Рішення № 12243693, 08.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/30908.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаБізнес Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний стандарт"

про стягнення 45 697,85 грн.

Суддя          Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Животков О.Л. - представник по довіреності від 20.01.2010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний стандарт"заборгованості за Договором про уступну права вимоги № 18 від 08.02.2010р. в розмірі 45 697,85 грн., в тому числі 39600,00 грн. основного боргу, 3621,48 грн. пені, 529,97 грн. 3% річних, 446,40 грн. збитків від інфляції та 1500,00 грн. витрат на юридичну допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2010р. порушено провадження по справі № 53/309, розгляд справи призначено на 25.10.2010р. та відмовлено позивачу у задоволенні заяви про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 25.10.2010р. представника відповідача розгляд справи відкладено на 08.11.2010р.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2010р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 08.11.2010р. також не з’явився, вимоги ухвал суду від 04.10.2010р. та від 25.10.2010р. не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/5959 від 25.10.2010р., наданими позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду 04.10.2010р. та від 25.10.2010р., про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфабізнес»та відповідачем по справі було укладено Договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

На виконання Договору про надання транспортно-експедиційних послуг ТОВ «Альфабізнес» надав відповідачу послуги, що підтверджується належним чином завіреними копіями актів виконаних робіт: № 0008 від 10.01.08, № 0009 від 11.01.08р., № 0029 від 18.01,08р., № 0030 від 21.01.08р., № 0043 від 25.01.08р., № 0045 від 28.01.08р., № 0053 від 30.01.08р., № 0071 від 11.02.08р., № 0104 від 27.02.08р., № 0123 від 11.03.08р., № 0124 від 12.03,03р., № 0126 від 13.03.08р., № 0135 від 17.03.08р., № 0146 від 19.03.08р., № 0158 від 25.03.08р., № 0167 від 26.03.2008р., № 0170 від 26.03.08р., № 0172 від 27.03.08р., № 0174 від 27.03.08р., № 0180 від 28.03.08р., № 0191 від 31.03.08р., № 0200 від 03.04.08р., № 0230 від 11.04.08р., № 0235 від 12.04.08р., № 0255 від 16.04.08р., № 0258 від 18.04.08р., № 0273 від 21.04.08р., № 0274 від 22.04.08р., № 0299 від 05.05.08р., № 0209 від 07.05.08р., № 0310 від 09.05.08р., № 0311 від 12.05.08р., № 0315 від 12.05.08р., № 0321 від 14.05.08р., № 0322 від 15.05.08р., № 0327 від 15.05.08р., № 0328 від 16.05.08р., № 0333 від 19.05.08р., № 0352 від 22.05.08р., № 0356 від 23.05.08р., № 0435 від 02.06.08р., № 0394 від 03.06.08р., № 0402 від 05.06.08р., № 0416 від 09.06.08р., № 0423 від 10.06.08р., № 0442 від 17.06.08р., № 0449 від 18.06.08р., № 0455 від 19.06.08р., № 0470 від 01.07.08р., № 0471 від 01.07.08р., № 0473 від 01.07.08р., № 0477 від 01.07.08р., № 0487 від 01.07.08р., № 0492 від 01.07.08р., № 0493 від 01.07.08р., № 0501 від 01.07.08р., № 0557 від 01.07.08р., № 0503 від 02.07.08р., № 0512 від 03.07ю08р., № 0529 від 07.07.08р., № 0532 від 08.07.08р., № 0554 від 14.07.08р., № 0562 від 15.07.08р., № 0563 від 16.07.08р., № 0573 від 17.07.08р., № 0574 від 18.07.08р., № 0587 від 23.07.08р., № 0597 від 24.07.08р., № 0602 від 25.07.08р., № 0603 від 25.07.08р., № 0607 від 26.07.08р., № 0621 від 01.08.08р., № 0633 від 02.08.08р., № 0642 від 04.08.08р., № 0643 від 05.08.08р., № 0644 від 06.08.08р., № 0000660 від 14.08,08р., № 0000763 від 18.09.08., 0000814 від 06.1 0.08р., № 0000815 від 08.10.08р., № 0000827 від 11.10.08р., № 0000841 від 17.10.08р., № 0000842 від 18.10.08р., № 0000856 від 21.10.08р., № 0000859 від 22.10.08р., № 0000862 від 23.10.08р., № 0000863 від 24.10.08р., № 0000878 від 28.10.08р., № 0000880 від 29.10.08р., № 0000883 від 30.10.08р., № 0000888 від 01.11.08р., № 0000839 від 03.11.08р., № 0000869 від 03.11.08р., № 0000885 від 03.11.08р., № 0000886 від 03.11.08р., № 0000890 від 03.11.08р., № 0000893 від 01.11.08р., № 0000897 від 06.11.08р., № 0000915 від 10.11.08р., № 0000916 від 11.11.08р., № ОУ-00583-5 від 12.11.08р., № ОУ-0000938 від 24.11.08р., № ОУ-0000944 від 26.11.08р., № ОУ-0000945 від 27.11.08р., № ОУ-0000949 від 28.11.08р., № ОУ-0000957 від 01.12.08р., № ОУ-0000961 від 02.12.08р., № ОУ-0000962 від 03.12.08р., № ОУ-0000963 від 04.12.08р., № ОУ-0000980 від 05.1.2.08р., № ОУ-0000981 від 08.12.08р.

При дослідженні актів виконаних робіт, суд встановив, що вищезазначені акти належним чином оформлені та підписані відповідачем та ТОВ «Альфабізнес» з відтисками круглих печаток на кожному документі.

