Рішення № 12244495, 08.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/30108.11.10

За позовомДержавного підприємства «Донецька залізниця»

До

Третя особаДержавного підприємства «Вугілля України»

на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,

Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця»

Простягнення 621478424,17 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

Від позивача Манерова Ю.В. (за дов.)

Снецький В.Л. (за дов.)

Величко Л.М. (за дов.)

Скляревська Н.О. (за дов.)

Від відповідача не зявились

Від третьої особи Нечипоренко Н.С. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом державне підприємство «Донецька залізниця»до державного підприємства «Вугілля України»про стягнення 208448238,71 грн. боргу за послуги з перевезення вантажів та додаткові послуги за договором № Э-040048 від 28.12.2006 р., 6466293,83 грн. пені за порушення грошового зобовязання, 808286,73 грн. трьох процентів річних, 47490,99 грн. інфляційної складової боргу, а всього 215770310,26 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2009 р. (суддя Кролевець О.А.) порушено провадження у справі № 17/301 та призначено її розгляд на 28.09.2009 р..

28.09.2009 р. позивачем подано суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій сторона збільшила спірний період та просить стягнути з відповідача 369735452,01 грн. боргу, 17230812,54 грн. пені, 2234666,38 грн. трьох процентів річних та 80410,56 грн. інфляційної складової боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2009 р. розгляд справи № 17/301 відкладено на 26.10.2009 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів.

Відповідно до розпорядження голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 23.10.2009 р. № 01-1/922 справу № 17/301 передано на розгляд судді Удаловій О.Г., у звязку з обранням Кролевець О.А. на посаду судді Вищого господарського суду України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 р. справу № 17/301 прийнято до свого провадження суддею Удаловою О.Г.

Ухвалою від 26.10.2009 р. розгляд справи відкладався на 18.11.2009 р., у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2009 р. розгляд справи було відкладено до 23.12.2009 р..

Ухвалою суду від 23.12.2009 р. було зупинено провадження у справі № 17/301 до вирішення повязаної з нею справи № 31/28 (05-5-17/26759) за позовом державного підприємства «Вугілля України»до державного підприємства «Донецька залізниця»про стягнення 215770310,25 грн.

24.03.2010 р. надійшло повідомлення державного підприємства «Донецька залізниця», відповідно до якого на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2009 р. у справі № 17/301 повідомлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 р. у справі № 31/28 позов державного підприємства «Донецька залізниця»до державного підприємства «Вугілля України»про стягнення 215770310,25 грн. залишено без розгляду.

Відповідно до частини 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою від 15.04.2010 р. провадження у справі було поновлено, розгляд справи призначено на 28.04.2010 р..

Позивач звернувся з заявою про збільшення розміру позовних вимог до 621478424,17 грн., а саме: 581692176,36 грн. основного боргу, 33999021,99 грн. пені, 4837669,92 грн. трьох процентів річних, 949555,90 грн. інфляційних.

Представник відповідача зазначив, що вказану заяву та додані до неї документи не одержав.

Представниками сторін подано чергову заяву про продовження строку вирішення спору.

Позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на підставі ст. 27 ГПК України.

Суд задовольнив вказане клопотання, відклавши розгляд справи та витребувавши додаткові докази.

У судовому засіданні 19.05.2010 р. третя особа підтримала позовні вимоги.

Відповідач відзиву по суті спору з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог не надав, звернувшись з клопотанням про відкладення розгляду справи, яке мотивоване вирішенням Кабінетом Міністрів України питання про реструктуризацію боргу.

Суд відклав розгляд справи на 09.06.2010 р..

Позивачем заявлено клопотання про дослідження доказів (первинних бухгалтерських документів) за місцем їх зберігання, що повязано зі значним обсягом останніх. Клопотання судом відхилено.

На виконання вимог ухвали суду представник третьої особи зазначив, що заборгованість підтверджена актом звірки, у звязку з чим відсутня необхідність у проведенні експертних досліджень.

