Рішення № 12244492, 11.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/32311.11.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Іст"

про           стягнення 7 412,25 грн.

Суддя Катрич В.С.

Представники:

Від позивача Берчук С.Г. за довіреністю № 161 від 28.12.2009р.

Від відповідача Макаревич С.П. за довіреністю №30/04/10 від 30.04.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 7412,25 грн. неустойки за договором №19091062 від 01.09.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2010р. порушено провадження по справі №8/323 та призначено її розгляд на 02.09.2010 року.

Від відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи, переіменування відповідача та про залучення третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2010р. розгляд справи відкладений на 10.09.2010р.

У судове засідання, призначене на 10.09.2010 року представники сторін з’явились.

10.09.2010р. в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про заміну відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Іст-Київ" на Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Іст" у зв’язку зі зміною назви.

10.09.2010р. в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залучення в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП “Вега Авто”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010р. замінено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Іст-Київ" (код 14353682) на –Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Іст" (код 14353682; адреса –03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 92-А).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2010р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПП “Вега Авто”.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.11.2010р.

11.11.2010р. в судове засідання з’явились представники сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, –

В С Т А Н О В И В:

01.09.2009р. між Відкритим акціонерним товариством "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна (надалі –замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Іст-Київ" було укладено договір №19091062 про надання транспортно-експедиційних послуг при перевезеннях вантажів в міжнародному автомобільному сполученні (надалі –договір).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Іст-Київ" змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Іст" (надалі –виконавець, відповідач), на підтвердження зазначеного факту відповідачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Іст" серії А01 №375157 від 28.11.2008р., довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видану Головним управлінням статистики у м. Києві серії АБ №235371 09.12.2009р., статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Іст".

Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником та виконавцем при плануванні, здійсненні та оплаті транспортно-експедиційних послуг (враховуючи зміни до п. 1.1 внесені до договору згідно додаткової угоди №1 від 02.09.2009р. до договору укладеної сторонами).

Згідно п.2.1 договору взаємовідносини замовника та виконавця ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) та Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.1978р., Митної Конвенції про міжнародні перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП).

На кожну окрему загрузку оформлюється транспортне замовлення (заявка), що містить опис умов, вартості перевезення та особливостей конкретного перевезення та є додатком до договору; заявки повинні бути оформлені у письмовому вигляді та завірені підписом та печаткою «замовника»; сторони визнають юридичну силу заявок та письмових узгоджень, що передані факсимільним зв’язком з подальшою заміною на оригінал (п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.3 договору підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (CMR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), отримувача вантажу та митних органів.

Пунктом 3.1 договору визначено інформацію, яку повинна містити заявка на перевезення.

16.09.2009 р. було складено та підписано заявку на перевезення вантажів №61/09 (надалі –заявка) за маршрутом Німеччина, Боркен –Україна, Запоріжжя.

Відповідно до умов заявки строк доставки вантажу складає 22-23.09.2009р.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору та заявки, відповідачем було здійснено перевезення вантажу та доставлено вантаж вантажоотримувачу 30.09.2009р., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СMR) №125487.

30.09.2009 р. транспортні засоби прибули під розвантаження та були розвантажені.

Спір у справі виник внаслідок незабезпечення відповідачем встановленого строку для здійснення доставки вантажу, що, на думку позивача, призводить до обов’язку відповідача сплатити неустойку.

Частиною 1 ст. 307 Господарського кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Положеннями статті 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплатити неустойку.

Таким чином, неустойка (в т.ч. штраф) застосовується виключно у випадках її встановлення законом або договором.

В даному випадку, позивач просить стягнути неустойку за несвоєчасну доставку вантажу, передбачену, на його думку, п. 6.7 договору з урахуванням умов заявки.

Відповідно до п. 6.7 договору у випадку несвоєчасної доставки вантажу виконавцем, виконавець сплачує замовнику неустойку в розмірі 100 євро по курсу НБУ за кожний день прострочення доставки.

Тобто, сторонами погоджено застосування неустойки за несвоєчасну доставку вантажу у встановлений строк, та визначено розмір неустойки.

Із змісту розділу 24 CMR вбачається, що транспортний засіб прибув під розвантаження 30.09.2009 р., а сторони не заперечують факту закінчення розвантаження саме 30.09.2009 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення виконавцем відведених на доставку вантажу строків, за порушення яких встановлена відповідальність у вигляді неустойки.

Посилання позивача на необхідність стягнення неустойки за порушення строків доставки вантажу судом відхиляється з огляду на таке.

В своїй позовній заяві позивач зазначає, що мало місце прострочення доставки вантажу, яке склало 7 днів (з 24.09.2009 р. по 30.09.20009 р.) та відповідно до п. 6.7 договору позивачем була нарахована неустойка в розмірі 7 412,25 грн.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п.6.1 договору відповідальність сторін за вантажоперевезення визначається як відповідальність перевізника відповідно до положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ) та Протоколу до КДПВ від 05.07.1978 р.

Згідно п.3 ст. 30 КДПВ, прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати відшкодування лише в тому випадку, якщо була зроблена письмова обмовка протягом 21 дня з дня надання вантажу у розпорядження одержувача.

Доказів звернення позивача до відповідача з 30.09.2009р. протягом 21 дня щодо прострочення доставки вантажу не надано.

За таких обставин, у задоволенні позову з викладених у ньому підстав необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

СуддяВ.С. Катрич