Рішення № 12242916, 04.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/42204.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-Будсервіс"

про стягнення заборгованості у розмірі 99 922,62 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Качоровська А.Г. –представник за довіреністю № 060 від 03.11.2010;

від відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні 04.11.10, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ДОКА УКРАЇНА Т.О.В." до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖК-Будсервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 99 922,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.09.2007 року між сторонами було укладено договір оренди майна (оперативної оренди) № 7.179, відповідно до п.1.1 якого позивач прийняв на себе зобов’язання надати відповідачу у тимчасове платне користування елементи опалубки згідно з додатками до договору, а відповідач взяв на себе зобов’язання прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів.

За твердженням позивача відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором оренди майна №7.179 від 03.09.07 р. Зокрема, за користування майном за договором відповідач сплатив лише частину суми орендної плати в розмірі 62 093, 68 грн, тоді як загальна сума нарахованої орендної плати відповідно до актів наданих послуг по оренді майна та рахунку-фактури за період з 30.09.07 р. по 31.12.08 р. складає суму в розмірі 162 016, 30 грн. Отже, станом на момент звернення позивача з цим позовом до суду загальна сума заборгованості відповідача складає 99 922, 62 грн.

Ухвалою суду від 29.09.10 порушено провадження у справі № 40/422 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.10.10.

У судове засідання, призначене на 21.10.10, представники сторін не з’явилися.

Представник позивача через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням на слуханні інших справ.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, враховуючи неявку представників сторін та клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відклав розгляд справи на 04.11.10.

В судове засідання 04.11.10 представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду від 29.09.10 виконав, надав суду обґрунтований розрахунок суми позову, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.07.10 з урахуванням часткової оплати складала 96 922,62 грн, позовні вимоги підтримав з урахуванням уточненого розрахунку суми заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив. хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача: 03150 м. Київ, вул.Горького, 157, що вказана в позовній заяві та в витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21-10/5653-1, який наявний в матеріалах справи. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов’язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи – учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

03.09.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.” (орендодавець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю „МЖК-Будсервіс” (орендар, відповідач) було укладено договір оренди майна (оперативна оренда) № 7.179, відповідно до п.1.1 якого орендодавець приймає на себе зобов’язання надати орендарю у тимчасове користування та за плату елементи опалубки, згідно додатку 1 (Специфікація елементів опалубки), яка є невід’ємною частиною цього договору, а орендар зобов’язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів.

Термін орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі Для цілей ч.1 цього пункту, під моментом фактичної передачі майна сторони будуть розуміти відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі) (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору оренди майна № 7.179 закінчення встановленого п.2.1 договору терміну орендних правовідносин не звільняє орендаря від обов’язку сплати орендних платежів у повному обсязі за фактичний термін перебування майна у орендаря.

Пунктом 3.1 договору оренди майна № 7.179 від 03.09.07 встановлено, що згідно з положеннями договору, плата за тимчасове користування майном згідно додатку 1 (орендна плата) розраховується за фактичний термін користування майном і складає 4,2 % на місяць від загальної вартості майна, що передається у тимчасове користування орендарю, та становить суму у розмірі 29107,47 грн, у т.ч. ПДВ – 4851,24 грн.

Відповідно до п.3.2 договору у разі передачі у тимчасове користування орендаря частини майна, інших або додаткових елементів, розмір орендної плати змінюється пропорційно зміні комплектації елементів, що фактично передані.

Згідно з п. 3.3 договору оренди майна № 7.179 від 03.09.07 фактичний обсяг майна, що передається орендодавцем орендарю підтверджується відповідними товаророзпорядчими документами (накладна на переміщення та/або акт прийому-передачі).

Орендна плата, незалежно від її розміру (п.п..3.1., 3.2), щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, при цьому 50% від загальної орендної плати на місяць (п.3.1 договору) орендар зобов’язується сплатити орендодавцю на протязі трьох банківських днів з моменту підписання договору, а в подальшому сплачувати шляхом передплати до 3 числа кожного відповідного місяця оренди, а решту до останнього дня кожного поточного місяця користування майном (п.3.5 договору).

Відповідно до п.10.1 договору оренди майна № 7.179 від 03.09.07 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2007 року, але в будь-якому разі до повного виконання ними взятих на себе зобов’язань.

