Рішення № 12243641, 04.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/277-31/32504.11.10 За позовом          Державного підприємства матеріального забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач», м. Київ

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ністас-Україна», м. Київ

Треті особи:          1. Державне підприємство «Донецька залізниця», м. Донецьк

          2. Державне підприємство «Придніпровська залізниця», м. Дніпропетровськ

          3. Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ

          4. Одеська залізниця, м. Одеса

Про          стягнення штрафу в розмірі 614166, 62 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача                    Лесько Н.О. –дов. від 19.07.10 р.

Від відповідача          Дементьєв І.Т. –дов. від 04.03.10 р.

Від третьої особи 1          Латиш С.В. –дов. 16.06.10 р.

Від третьої особи 2          Матусевич Ю.Я. –дов. від 17.06.10 р.

Від третьої особи 3          Никипорець І.Ф. –дов. від 01.11.10

Від третьої особи 4          не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 614 166,62 грн. за постачання неякісної продукції згідно укладеного між сторонами договору поставки від 07.03.2007р. № ЦХП-07-00207-01, та зобов’язання провести заміну 55 одиниць поставлених систем контролю.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 12/277 від 24.11.2009р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010р. рішення суду від 24.11.2009р. залишено без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010р. та рішення Господарського суду міста Києва № 12/277 від 24.11.2009р. скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2010р. справі № 12/277 було присвоєно номер № 31/325 та призначено судовий розгляд на 03.11.2010р.

В судовому засіданні 03.11.2010р. було оголошено перерву до 04.11.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив суду стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі –614166,62 грн. та зобов’язати відповідача провести заміну 55 неякісних одиниць поставлених систем контролю. В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилався на неналежне виконання відповідачем, як постачальником, умов Договору № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007р., та невиконання вимог поставки щодо якості продукції.

Представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких проти задоволення позову заперечував повністю. В обґрунтування викладених обставин пояснив, що акти рекламації, на які позивач посилається, були складені з порушенням та не є належними та допустимими доказами. Крім того, позивачем було пропущено гарантійний строк, в межах якого він мав право звернутися до відповідача. Також, відповідач зазначає, що не має жодного відношення до введення в експлуатацію вказаної продукції.

Представник третьої особи 1. надав письмові пояснення, в яких повністю підтримав позицію позивача.

Представник третьої особи 2. надав письмові пояснення, в яких зазначив, стосовно вимог позивача заперечень не має.

Представник третьої особи 3. надав письмові пояснення, в яких зазначив, що в процесі експлуатації систем контролю були виявлені недоліки про які було повідомлено позивача та складено відповідні акти.

Третя особа 4., яка була належним чином повідомлений про час та місце судового процесу, представників у судове засідання не направила, причини неявки суду не повідомила, письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2010р. не надала.

Особи, які беруть участь у справі визнаються повідомленими про судовий розгляд господарського спору оскільки ухвала про призначення справи до розгляду надсилалась за юридичною адресою всіх учасників процесу.

Крім того, до матеріалів справи долучені повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення з відміткою про отримання ухвали про призначення справи до розгляду третьою особою 4.

Третя особа 4. клопотань про відкладення розгляду спору та наявність у неї поважних причини щодо неявки у судове засідання не повідомила, що дає підстави визнати причини її неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників третьої особи 4.а за наявними у справі доказами та матеріалами.

В судовому засіданні 04.11.2010р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2007р. між сторонами було укладено Договір поставки № ЦХП-07-00207-01, відповідно до умов якого відповідач, як постачальник, зобов’язався передати у власність позивача, як покупця, продукцію в асортименті та кількості відповідно до специфікації до договору.

Згідно специфікації № 1 сторони погодили поставку продукції –система контролю експлуатації транспортних засобів “Дельта”(ТУ У 30011577.001-2000) у кількості 784 шт. ціною 45833,33 грн. загальною вартістю 35933330,72 грн. (разом з ПДВ –43119996,86 грн.).

У відповідності до договорів на матеріально-технічне забезпечення, укладеними між ДП “Укрзалізничпостач” та залізницями України, кінцевими одержувачами продукції визначені залізниці України, які виступають третіми особами.

Згідно Програми модернізації тепловозів електронними системами контролю витрат дизельного палива у 2007р., затвердженого наказом генерального директора Укрзалізниці від 26.12.2006р., постачання системи контролю експлуатації транспортних засобів “Дельта” розподілено між залізницями України у таких розмірах: Донецька залізниця –122 од., Придніпровська залізниця –160 од., Південна залізниця –207 од., Одеська залізниця –192 од., Львівська залізниця –187 од.