Відповідачем надано звернення Міністра вугільної промисловості України, яке адресоване до Першого віце-премєр-міністра України А. Клюєва з проханням вирішити питання, повязане з погашенням заборгованості відповідача перед позивачем, а також не допустити стягнення штрафних санкцій, нарахованих позивачем, розмір яких складає 39786247,81 грн.

Крім того, відповідачем надано відзив, у якому позовні вимоги відхилено з наступних підстав. Відповідач, проаналізувавши додані до позовної заяви матеріали, зазначив, що з останніх неможливо дійти висновку про розмір заборгованості перед позивачем з наданих послуг перевезення (станція відправлення та призначення, номери вагонів, залізничні тарифи тощо). Крім того, не надано витягів з особового рахунку відповідача, податкових накладних. Також не відповідає вимогам законодавства та положенням договору розрахунок штрафних санкцій. Враховуючи великий обсяг документів, суперечності між сторонами, сторона вважає за доцільне призначення у справі судової експертизи.

Позивач вказав на недоцільність проведення експертизи, зважаючи на наявність актів звіряння, а також зазначив, що первинні документи лише за один день прострочення містять приблизно 300-500 сторінок.

Враховуючи те, що предметом позову є стягнення основного боргу та штрафних санкцій, а визначення їх розміру потребує спеціальних знань, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. було призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

11.10.2010 р. до Господарського суду міста Києва надійшов висновок Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз експертизи у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 р. поновлено провадження у справі та призначено її до подальшого розгляду на 27.10.2010 р..

Відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, в якому просив суд зобовязати експерта направити висновок відповідачу.

У задоволенні вказаного клопотання відмовлено судом з підстав його необґрунтованості.

У судовому засіданні 27.10.2010 р. оголошено перерву до 08.11.2010 р.. Відповідач представника у судове засідання не направив, не повідомивши про причини неявки.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Згідно зі статтею 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.

28.12.2006 р. між державним підприємством «Донецька залізниця»(далі - залізниця) та державним підприємством «Вугілля України» (далі - експедитор) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги № Э-040048 (далі-Договір).

Предметом Договору є проведення експедитором розрахунків з залізницею за надані нею послуги з перевезення вантажів та інші послуги вантажовідправникам (пункт 1.1).

Згідно з пунктом 1.3. Договору передбачено умови оплати експедитором транспортних послуг (оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, збори за подачу і збирання вагонів і інші додаткові послуги), вказаних виключно у заявках експедитора (гарантійних листах на оплату залізничного тарифу і інших транспортних послуг), повязаних з перевезенням енергетичного вугілля.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що відповідач бере на себе обовязки замість вантажовідправника здійснювати оплату наданих залізницею послуг, перерахованих у пункті 1.3, за перевезення вантажів, запланованих вантажовідправником за заявою експедитора згідно з тарифним керівництвом № 1, статутом залізничного транспорту України та правилами користування вагонами і контейнерами.

Згідно пункту 2.4. Договору залізниця зобовязалась здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з експедитором за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати експедитору відповідні розрахункові документи через ТехПД Ясинувата.

Згідно з пунктом 2.5. Договору експедитор зобовязується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги згідно з пунктом 1.3 шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на підїзній колії, на рахунок залізниці.

Пунктом 3.1. Договору перевезення енергетичного вугілля здійснюється тільки на умовах попередньої оплати. Розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається експедитором, виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок експедитора.

Судом встановлено, що сторони уклали додаткову угоду № 1 від 29.12.2006 р., додаткову угоду № 2 від 21.12.2007 р., додаткову угоду № 3 від 19.12.2008 р., додаткову угоду № 4 від 27.01.2009 р., додаткову угоду № 5 від 24.02.2009 р., додаткову угоду № 6 від 26.03.2009 р., додаткову угоду № 7 від 17.04.2009 р., додаткову угоду № 8 від 29.05.2009 р., додаткову угоду № 9 від 03.06.2009 р., додаткову угоду № 10 від 30.06.2009 р., додаткову угоду № 11 від 15.07.2009 р., додаткову угоду № 12 від 01.08.2009 р., додаткову угоду № 13 від 16.09.2009 р..

