відокремленого підрозділу «Вузол виробничо-технологічного зв’язку», ідентифікаційний код 26402747, який знаходиться за адресою: місто Первомайськ, вул. Куйбишева, 18-а Луганської області, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Київ, б-р Шевченка, 18) в особі Цеху телекомунікаційних послуг №15, ідентифікаційний код 01182820, яке знаходиться за адресою: місто Первомайськ, вул. Кім, 1, - заборгованість за надані телекомунікаційні послуги у сумі 56435 (п’ятдесят шість тисяч чотириста тридцять п’ять) грн. 90 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 564 (п’ятсот шістдесят чотири) грн. 36 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 206 (двісті шість) грн. 36 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

          3.Решту судових витрат покласти на позивача.

          4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          5.Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»(м. Київ, б-р Шевченка, 18) в особі Цеху телекомунікаційних послуг №15, ідентифікаційний код 01182820, яке знаходиться за адресою: місто Первомайськ, вул. Кім, 1, - надмірно сплачене державне мито у сумі 3 (три) грн. 88 коп.

          Підставою для повернення вказаної суми коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.11.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у той же термін.

Суддя                                                   А.П.Середа

Рішення складено у повному обсязі та підписано –15 листопада 2010 року.