В свою чергу, позивач уклав Договори з залізницями України на поставку їм цієї продукції, зокрема: Договір від 28.12.2006р. № ЦХП-40107 з ДТГО “Південно-Західна залізниця” (третя особа 3.), № ЦХП-30107 з СТГО “Південна залізниця”, № ЦХП-20107 з ДП “Придніпровська залізниця” (третя особа 2.), № ЦХП-10107 з ДП “Донецька залізниця” (третя особа 1.) та № ЦХП-50107 з Одеською залізницею (третя особа 4.).

Протягом 2008р., починаючи з квітня 2008р., на адресу позивача почали надходити акти про приховані недоліки продукції, поставленої відповідачем.

Зокрема, суду надано 31 акт-рекламація від залізниць України за період з квітня по серпень 2008р. щодо несправності системи на тепловозній серії 2ТЕ116.

Виходячи з вищевикладеного, позивач наголошує, що загальна кількість системи контролю для тепловозів, яка постачалась відповідачем та під час експлуатації яких були виявлені несправності, дорівнює 67 одиницям, 55 одиниць поставлених систем –потребують заміни.

Відповідно до п. 2.1 Договору якість продукції, яка постачається, повинна відповідати державним стандартам та технічним умовам (ТУ У 30011577.001-2000) і підтверджуватися технічним паспортом виробника з відміткою органу технічного контролю та декларацією відповідності; відповідно до п. 2.5 Договору постачальник гарантує доброякісність продукції, що поставляється, протягом гарантійного терміну експлуатації, крім випадків псування через недотримання умов збереження, транспортування й експлуатації.

Пунктом 2.3 Договору гарантійний термін продукції визначено –12 місяців з моменту вводу її в експлуатацію. Гарантійний термін збереження продукції, що поставляється –6 місяців з моменту її виготовлення.

Таким чином, з посиланням на ст. 680 ЦК України, ст. 269 ГК України позивач просить суд зобов’язати відповідача замінити неякісну продукцію у кількості 55 одиниць.

Також, з посиланням на ст. ст. 269, 231 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача штраф за поставку продукції неналежної якості в розмірі 20% вартості неякісної продукції, що становить 614166, 62 грн. (загальна вартість неякісної продукції становить 2887499, 79 грн.)

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Позивачем відповідно до видаткових накладних отримано продукцію на загальну суму 43119996,86 грн., що становить загальну суму договору.

Таким чином, відповідач свої зобов’язання згідно умов Договору № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007р. виконав повністю, в той час, як позивачем не була здійснена повна оплата за договором.

Щодо якості продукції відповідач зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.5 Договору відповідач гарантує доброякісність продукції, що поставляється, протягом гарантійного терміну експлуатації, передбаченого в п. 2.3, крім випадків псування через недотримання умов збереження, транспортування та експлуатації.

Згідно п. 1.1 Договору продукція, поставлена відповідачем, передається у власність позивача, тобто, після її поставки згідно умов договору на Фастівський склад власником продукції став позивач і саме на нього покладено ризик випадкового знищення або пошкодження майна згідно ст. 323 ЦК України.

Ознайомившись з актами, що були складені позивачем та направлені відповідачу, відповідач дійшов висновку про наявність в них значних порушень, а саме.

Відповідно до п. 2.7 Договору якщо протягом гарантійного терміну будуть виявлені дефекти продукції або якість продукції не буде відповідати умовам договору, постачальник за свій рахунок зобов’язується провести гарантійний ремонт протягом 30-днів або замінити дефектну продукцію на якісну в 20-денний термін, за умови складання двостороннього акту про приховані недоліки.

Відповідно до п. 2.6 Договору при виявленні дефектів продукції, невідповідності кількості або якості, виклик представника постачальника для складання двостороннього акту обов’язковий.

Виклик представника постачальника для складення такого акту передбачений також п. 20 Инструкции “О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству”від 25.04.1966 р. № П7, що застосовується до правовідносин сторін згідно умов договору.

Представник відповідача не був присутній при підписанні актів про приховані недоліки. Крім того, жодного акту компетентної експертної установи надано не було.

В той же час, до продукції допускалися треті особи (ВАТ НДП “Дніпротехтранс”) для встановлення причин несправності, які, в свою чергу, підписати акт відмовилися (лист від 22.08.2008р. № 2654 до позивача).

В додаткових поясненнях по справі відповідач зазначає, що згідно протоколу наради про розгляд результатів дослідної експлуатації від 28.01.2008р. дослідна експлуатація систем “Дельта-СУ” починається з 01.10.2008р. і проводиться до 31.01.2009р., тобто, СКПРТ “Дельта-СУ” взагалі не були введені в експлуатацію, а проводилися випробування. Судом приймається до уваги, що спірні системи поступили для дослідної експлуатації їх на тепловозах Укрзалізниці та інших залізниць.

