Рішення № 12243864, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 16/1-48/53501.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова фірма «Софія»

до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 13060,00 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: позивача:Волошин О.І., Ященко Ю.В. відповідача:Яковенко А.О. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова фірма «Софія»(надалі ТОВ ТПФ «Софія») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»(надалі ДТГО «Південно-Західна залізниця») про стягнення 13060,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі накладної №51002 від 07.10.2005 р. поставив відповідачу товар, а останній свого грошового зобовязання належним чином не виконав у звязку із чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 13060,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2009 р. порушено провадження у справі №16/1.

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.02.2010 р. в задоволенні позову ТОВ ТПФ «Софія»відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 р. рішення господарського суду м. Києва від 09.02.2010 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2010 р. рішення господарського суду м. Києва від 09.02.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 р. скасовано, а справу №16/1 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

За резолюцією керівництва суду розгляд справи доручено судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.09.2010 року справу №16/1 прийнято до провадження, присвоєно їй новий номер №16/1-48/535 та призначено до розгляду на 11.10.2010р.

14.10.2010 р. представником позивача до канцелярії суду подано додаткові пояснення в тексті якого вказує на те, що позиви у справах №15/556 та №16/1 подані з різних підстав та строк позовної давності у справі №16/1 позивачем не пропущено.

В судовому засіданні представником відповідача подано пояснення відповідно до тексту якого останній проти позову заперечив.

В судовому засіданні 11.10.2010р. у звязку із необхідністю витребування додаткових доказів оголошено перерву до 18.10.2010 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва 18.10.2010 р. у звязку із необхідністю витребування додаткових пояснень та доказів розгляд справи відкладено до 01.11.2010 р.

В судове засідання 01.11.2010 р. представник позивача зявився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав повністю, подав пояснення відповідно в тексті якого вказує на те, що відповідачем в особі головного бухгалтера неодноразово визнавав наявність заборгованості шляхом підписання відповідних актів звірки взаємних розрахунків.

Представник відповідача в судове засідання 01.11.2010 р. зявився, вимоги ухвал суду виконав, проти позову заперечив, подав перелік осіб якими підписувались акти звірки взаємних розрахунків та вказав, що такі акти не є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

На виконання вказівки Вищого господарського суду України судом досліджені рішення у справі №15/556 на предмет наявності визначених ст. 80 Господарського процесуального кодексу України підстав для припинення провадження у даній справі.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості у розмірі13060,00 грн.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

За змістом абзацу другого підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»підставою позову є ті обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача, а не законодавчі чи інші нормативно-правові акти, на які він посилається.

Із змісту позовної заяви вбачається, що підставою позову є передача позивачем продукції на підставі накладної згідно Договору та невиконання відповідачем умов п. 7.2 Договору відповідно до якого відповідач зобовязався виконати своє грошове зобовязання з оплати вартості поставленого товару протягом сорока пяти банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі товару. Позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялись такі акти, але натомість відповідачем жодного акту підписано не було, що не давало змоги визначити настання строку оплати вартості товару, у звязку із чим позивач на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з відповідною вимогою.

Разом із цим, в матеріалах справах міститься копія рішення господарського суду міста Києва від 21.08.2007 р. у справі №15/556 за позовом ТОВ ТПФ «Софія»до ДТГО «Південно-Західна залізниця» про стягнення 17545,00 грн. (з яких основний борг 13060,00грн.) заборгованості за договором поставки №ПЗ/НХ-052195/НЮ від 29.08.2005 р. по тій же накладним.

Наявна копія позовної заяви, яка розглядалася у справі №15/556 за викладом обставин (підстава позову) відрізняється від позовної заяви у справі №16/1 оскільки, підставою позову у справі №15/556 є лише невиконання відповідачем зобовязання у встановлений п. 7.2 Договору строк, про що свідчить і рішення господарського суду м. Києва від 21.08.2007 р. та в якому вказано, що у звязку із відсутністю підписаних сторонами актів приймання-передачі товару строк оплати товару не настав.

На думку суду, письмовий виклад підстави позову у даній справі відрізняється від підстави позову у справі №15/556, адже позивач у даній справі посилається на акти та вимоги, яких не існувало на момент розгляду справи №15/556, що унеможливлює застосування п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, рішенням у справі №15/556 позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог саме у звязку із ненастанням строку виконання зобов'язання, який за змістом рішення у справі №15/556 має обчислюватись з моменту підписання акту прийому-передачі товару.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2005 р. між ТОВ ТПФ «Софія»(постачальник) та ДТГО «Південно-Західна залізниця»(замовник) було укладено договір поставки №ПЗ/НХ-052195/НЮ (надалі «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність замовнику певну продукцію, відповідно до специфікації, а замовник зобовязався прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору.

Позивач вказує на поставку продукції на підставі накладної згідно Договору, її часткову оплату та існування заборгованості відповідача.

Згідно п. 3.1 Договору кількість та асортимент товару визначається у специфікації (додаток №1), яка є невідємною частиною договору.

Товар повинен бути поставлений замовнику не пізніше пятнадцяти днів від дня погодження сторонами заявки замовника (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.3 Договору представник замовника при прийнятті товару зобовязаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і/або накладній, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника доручення на отримання даної партії товару.

Згідно п. 9.1 Договору прийом товару здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 від 15.06.1965 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству»та Інструкцією №П-7 від 25.04.1966 р. «О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству»при наявності товаросупровідних документів: товаро-транспоратної накладної, пакувальних аркушів, податкової накладної на кожну партію товару, рахунку-фактури, документів, підтверджуючих якість товару сертифікату якості.

Відповідно п. 6.1 Договору замовник оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною в специфікації.

