Рішення № 12243408, 03.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/25403.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Металург - Запоріжжя»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обсерваторія»

про стягнення 865 852, 49 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: Чумак О.О.

від відповідача: не з’явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 865 852, 49 грн. за договором від 23.07.2009 р. № 09/23-07, з яких: 296 664, 00 грн. основного боргу (передоплати), 498395, 52 грн. пені, 70792, 97 грн. 26 % річних. Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов’язання щодо поставки товару відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 13.09.2010 р. за участю представників сторін, яких зобов`язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача, неналежне виконання сторонами вимог суду та необхідність витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 25.10.2010 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 03.11.2010 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

23.07.2009 року між сторонами був укладений договір поставки № 09/23-07 (надалі –договір), за умовами якого відповідач взяв на себе зобов’язання поставити, а позивач – на умовах вказаного договору прийняти і оплатити професійну газокосілку ISEKI TXG 23FH 4WD (у подальшому іменується –товар).

Відповідно до п. 2 договору вартість товару складає 296664 грн. 00 коп., в тому чисті ПДВ.

Пунктами 4.3. та 4.4. договору передбачено, що термін поставки товару складає 45 календарних днів з моменту перерахування на розрахунковий рахунок відповідача передоплати. Датою поставки товару являється дата підписання акту прийому-передачі товару.

Порядок розрахунків між сторонами визначений пунктом 5 договору, відповідно до якого оплата за товар здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок відповідача: 70% передоплата вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору на основі виставленого відповідачем рахунку; 20% передоплати вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту підготовки відвантаження товару зі складу завода-виговника в Нідерландах, про що відповідач зобов’язується письмово повідомити позивача за 5 банківських днів до дати відвантаження; 10% вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі товару при умові наявності всіх документів, які передбачені договором.

Відповідно до п. 8.2. договору за прострочку поставки відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0, 5 % вартості не поставленого в термін товару за кожен день прострочки –перших 30 днів і 1 % вказаної вартості за кожен день прострочки слідуючі дні.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що у випадку отримання передоплати і неможливості виконати свої зобов’язання по поставці в натурі відповідач зобов’язується повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача за його першою вимогою протягом 3-х банківських днів. Сума, яка підлягає поверненню, складається із суми основного боргу, отриманого в якості переоплати, і відсотків за користування сумою передоплати.

Пунктом 10.5 передбачено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором.

Позивачем була здійснена 100% передоплата загальної суми договору на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі 296664 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2028 від 30.07.2009 р. (копія у матеріалах справи).

02.07.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 536 із вимогою виконання зобов’язання з поставки товару в натурі та сплати пені за прострочу поставки товару, а в разі неможливості виконання поставки –повернути суму передоплати та додатково сплатити відсотки за користування передоплатою.

Однак, претензія була залишена відповідачем без розгляду. Жодної спроби вирішити спір у досудовому порядку відповідач не здійснив.

Позивач стверджує, що до даного часу відповідач не виконав своє зобов’язання з поставки товару у зв’язку з чим він звернувся з вимогою про стягнення 296 664, 00 грн. основного боргу (передоплати), 498395, 52 грн. пені, 70792, 97 грн. 26 % річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач заявлених вимог не спростував, доказів, що заперечують наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача, не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов’язок перед позивачем щодо поставки товару, а оскільки поставка не була здійснена, то щодо повернення грошових коштів, які були перераховані позивачем в якості передоплати.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 296664, 00 грн. основного боргу (передоплати) визнаються судом правомірними.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 498395, 52 грн. пені.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є неправомірними, оскільки сфера використання пені обмежується лише грошовим зобов’язанням.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 26% річних за користування передоплатою, що становить 70792, 97 грн.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.5 договору відсотки за користування передоплатою нараховуються на суму передоплати з моменту здійснення позивачем такої передоплати на поточний рахунок відповідача до моменту повернення даної суми переоплати на поточний рахунок позивача. Розмір відсотків: 26 % річних.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов’язок перед позивачем щодо сплати 26 % річних за користування переоплатою в розмірі 70792, 97 грн. Враховуючи наведене, вимоги позивача щодо сплати 26% річних за користування переоплатою визнаються правомірними.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обсерваторія»(01135, м. Київ, вул. В’ячеслава Чорновола, буд. 24, ідентифікаційний код - 32212859) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Професійний футбольний клуб «Металург - Запоріжжя»(69037, м. Запоріжжя, вул. 12 квітня, буд. 2, ідентифікаційний код –32811573) 296664 (двісті дев’яносто шість тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. передоплати, 70792 (сімдесят тисяч сімсот дев’яносто дві) грн. 97 коп. 26 % річних за користування передоплатою, 2 966 (дві тисячі дев’ятсот шістдесят шість) грн. 64 коп. державного мита, 100 (сто) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. У іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СуддяПригунова А.Б. Дата підписання 09.11.2010 р.