Також відповідач додатково посилається на недоліки актів рекламації, наданих залізницями, у зв’язку з чим вони не можуть бути прийняті в якості належних доказів по справі, зокрема, акти складено до введення в експлуатацію, без присутності представника постачальника, акти складено з порушенням строків, визначених в Інструкції № П-6 тощо.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно листа ТОВ “НВП “Дніпротехтранс” № 20 від 16.01.2008р. зобов’язання з гарантійного обслуговування систем “Дельта-СУ” взяло на себе це товариство. Тобто, відповідач взагалі не має відношення до введення в експлуатацію дослідної продукції і на його думку є неналежним відповідачем по справі.

Треті особи надали суду пояснення по справі, у яких підтвердили факт отримання ними продукції на виконання Договору поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007р., укладеного між сторонами, складення актів про приховані недоліки.

Згідно умов Договору поставки № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007 р., укладеного між сторонами, продукція передається у власність саме позивачу як покупцю.

Будь-яких застережень щодо укладення договору на користь третіх осіб в порядку ст. 636 ЦК України текст договору не містить, протягом періоду модернізації тепловозів сторони додаткових угод та узгодженої програми не приймали.

Таким чином, зобов’язання з поставки продукції належної якості у відповідача як постачальника виникло виключно перед позивачем як покупцем, тоді як жодних зобов’язань перед третіми особами (залізницями України), яким позивач, в свою чергу, передав отриману продукцію, у відповідача не виникло.

Зобов’язання з поставки продукції належної якості третім особам виникли у позивача як постачальника на підставі укладених з залізницями Договорів - № ЦХП-50107 від 28.12.2006р. з Одеською залізницею, №ЦХП-10107 від 28.12.2006р. з ДП “Донецька залізниця”, № ЦХП-20107 від 28.12.2006р. з ДП “Придніпровська залізниця”, № ЦХП-40107 від 28.12.2006р. з ДТГО “Південно-Західна залізниця”, № ЦХП-30107 від 28.12.2006р. з СТГО “Південна залізниця”.

В той же час всі надані суду докази на підтвердження поставки продукції неналежної якості стосуються саме виконання позивачем своїх зобов’язань перед третіми особами на підставі перерахованих вище договорів.

Зокрема, надані суду акти про приховані недоліки (акти рекламацій) складені третіми особами як кінцевими споживачами продукції і, згідно договірних правовідносин учасників по справі, стосуються саме постачальника за укладеними ними договорами, тобто, ДП “Укрзалізничпостач”, яке і має відповідати за поставку продукції неналежної якості перед своїми контрагентами згідно чинного законодавства та умов укладених договорів.

В свою чергу, відповідач по справі має відповідати перед позивачем за поставку продукцію неналежної якості згідно вимог чинного законодавства та умов укладеного між ними договору.

Як зазначено вище, всі надані докази стосуються виключно виконання позивачем своїх зобов’язань перед третіми особами, а також договірних правовідносин третіх осіб та ТОВ “Торговий дім “Дніпротехтранс” щодо модернізації тепловозів, що не є предметом розгляду по даній справі.

Судом приймається до уваги, висновки за протоколом наради про розгляд результатів дослідної експлуатації від 28.01.2008р., відповідно до якого дослідна експлуатація систем починалась у період з 01.10.2008р. та проводилась до 31.01.2009р., проте, більшість з представлених актів рекламацій складались за період, що передував початку проведення дослідної експлуатації і в подальшому про стан чи виправлення недоліків систем доказів у сторін немає.

Постановою касаційної інстанції зазначалось про необхідність судового дослідження порядку приймання продукції по якості вантажоодержувачем, відповідно до Інструкції № П-7 від 25.04.1966р. та надання належної правової оцінки перевірки стану тари та продукції на складі кінцевого одержувача, проте, ці обставини при складанні рекламаційних актів не досліджувались і документального підтвердження дотримання особливостей приймання продукції по кількості та комплектності суду не представлено.

До того ж ст. 269 ГК України, зазначаючи про строки та порядок встановлення покупцем недоліків поставленої йому продукції, що не могли бути виявлені при звичайному прийманні, не обмежує будь-яким чином спосіб встановлення покупцем таких недоліків.

Будь-яких інших доказів, що стосуються безпосередньо договірних відносин сторін по справі з приводу виконання умов Договору № ЦХП-07-00207-01 від 07.03.2007р., суду не надано, дотримання належного порядку повідомлення продавця не підтверджується доказами по справі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави визнання договору недійсним не підтвердив.

          Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 269 ГК України, ст.. 688 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договорами учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Повне рішення складено 10 листопада 2010 року.