Додатковою угодою № 11 до Договору сторони домовились пункт 2.5 останнього викласти в іншій редакції, відповідно до якої експедитор зобовязався здійснити оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги згідно з пунктом 1.3 Договору з відстрочкою оплати всіх належних залізниці платежів до 17-00 годин 31.12.2009 р. з подальшим перерахуванням коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на підїзній колії на доходно-розподільчий рахунок ЄТехПД Ясинувата.

Крім того, сторони погодили викласти пункт 7.4 Договору в іншій редакції та зазначити, що термін дії договору №Э-040048 від 28.12.2006 р. та додаткових угод до нього пролонговано до 31.12.2009 р.. Інші положення Договору залишено без змін.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач за період з 13.04.2009 р. по 01.04.2010 р. надав відповідачеві послуги з перевезення вантажів на загальну суму 581 692 176,36 грн., що підтверджується накопичувальними картками, відомостями плати за користування вагонами, актами загальної форми та корінцями дорожніх відомостей, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) між сторонами у справі виникли цивільні права і обовязки (зобовязання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач вартість наданих позивачем послуг своєчасно не сплатив, внаслідок чого з 13.04.2009 р. у відповідача виникла заборгованість в сумі 581 692 176,36 грн.

Відповідач позовні вимоги відхилив та зазначив, що заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 581692176,36 грн. належним чином не підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи те, що предметом спору у справі є стягнення заборгованості за послуги з перевезення вантажів та додаткові послуги за договором № Э-040048 від 28.12.2006 р. та штрафних санкцій, суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи по справі.

Відповідно до частин 5, 6 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. Відхилення господарським судом висновку судового експерту повинно бути мотивованим у рішенні.

Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006 р. № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання: чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами наявність основного боргу відповідача перед позивачем в сумі 581692 176,36 грн. за період з 13.04.2009 р. по 01.04.2010 р. за договором № Э-040048 від 28.12.2006 р. та додатковими угодами до нього; чи відповідає умовам договору № Э-040048 від 28.12.2006 р., додаткових угод до нього, вимогам законодавства здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій, а саме: 33999 021,99 грн. пені, 4 837 669,92 грн. трьох процентів річних, 94 955,90 грн. інфляційних за період з 13.04.2009 р. по 16.07.2009 р. та з 01.01.2010 р. по 01.04.2010 р..

За результатами проведеної судової експертизи, проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз складено висновок № 4201/24/4975/25.

Згідно з вказаним висновком встановлено, що наявність основного боргу відповідача перед позивачем в сумі 581 692 176,36 грн. за період з 13.04.2009 р. по 01.04.2010 р. за договором № Э-040048 від 28.12.2006 р. та додатковими угодами до нього підтверджується в повному обсязі, тобто є документально обґрунтованою.

Суд, оцінивши експертний висновок, дійшов до висновку, що він є належним доказом у справі.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, суд враховує те, що сторонами складені та погоджені акти звірки взаєморозрахунків

станом на 04.05.2009 р., 01.06.2009 р., 04.07.2009 р., 16.07.2009 р., 03.08.2009 р., 01.09.2009 р., 05.09.2009 р., 22.10.2009 р., підписані повноважними представниками сторін по справі з прикладенням круглих печаток, з яких вбачається, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за надані послуги згідно з договором №Э-040048 від 28.12.2006 р. та додатковими угодами до нього.

Між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 06.04.2010 р., укладений між сторонами по справі, підписаний повноважними представниками по справі з прикладенням круглих печаток останніх, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 581 692 176,36 грн.

Таким чином, факт надання позивачем послуг належним чином доведений та підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Як вже зазначалось судом, 17.04.2009 р. сторони додатковою угодою № 7 погодили, що експедитор зобовязується здійснювати оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги, згідно з пунктом 1, 3 з відстрочкою оплати на дві доби.