08.02.2010р. між позивачем ТОВ «Альфабізнес»та позивачем було укладено Договір уступки вимоги № 18, відповідно до умов якого первісний кредитор (ТОВ «Альфабізнес») передає новому кредиторові (позивач), а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові, і стає кредитором за зобов’язання з Договору про надання транспортно-експедиційних послуг між первісним кредитором і ТОВ «Будівельний стандарт»(відповідач). (надалі іменується «Боржник») (п. 1. Договору від 08.02.2010р.).

Первісний кредитор зобов’язаний повідомити боржника про уступку вимоги протягом 10 днів з моменту підписання цього Договору. (п. 8 Договору від 08.02.2010р.).

Як вбачається з матеріалів справи позивач надсилав на адресу відповідача повідомлення про уступку права вимоги на суму 49600,00 грн., що підтверджується копією фіскального чеку № 5306 від 10.02.2010р. опису вкладення в цінний лист від 10.02.2010р. та повідомленням про вручення поштової кореспонденції від 10.02.2010р.

А також позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000054 від 10.02.2010р. на оплату за послуги в розмірі 49600,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що 03.03.2010р. позивач звертався до відповідача з вимогою оплатити заборгованість в розмірі 49600,00 грн. в якій зазначив реквізити нового кредитора. На доказ направлення вимоги позивач надав суду копію фіскального чеку № 7838 від 04.03.2010р. та опису вкладення в цінний лист від 04.03.2010р.

Відповідач сплатив кошти на рахунок позивача, але лише частково на суму в розмірі 10000,00 грн., що вбачається з виписки з банківського рахунку позивача за 27.07.2010р.

Таким чином заборгованість відповідача становить 39600,00 грн.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, як новий кредитор, на підставі договору про відступлення права вимоги від 08.02.2010р. та згідно з п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України набув від ТОВ «Альфабізнес»право вимоги до відповідача, як боржника, за Договором про надання транспортно-експедиційних послуг.

Позивач, як новий кредитор, у вимозі заявив відповідачу, як боржнику про виконання останнім свого зобов’язання по оплаті 49600,00 грн.

Проте відповідач виконав вказану вимогу частково.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 14.03.2010р. сплатити позивачу заборгованість в розмірі 39600,00 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 14.03.2010р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо сплати заборгованості в сумі 39600,00 грн. не виконав.

Приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 39600,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 39600,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім стягнення з відповідача основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача 3621,48 грн. пені.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати заборгованості.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 3621,48 грн. за несвоєчасну оплату заборгованості задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Позивач заявив про стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції нарахованих на суму 49600,00 грн. у період з 09.03.2010р. по 16.07.2010р. (період 130 днів).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок суд встановив, що позивач не правильно вказав період нарахування 3% річних та збитків від інфляції, а саме позивач вказав дату початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції - 09.03.2010р.

Оскільки, відповідач повинен був у строк до 14.03.2010р. оплати позивачу борг за вимогою, то датою початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції буде 15.03.2010р.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

4960015.03.2010 - 22.07.20101303 %529.97

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

15.03.2010 - 22.07.2010496000.994-297.6049302.40 Таким чином, суду задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 529,97 грн.

Суд відмовляє позивачу у задоволенні заяви про стягнення з відповідача збитків від інфляції нарахованих на суму 49600,00 грн. у період з 09.03.2010р. по 16.07.2010р. (період 130 днів), оскільки, судом при перерахунку суму збитків від інфляції з’ясовано, що у вказаний період інфляційне збільшення суми боргу дорівнює мінус 297,60 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в розмірі 1500,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов’язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи позивач надав копія Договору про надання юридичних послуг № 19 від 16.04.2010р. укладеного між позивачем та ФОП Животков О. Л. та копію квитанції серія 01АААЛ № 866356 від 16.04.2010р. про оплату юридичних послуг в розмірі 1500,00 грн.

Дослідивши подані документи суд встановив, що юридичні послуги позивачу надавав не адвокат.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволення позовної вимоги про відшкодування витрат на юридичні послуги в розмірі 1500,00 грн., адже відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги, а не витрати за послуги фахівця.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд встановив, що позивач при зверненні з позовною заявою до суду сплатив державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законом.

Відповідно до ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

Виходячи з матеріалів справи, суд встановив, що позивач по справі сплатив державне мито в сумі 600,00 грн. про що свідчить додане до позовної заяви платіжне доручення № 1454 від 20.07.2010р. про сплату державного мита, при тому як сума позовних вимог становить 44197,85 грн.

Згідно з п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Указу Президента України № 519/94 від 13.09.1994 “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на цей час становить 17,00 грн.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити державне мито в розмірі 441,98 грн. виходячи з ціни позову 44197,85 грн. Проте, позивач сплатив державне мито в сумі –600,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

За таких обставин внесене державне мито в більшому розмірі, ніж передбачено законодавством підлягає поверненню з Державного бюджету.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний стандарт" (03134, м. Київ, вул. Якутська, 7-А; ідентифікаційний код 32854198 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АльфаБізнес Груп" (02088, м. Київ, вул. Чкалова, 24; код 36272618) 39600 (тридцять дев’ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. основного боргу, 529 (п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 97 коп. 3% річних, 401 (чотириста одна) грн. 30 коп. державного мита та 207 (двісті сім) грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

          4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АльфаБізнес Груп" (02088, м. Київ, вул. Чкалова, 24; код 36272618) з Державного бюджету державне мито в сумі 158 (сто п’ятдесят вісім) грн. 02 коп. як таке, що внесене у більшому розмірі, ніж передбачено законом, перераховане платіжним дорученням № 1454 від 20.07.2010р. Платіжне доручення № 1454 від 20.07.2010р. залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 53/309.

Суддя                                                                                 Грєхова О.А.

Повне рішення складено10.11.2010р.