Рішення № 12242803, 15.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.10 р.                     Справа № 4/258                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Уханьової О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Краснощок О.Л., Осаволюк Т.Л. – довіреність від 02.08.2010р.,

від відповідача – не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазавтоматика”, м. Харків

до відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ

про стягнення 3168,47грн. заборгованості, 3% річних, інфляційних нарахувань, -

встановив СУТЬ СПРАВИ:

29.09.2010р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укргазавтоматика”, направив цінним поштовим відправленням позовну заяву з додатками до Господарського суду Донецької області, в якої просить стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” 3168,47грн., з яких: 2000,00грн. – заборгованість за отримане ним обладнання згідно укладеного договору купівлі-продажу від 20.03.2007р. та за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання нараховане на суму боргу витрати, пов’язані з інфляцією в розмірі 991,26грн. і 177,21грн. – 3%річних.

Обґрунтовуючи вимогу, позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу № 15/376 від 20.03.2007 р., довіреність серії ЯНП № 932774 від 11.04.2007 р. Виданої особі, яка отримала за видатковою накладною № 237 від 11.04.2010 р., обладнання на суму 2000,00грн. Актом звірки взаємних розрахунків станом на 15.10.2007 р. відповідач як боржник визнав свій борг перед ним, але до наступного часу не погасив його, тому строк позовної давності, який відповідач просить застосувати, ще не сплинув, оскільки почав свою дію тільки з 15.10.2007р., коли боржник визнав свій борг, що відповідає вимогам ч.1 ст.267 Цивільного кодексу України.

Позивач разом з позовною заявою направив господарському суду Донецької області копії постанов Вищого господарського суду України по справі № 22/109-09 від 07.07.2010 р., по справі № 9/244 від 08.04.2009 р., по справі № 33/202-09 від 01.04.2010 р., по справі № 21/13-09 від 14.01.2010 р., по справі № 22/190-09 від 07.07.2010 р., по справі № 11/325-09 від 26.08.2010 р., по справі № 17/1706 від 06.09.2010 р. для єдиної судової практики щодо застосування строку позовної давності.

Представник відповідача не явився на виклик суду, про час і місце якого був попереджений в наступному засіданні, але 15.10.2010р. надав клопотання про відкладання розгляду спору у зв’язку з неможливістю явитись в судове засідання представника. 04.11.2010р. не явився в судове засідання і не надав докази поважності причини неявки.

У відзиву на позов, направленому суду 18.10.2010р., відповідач не погоджується з вимогами позивача на тій підставі, що ним пропущені строки позовної давності, які він вимагає застосувати при вирішені спору, але що стосується конкретних заперечень щодо вимог, викладених у позовної заяві, жодного документу чи заперечень не надано.

Господарський суд не позбавлений права вирішити спір на підставі ст..75 ГПК України без явки представника відповідача, який не скористувався своїм законним правом на участь в судовому засіданні.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

2

Предметом даного спору є грошове зобов’язання, яке виникло за договором купівлі-продажу № 15/376 від 20.03.2007р. та застосування строку позовної давності, встановленої ст.257 Цивільного кодексу України.

Судом встановлений факт, що сторонами по справі підписаний договір № 15/376 від 20.03.2007р., за яким продавець, він же позивач, взяв на себе зобов’язання передати у власність покупця, яким є відповідач, обладнання загальною вартістю 2000,00грн., а саме: напоровимірник НМП-52 (0-10кПа) у кількості 5 шт. та пускач ПБР-2М у кількості 2 шт. згідно рахунку № 348 від 05.03.2007 р., а покупець прийняв на себе зобов’язання у відповідності з умовами цього договору прийняти ці прилади та оплатити їх в термін 10 банківських днів з моменту поставки.

У відповідності з вимогами статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. За статтею 180 цього ж Кодексу, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, якими є предмет, ціна, та строк дії договору.

У відповідності з вимогами частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Оскільки сторонами договором передбачені всі істотні умови, необхідні для договорів купівлі-продажу, а саме предмет поставки, його ціна, строк оплати та дії договору, він вважається укладеним та таким, що відповідає вимогам, викладеним у главі 54 Цивільного кодексу України.

Судом встановлений факт, що відповідачем, ВАТ „Енергомашспецсталь”, видано начальнику бюро Нелюбову О.Л. довіреність серії ЯНП № 932774 від 11.04.2007р. на отримання від ТОВ „Укргазавтоматика” товарно-матеріальних цінностей за договором № 15/376 від 20.03.2007р., який засвідчив свій підпис.