Однак додатковою угодою № 11 від 15.07.2009 р. сторони пункт 2.5. Договору змінили та визначили, що експедитор зобовязується здійснювати оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги згідно з пунктом 1, 3 з відстрочкою оплати всіх належних залізниці платежів до 17.00 годин 31.12.2009 р.. У разі непогашення заборгованості після закінчення терміну, вказаного в першому абзаці пункту 2.5. договору, експедитор сплачує залізниці пеню в розмірі 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

За таких обставин, нарахування штрафних санкцій здійснюється за період з 13.04.2009 р. по 14.07.2009 р. включно (до початку терміну відстрочення оплати відповідно до додаткової угоди № 11 від 15.07.2009 р.) та за період з 01.01.2010 р. (закінчення терміну відстрочення оплати) по 01.04.2010 р..

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи сума пені за договором №Э-040048 від 28.12.2006 р. та додатковими угодами до нього складає 34 419 296,78 грн., за розрахунком позивача сума пені становить 33 999 021,99 грн.

Як вбачається з експертного дослідження, розбіжність між розрахунком підприємства та розрахунком експертів утворилася за рахунок відхилення у кількості днів прострочення платежів та внаслідок того, що за період з 13.04.2009 р. по 16.07.2009 р. підприємством проведений розрахунок пені з застосуванням облікової ставки НБУ у розмірі - 12,000% річних за весь період прострочення, а відповідно до норм законодавства, розмір облікової ставки НБУ складає з 13.04.2009 р. по 14.06.2009 р. - 12,000% річних, з 15.06.2009 р. по 14.07.2009 р. - 11,000% річних.

Суд погоджується з розрахунком пені, наведеним у висновку експертизи, однак відсутні підстави для стягнення з відповідача суми пені у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем у позовній заяві.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність предявлення вимоги про стягнення 33 999 021,99 грн. пені.

У той же час, відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Враховуючи положення пункту 3 статті 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», пункт 7 додатку 4 до Договору, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є державне підприємство, з метою виконання судового рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені до 10000000,00 грн.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобовязання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з висновком судово-бухгалтерської експертизи, відповідно до проведених експертами на підставі даних наданих документів досліджень, інфляційне збільшення суми основного боргу позивача перед позивачем за договором №Э-040048 від 28.12.2006 р. та додатковими угодами до нього складає 28 951 879,19 грн., за розрахунком позивача 949 555,90 грн., тобто розбіжність складає 28 002 323,29 грн. в сторону збільшення за розрахунком експертів. Крім того, три проценти річних від простроченої суми боргу державного підприємства «Вугілля України»за договором № Э-040048 від 28.12.2006 р. та додатковими угодами до нього складають - 4 947 388,49 грн., за розрахунком позивача - 4 837 669,92 грн., тобто розбіжність складає - 109 718,57 грн. в сторону збільшення за розрахунком експертів. Розбіжність між розрахунком підприємства та розрахунком експертів утворилася за рахунок відхилення у кількості днів прострочення платежів.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних збитків та трьох процентів річних, наведеним у висновку експертизи, однак відсутні підстави для стягнення з відповідача суми інфляційних збитків та трьох процентів річних у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 949555,90 грн. та трьох процентів річних в сумі 4837 669,92 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача. Зокрема, з останнього підлягає стягненню 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10052,64 грн. витрат, повязаних з оплатою проведення експертного дослідження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4, рахунок 260093016513 в АК «Промінвестбанк», МФО 300012, код 02363095) на користь державного підприємства «Донецька залізниця»(83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68 рахунок 260000000019 у ДФ АБ « Експрес-банк», МФО 335838, код 01074957) 581692176,36 грн. основного боргу, 10000000,00 грн. пені, 4837669,92 грн. трьох процентів річних, 949555,90 грн. інфляційних збитків, 25500,00 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 10052,64 грн. витрат, повязаних з оплатою експертного дослідження.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова