Рішення № 12243642, 09.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/30809.11.10 За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна,

приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті

Києві ради

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Валента-Рент»

Про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 178298,40 грн.

неустойки

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від прокуратури Голінченко М.Ш. помічник прокурора, посвідчення № 191

від 22.06.2010

Від позивача Кудрявцева Р.М. представник за довіреністю № 7/8-187-007/58

від 06.07.2010

Від відповідача не зявились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валента - Рент»про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 001445/10 від 18.05.2010, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська, 13 (літера А), укладений між позивачем та відповідачем, та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валента-Рент»178298,40 грн. неустойки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2010 порушено провадження у справі № 3/308, розгляд справи було призначено на 09.11.2010.

Представник прокуратури в судовому засіданні 09.11.2010 позовні вимоги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги прокуратури підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 09.11.2010 не зявився, письмовий відзив на позов не подав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 26.10.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 04.11.2010 є юридичною адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 20-А, та за адресою обєкта продажу: м. Київ, вул. Терещенківська, 13.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

За таких обставин справа, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.11.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури і позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» підставою для здійснення підготовки до приватизації обєкта є прийняття рішення про приватизацію. Статтею 23 Закону визначено, що після підготовки обєкта до приватизації відповідач зобовязаний укласти договір купівлі-продажу цього обєкту.

25.06.2009 Шевченківською районною у місті Києві радою прийнято рішення № 684 «Про приватизацію обєктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва»(зі змінами внесеними рішенням № 735 від 29.09.2009), яким затверджено перелік обєктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу. Відповідно до додатку № 1 до якого входить нежиле приміщення по вул.. Терещенківській, 13 площею 330,1 кв. м. шляхом викупу ТОВ «Валентана-Рент».

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

18.05.2010 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валентина-Рент»(покупець) було укладено договір купівлі - продажу нежилих приміщень № 001445/10 (далі - договір).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобовязався передати у власність, а покупець зобовязався прийняти нежилі приміщення загальною площею 330,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Терещенківська, 13 (літера А) і зобовязується сплатити за них грошову суму визначену цим договором.

Згідно п. 3.1. договору передача обєкта продажу продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом прийому-передачі встановленого зразка, що підписується сторонами у триденний термін після сплати повної вартості придбаного обєкта продажу.

Відповідно до п. 1.6. договору згідно з висновком про вартість майна, вартість обєкта продажу становить 742 910 грн., податок на додану вартість становить 148 582 грн. Остаточна вартість об'єкта продажу разом з ПДВ становить 891 492 грн.

Згідно п. 2.1. договору покупець зобовязаний внести 891 492 грн. за обєкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Термін оплати продовжується на 30 календарних днів за умови внесення Покупцем не менше як 50 відсотків від вартості обєкта продажу.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 2 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Договір купівлі-продажу від 18.05.2010 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Позняковою С.В. 18.05.2010 та зареєстровано в реєстрі за № 1397.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що розрахунки за обєкт продажу здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування всієї суми зі свого рахунку на рахунок продавця.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що покупець зобовязаний в установлений цим договором термін сплатити вартість обєкта продажу.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору не сплатить встановлену в договорі ціну, то він сплачує продавцю 20 відсотків неустойки від ціни продажу протягом 20 календарних днів після 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Матеріали справи свідчать, що покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору від 18.05.2010 не виконав своїх зобовязань щодо внесення грошових коштів за придбаний обєкт в повному обсязі, борг становить 891 492 грн.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач всупереч умовам договору та нормам чинного законодавства порушив прийняті на себе зобов'язання та не виконав умови договору щодо своєчасної оплати обєкта продажу, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача перед позивачем.

Пунктом 11.3 договору встановлено, що у разі невиконання однією із сторін умов цього Договору він може бути розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про приватизацію державного майна»встановлено право державного органу приватизації здійснювати контроль щодо виконання умов договору купівлі-продажу державного майна.

Пунктом 5. ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна»передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Пунктом 8 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»передбачено, що органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

На вимогу однієї з сторін договір може бути достроково розірваний в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи продавець на адреси відповідача (м. Київ, вул. Михайлівська, 20-А, та м. Київ, вул. Терещенківська, 13.) надіслав пропозицію № 7/9-281-007/58 від 08.10.2010 попередження про порушення умов договору, в якому позивач повідомив відповідача про закінчення строків сплати вартості придбаного обєкту; запропонував сплатити борг за обєкт приватизації; повідомив, що в разі невиконання зобовязань за договором купівлі-продажу, що є підставою для його розірвання, покупець буде вимушений передати матеріали в суд з відповідною вимогою.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов п. 2.1. договору не провів розрахунку з позивачем та не сплатив передбачену вартість обєкта оренди приватизації у зазначений в договорі строк.

З огляду на наведене вимоги позивача щодо розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень № 001445/10 від 18.05.2010 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобовязання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору не сплатить встановлену в договорі ціну, то він сплачує продавцю 20 відсотків неустойки від ціни продажу протягом 20 календарних днів після 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

В звязку з тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором купівлі-продажу зобовязання щодо своєчасної оплати вартості обєкту продажу, позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 178298,40 грн. обґрунтовані, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір № 001445/10 купівлі-продажу нежилих приміщень від 18.05.2010, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Валента-Рент».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валента-Рент»(м. Київ, вул. Михайлівська, 20-А, код ЄДРПОУ 34717617) на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 26/4, код ЄДРПОУ 21532540) 178298 (сто сімдесят вісім тисяч двісті девяносто вісім) грн. 40 коп. неустойки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Валента-Рент»(м. Київ, вул. Михайлівська, 20-А, код ЄДРПОУ 34717617) 1 867 (одну тисячу вісімсот шістдесят сім) грн. 98 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 10.11.2010.