У відповідності із специфікацією та п. 6.4 Договору загальна сума поставки складає 424800,00 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 70800,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору згідно накладної №51002 від 07.10.2005 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 63060,00грн. Вказана накладна містить підписи представників сторін.

Від імені ДТГО «Південно-Західна залізниця»товар за накладною приймала ОСОБА_1 що діяла на підставі довіреностей ЯЛБ №630469 від 07.10.2005 р.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача та актами звірки взаємних розрахунків.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений згідно Договору та накладної №51002 від 07.10.2005 р. товар становить 13060,00 грн., яка неодноразово визнана відповідачем шляхом підписання актів звірки взаємних розрахунків від 01.12.2006 р., від 01.02.2008 р. та від 26.03.2009 р.

Спір у справі виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобовязання по оплаті поставленого товару.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.2 Договору замовник здійснює оплату поставленого товару протягом сорока пяти банківських днів з дня його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі товару.

12.09.2007 р. позивач на виконання умов Договору направив на адресу відповідача акт приймання-передавання товару для його подальшого підписання та направлення одного підписаного примірника на адресу позивача.

У звязку із залишенням даного листа без задоволення та не підписання відповідачем надісланого акту позивач 22.09.2009 р. та 23.09.2009 р. повторно звертався до відповідача з аналогічними листами, які також залишені відповідачем без задоволення. Будь-яких зауважень щодо не підписання акту відповідачем не надано, а таким чином акт вважається підписаним, а товар мав бути оплаченим протягом сорока пяти банківських днів.

Крім того, ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

10.11.2009 р. у звязку із невиконанням відповідачем свого зобовязання позивач направив на адресу останнього лист №9111008 з вимогою протягом семи днів погасити існуючу заборгованість у розмірі 13060,00 грн.

Відповідач відповіді на зазначену претензію не надав, свого зобовязання з оплати вартості поставленого товару у розмірі 13060,00 грн. не виконав.

Матеріалами справи, зокрема актами звірки взаємних розрахунків від 01.12.2006 р., від 01.02.2008 р. та від 26.03.2009 р. підтверджується наявність заборгованості відповідача перед ТОВ ТПФ «Софія».

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 13060,00грн., а строк виконання грошового зобовязання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь позивача 13060,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ДТГО «Південно-Західна залізниця»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Порядок визначення початку перебігу позовної давності врегульовано ст.261Цивільного кодексу України, а враховуючи, що судом встановлено набуття позивачем права вимоги до відповідача сплатити існуючу заборгованість, підлягають застосуванню приписи ч. 5 вказаної статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Судом встановлено, що сторонами визначено строк виконання грошового зобовязання протягом сорока пяти днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару, який відправлено позивачем та без будь-яких зауважень не підписано відповідачем у вересні 2007 р. Крім того, позивачем у листопаді 2009 р. на адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату існуючої заборгованості.

Позивачем позовну заяву до суду подано 01.12.2009 р., тобто в межах трирічного строку з моменту настання строку виконання відповідачем свого грошового зобов'язання.

Твердження відповідача про заявлення позову із пропущення строку позовної давності по-перше, не ґрунтуються на встановлених судом моменту виконання грошового зобовязання, по-друге, додатково спростовується положеннями ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

На відміну від подібної норми Цивільного кодексу Української РСР (ст. 79) приписи ст. 264 Цивільного кодексу України застосовуються до необмеженого переліку субєктів цивільних правовідносин (а не лише за участі громадян).

Судом досліджено акти звірки взаємних розрахунків, які з пояснень позивача та відповідача підписані уповноваженими особами (акт від 01.12.2006 р. головним бухгалтером Склярчук О.М., акт від 01.02.2008 р. головним бухгалтером Ковшун Л.О. та акт від 26.03.2009 р. підписано бухгалтером Хохловою А.П.)

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. №01-8/211 "Про деякі питання застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" діями, що свідчать про визнання боржником свого боргу або іншого обов'язку можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання. При цьому в тих випадках, коли передбачалось виконання зобов'язання частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник здійснив дії, які свідчать про визнання лише частини (періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для перерви перебігу строку позовної давності по іншим частинам (платежам). Господарський суд в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, давність переривається в день такого визнання.

Із матеріалів справи вбачається, що 01.12.2006 р., 01.02.2008 р. та 26.03.2009 р. сторонами були складені та підписані акти звірки взаєморозрахунків, відповідно до яких відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 13060,00 грн. станом на момент підписання кожного із вказаних актів.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Підписання відповідачем вказаних актів свідчить про вчинення ДТГО «Південно-Західна залізниця»дії по визнанню заборгованості перед позивачем, а тому строк позовної давності вважається перерваним з моменту складання та підписання сторонами кожного із актів звірки взаєморозрахунків.

Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України у справах №41/31 від 12.02.2009 р., №47/354 від 07.10.2010 р. та №21/13-09 від 14.01.2010 р.

Посилання відповідача на те, що такі акти не є первинними документами не спростовують наявність заборгованості, яка виникла на підставі Договору та накладної, а також висновку суду про заявлення позову в межах строку позовної давності.

Наведені обставини в будь-якому випадку виключають посилання відповідача на заявлення позову з пропущенням строку позовної давності.

Оскільки, строк позовної давності переривався в момент підписання кожного з актів звірки взаєморозрахунків, то на момент розгляду справи позовна давність не пропущена, а тому правових підстав для відмови в задоволенні позову на підставі п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України у суду немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ТОВ ТПФ «Софія»обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно підпункту 6.4 п. 6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 (із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду №04-5/609 від 31.05.2002 р.) у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку або перегляд його за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова фірма «Софія»задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова фірма «Софія»(04078, м. Київ, вул. Замковецька, 19-А; ідентифікаційний код 19129890) заборгованість у розмірі 13060 (тринадцять тисяч шістдесят) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість)грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний 05.11.2010 р.