Рішення № 12244937, 11.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.10 Справа № 8/240

За позовом Закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевальське гірниче підприємство», м.Перевальськ Луганської області, -

про стягнення 4491 грн. 59 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Новицький С.С. старший юрисконсульт, - довіреність №526 від 30.01.10 року;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 4491,59 грн. за послуги рухомого мобільного звязку, надані у період з серпня по листопад 2008 року, нараховані позивачем з посиланням на неналежне виконання з боку відповідача умов договору про надання послуг рухомого (мобільного) звязку №111884081, укладеного між сторонами 02.04.07 року.

Згідно розпорядження заступника голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 15.10.10 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 18.10.10 року до 01.11.10 року та з 01.11.10 року до 11.11.10 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 11.11.10 року позивачем заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;42; 48).

Судом на адреси відповідача, вказані у позовній заяві (м. Перевальськ, вул. Дозовського, 23 та вул. Декабристів, 16) (а.с.2-3), були спрямовані ухвали про призначення справи до слухання та про відкладення її розгляду.

Оператор поштового звязку повернув до суду письмове повідомлення про вручення 08.10.10 року (а.с.29) цього поштового відправлення уповноваженій особі відповідача, однак останній до судового засідання не зявився без пояснення причин.

Згідно довідці з ЄДР №7237655 від 13.10.10 року юридичною адресою відповідача є місто Алчевськ, вул. Сєдашова, 7 Луганської області (а.с.33-36), на яку судом також спрямовано ухвалу про відкладення справи.

Оператор поштового звязку повернув до суду письмове повідомлення про вручення 04.11.10 року цього поштового відправлення уповноваженій особі відповідача, однак останній до судового засідання не зявився без пояснення причин.

З огляду на викладене суд керується приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України та підпунктом 3.6 пункту 3 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,64 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

02.04.07 року між позивачем (оператор) та відповідачем (абонент) укладено договір про надання послуг рухомого (мобільного) звязку »№111884081, за умовами якого оператор надає абоненту послуги рухомого (мобільного) звязку, а абонент користується цими послугами та своєчасно оплачує оператору їх вартість на умовах, викладених у цьому договорі (п.2.1 договору).

Абонент зобовязаний: у повному обсязі і в терміни, визначені договором, вносити плату за послуги, що надаються (п.5.1); дотримуватися Правил надання послуг рухомого (мобільного) звязку Закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми»(далі ЗАТ «УРС») (далі Правила) (п.5.1.8).

Рахунки оператор надсилає абонентові за адресою доставки (п.7.4).

Абонент зобовязаний сплатити вартість послуг, наданих згідно рахунку, протягом 25 днів після виставлення рахунку (п.7.6.2).

У разі ненадходження на розрахунковий рахунок оператора сум, вказаних у виставлених абоненту рахунках, протягом 30 днів після їх виставлення, абонент сплачує пеню, яка обчислюється від вартості несплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення (п.7.6.6) (а.с.7-15).

Відповідно до договору відповідачу були надані корпоративні телефонні номери НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 та НОМЕР_10; послуги мобільного звязку надавалися на умовах тарифних планів «Експерт»та «Персонал».

Позивач надав до справи документальні докази факту надання відповідачу у період з серпня по листопад 2008 року включно телекомунікаційних послуг на загальну суму 8660,11 грн., а саме:

рахунки:

№100027970133 від 31.08.08 року на суму 2236,43 грн.; від 30.09.08 року на суму 1867,46 грн.; від 31.10.08 року на суму 1443,48 грн. та від 30.11.08 року на суму 3112,74 грн. (а.с.13-25).

Як стверджує позивач, станом на день звернення з позовом до суду абонент частково сплатив вартість наданих послуг та має перед ним борг за вищевказанийперіод у сумі 4491,59 грн. (а.с.25), який він просить стягнути з відповідача.

Останній позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно ст.11 ЦКУ, цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч.1 ст. 626 ЦКУ), при цьому договір є обовязковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки породжує для сторін права та обовязки.

Зобовязанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобовязана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобовязання (ст. 509 ЦКУ).

Зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦКУ), при цьому боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання.

Цивільним кодексом (ст.530) передбачено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Отримавши від позивача послуги мобільного звязку, абонент (відповідач) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - тобто здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором, однак він вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як ч. 1 ст.530, так і ч. 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

Тобто відповідач порушив зобовязання.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 617 ЦКУ встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили

Відповідач не довів суду наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Згідно ст.624 названого Кодексу, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків. Вимога про сплату неустойки, 3% річних та інфляційних втрат є правом, а не обовязком позивача.

Суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні своїх зобовязань за вищезгаданим договором.

Відповідач позовні вимоги не спростував, заходів до добровільного погашення боргу не вжив.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525,526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22.32-34,36,43,44,47-1,49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевальське гірниче товариство», ідентифікаційний код 31433248, яке знаходиться за адресою: фактична: місто Перевальськ, вул. Дозовського, 23 Луганської області; юридична: місто Алчевськ, вул. Седашова, 7 Луганської області, - на користь Закритого акціонерного товариства «Українські радіосистеми», ідентифікаційний код 23151188, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Тульчинська, 6, - основний борг за надані послуги рухомого (мобільного) звязку у сумі 4491 (чотири тисячі чотириста девяносто одна) грн. 59 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.11.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 15 листопада 2010 року.

Суддя А.П.Середа