За цією довіреністю довірена особа отримала від позивача перелічені в довіреності матеріальні цінності, як то: : напоровимірник НМП-52 (0-10кПа) у кількості 5 шт. та пускач ПБР-2М у кількості 2 шт., про що засвідчила в накладній № 237 від 11.04.2007р. свої дії.

Таким чином, умови договору позивачем виконані в повному обсязі.

Цей факт підтвердив сам директор та головний бухгалтер підприємства відповідача, якими підписані акт звірки від 15.10.2007р. щодо визнання свого боргу за поставлене за накладною № 237 від 11.04.2007р. майно в сумі 2000,00грн.

За отримане майно на підставі ст.692 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), покупець зобов”язаний оплатити товар після його прийняття або прийнятття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або іншими актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності з пунктами 4.1, 4.3 договору сторони передбачили, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця в національній валюті України на підставі рахунку (рахунку-фактури) в розмірі 100% протягом 10 банківських днів з моменту поставки. Рахунок, який вказувався в договорі не виставлявся і оплату отриманого товару відповідач з моменту поставки до звернення з позовом позивача до господарського суду, не здійснив. Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до виконання сторонами зобов’язань за договором.

Таким чином, сторонами в договорі передбачений конкретний строк та порядок оплати товару.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

Оскільки, відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 Цивільного кодексу України ( 435-15 ).

Враховуючи, що зобов’язання повинні виконуватись сторонами належним чином та у встановлені договором строки, позивачем доведений факт поставки товару та його несплати з боку відповідача, суд задовольняє позовну вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2000,00грн. заборгованості в повному обсязі, який визнаний відповідачем актом звірки від 15.10.2007р.

3

За ст.256 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) особа, яка вважає, що його права порушені, може звернутись за їх захистом до суду в межах строку позовної давності, яка обмежена ст.257 цього ж Кодексу тривалістю у три роки. Але позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вказано вище, відповідач у відзиву на позов, просив суд застосувати при вирішенні даного спору строк позовної давності. Але він не врахував, до частина 1 статті 264 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) встановлює перебіг позовної давності, зокрема, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Як встановлено судом, заборгованість в розмірі 2000,00грн. визнана відповідачем, про що свідчить підписаний керівником та головним бухгалтером акт звірки від 15.10.2007р.

На відміну від зупинення перебігу позовної давності (ст.263 ЦК), переривання її перебігу (ст.264 ЦК) означає, що час, який сплив до переривання, не враховується, а обчислення позовної давності починається спочатку після переривання. Однією з підстав переривання перебігу позовної давності є вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Враховуючи штамп поштового відправлення кореспонденції (позовної заяви з додатками), суд дійшов висновку, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права 29.09.2010р., а визнаний відповідачем борг 15.10.2007року, тому саме з цієї дати починається строк позовної дати, який не сплинув на час звернення з позовом.

Щодо вимог позову про стягнення з боржника 991,26грн. інфляційних витрат за період з листопада 2007 р. по вересень 2010р. і 177,21грн. 3%річних за період з 16.10.2007 р. по 29.10.2010р., суд виходить з умов договору, п.4.3 якого передбачає конкретний строк оплати товару.

Доведено, що строк оплати отриманого відповідачем товару пропущений.

Відповідно до статей 15-16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких визначено статтею 22 згаданого Кодексу. Боржник зобов’язаний відшкодувати завдані збитки у всіх випадках, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www.ukrstat.gov.ua). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

- по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо

4

сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Після визнання свого боргу відповідачем, грошове зобов’язання не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти отримав.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки, задовольняє вимоги щодо стягнення витрати витрат від інфляції в сумі 991,26грн. і річних процентів в розмірі 177,21грн. в повному обсязі, оскільки позивачем доведений факт прострочення строку оплати товару та наданий обґрунтований розрахунок суми.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати.

На підставі ст.ст.526,530,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазавтоматика”, м. Харків до Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ про стягнення 3168,47грн. заборгованості, 3% річних, інфляційних нарахувань в повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м. Краматорськ (84306, Донецька область, м. Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укргазавтоматика”, м. Харків (юридична адреса: 61052, м.Харків, вул. Ярославська, 32, кв. 8, поштова адреса: 61145, м. Харків, вул. Космічна, 4, кв. 18, ЄДРПОУ 31440428) заборгованості в сумі 2000,00грн., витрати від інфляції в сумі 991,26грн., річні проценти в розмірі 177,21грн., 102,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 15.11.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 4прим.:

1-до справи,

2- позивачу,

1- відповідачу