Пунктом 7.1.1. договору встановлено обов’язок орендаря своєчасно здійснювати перерахування орендної плати за тимчасове користування майном.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання зобов’язань за договором оренди майна № 7.179 від 03.09.07 передав відповідачу майно передбачене в додатку 1 (Специфікація елементів опалубки), що підтверджується накладними на переміщення № ДК-0003419 від 13.09.07, № ДК-0003420 від 13.09.07, № ДК-0003813 від 05.10.07, а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОБ № 910537 від 12.09.07 та ЯОБ № 910617 від 05.10.07.

Згідно з уточненим розрахунком заборгованості Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за договором оренди майна № 7.179 від 03.09.07 в розмірі 96922,62 грн., оскільки відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 1000 грн. 01.07.10, на суму 1000 грн. 05.07.10, на суму 1000 грн. 26.07.10, проте ці суми не були враховані при попередніх розрахунках заборгованості відповідача.

Відповідно до п.17 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006, № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені печатками акти наданих послуг по оренді майна:

- за вересень 2007 року № -000001349 від 30.09.07 на суму 17464,46 грн.,

- за жовтень 2007 року № -000001559 від 31.10.07 на суму 30086,22 грн.,

- за листопад 2007 року № ДК-0000117 від 30.11.07 на суму 30231,23 грн.,

- за грудень 2007 року № ДК-0000318 від 31.12.07 на суму 30231,23 грн;

- за січень 2008 року № 0000000105 від 31.01.08 на суму 30231,23 грн;

- за лютий 2008 року № 0000000335 від 29.02.08 на суму 9852,07 грн;

- за березень 2008 року № 0000000566 від 31.03.08 на суму 1563,86 грн;

- за квітень 2008 року № ДК-0000823 від 30.04.08 на суму 1563,86 грн;

- за травень 2008 року № ДК-0001070 від 31.05.08 на суму 1563,86 грн;

- за червень 2008 року № ДК-0001305 від 30.06.08 на суму 1563,86 грн;

- за липень 2008 року № ДК-0001548 від 31.07.08 на суму 1563,86 грн;

- за серпень 2008 року № ДК-0001800 від 31.08.08 на суму 1563,86 грн,

- за вересень 2008 року № ДК-0002173 від 30.09.08 на суму 1563,86 грн,

- за жовтень 2008 року № ДК-0002302 від 31.10.08 на суму 1563,86 грн.,

- за грудень 2008 року № ДК-0002756 від 31.12.08 на суму 132,85 грн;

та рахунок-фактура 0000002965 від 30.11.2008 на суму 1276,13 грн.

всього на суму 162 016,30 грн.

Як свідчать матеріали справи, відповідач на виконання своїх зобов’язань за договором оренди майна № 7.179 від 03.09.07 сплатив на рахунок позивача орендну плату на загальну суму 65093,68 грн., що менше суми вартості наданих позивачем послуг з оренди майна на 96 922,62 грн.

В матеріалах справи міститься лист відповідача від 07.05.09 № 74, відповідно до якого відповідач визнає свою заборгованість з орендної плати перед позивачем на суму 114 922,62 грн. та зобов’язується її погасити до 30.09.09.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав зобов’язання по сплаті орендних платежів за договором оренди майна № 7.179 від 03.09.07, що підтверджується наявним в матеріалах справи, підписаним сторонами та скріпленим їх печатками, актом звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 30.01.2008 року складала 92335,39 грн., актами наданих послуг за період з вересня 2007 по грудень 2008 року, а також листом відповідача від 07.05.09 № 74 та банківськими виписками з особового рахунку позивача.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів за договором оренди майна № 7.179 від 03.09.07 в сумі 96922,62 грн. відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що уточнені вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендних платежів в сумі 96 922,62 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив заборгованість в сумі 3000,00 грн. до звернення позивача з позовом до суду, тому судові витрати покладаються на позивача в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МЖК-Будсервіс” (03150 м. Київ, вул. Горького, 157, код ЄДРПОУ 30631882) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ДОКА УКРАЇНА Т.О.В.» (04210 м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 20-а, код ЄДРПОУ 30530955) суму заборгованості по орендній платі в розмірі 96 922 (дев’яноста шість тисяч дев’ятсот двадцять дві) грн 62 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 969 (дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 23 коп. та 226 (двісті двадцять шість) грн 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 08.11.2010р.