Рішення № 12242807, 15.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.10 р. Справа № 14/372

за позовом Садівничого товариства „Енергія”, ЄДРПОУ 25773755, с.Любівка

до відповідача 1. Садово-городницького товариства „Звезда”, ЄДРПОУ 24461668,

м.Донецьк

до відповідача 2. Садово-городницького товариства „Звездочка”, ЄДРПОУ 23351831,

м.Донецьк

до відповідача 3. Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”,

ЄДРПОУ 00131268, м.Горлівка

третя особа 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Комунальне підприємство „Волноваське бюро технічної інвентаризації”,

ЄДРПОУ 03336539, м.Волноваха

третя особа 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

Садівниче товариство „Лаванда” Заводу „Стройдеталь” Будівельної фірми

"Гражданстрой”, ЄДРПОУ 21970168, с.Червоне

про визнання права

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”,

ЄДРПОУ 00131268, м.Горлівка

до відповідача 1. Садівничого товариства „Енергія”, ЄДРПОУ 25773755, с.Любівка

до відповідача 2. Садово-городницького товариства „Звезда”, ЄДРПОУ 24461668,

м.Донецьк

до відповідача 3. Садово-городницького товариства „Звездочка”, ЄДРПОУ 23351831,

м.Донецьк

про визнання права

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Мартюхіна Н.О.

Суддя Лейба М.О.

Представники:

від позивача: Гайдаєнко А.А.- по дов., Сокольська О.О.- по дов.

від відповідача 1: Чернов В.І.- по дов.

від відповідача 2: Ткаченко Л.О. - голова, Гой В.П. - по дов.

від відповідача 3: Логачова Ю.А.- по дов.

від третьої особи 1: Страджи О.М.-інженер

від третьої особи 2: не зявився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Садівниче товариство „Енергія”, с.Любівка, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Садово-городницьке товариство „Звезда”, м.Донецьк, до відповідача 2, Садово-городницьке товариство „Звездочка”, м.Донецьк, до відповідача 3, Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка, про визнання права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”, а також на трансформатор №99, які знаходяться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на втрату ним документів, які підтверджували право власності позивача на спірне майно, а також заперечення такого права власності з боку відповідачів.

Відповідач 1 у відзиві на позов від 21.12.2009р. заперечень проти наявності у позивача права власності на трансформатор №99, який знаходиться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка, не надав. Решта позову відповідачем 1 не визнана з посилання на відсутність у позивача відповідних правоустановчих документів на спірне майно.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву від 21.12.2009р., в якому посилається на відсутність оспорювання ним права власності позивача на трансформатор №99, що знаходиться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка. Одночасно, проти решти позовних вимог відповідач 2 заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем відповідними документами факту набуття права власності на майно.

Відповідач 3 надав заперечення на позовну заяву від 14.01.2010р. №03сд-47/10, в яких повідомив суд про відсутність будь-яких підстав та документів для визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 08.12.2009р. до участі у справі залучено третю особу 1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Комунальне підприємство „Волноваське бюро технічної інвентаризації”, м.Волноваха.

Третя особа 1 надала письмові пояснення по суті спору від 22.12.2009р. №375, згідно яких повідомила суд про реєстрацію за позивачем права власності на спірне майно на підставі рішення господарського суду Донецької області від 26.04.2007р. по справі №45/81пн. Одночасно, внаслідок скасування вказаного рішення суду Вищим господарським судом України, реєстрація права власності на спірні обєкти була погашена.

22.12.2009р. до господарського суду Донецької області надійшла зустрічна позовна заява Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка до відповідача 1, Садівниче товариство „Енергія”, с.Любівка, до відповідача 2, Садово-городницьке товариство „Звезда”, м.Донецьк, до відповідача 3, Садово-городницьке товариство „Звездочка”, м.Донецьк, про визнання права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”, а також на трансформатор №99, які знаходяться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач 3 заявою від 14.01.2010р. №03сд-46/10 змінив предмет зустрічного позову, заявивши вимоги про визнання за ним права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”, яка знаходиться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач 3 посилається на набуття ним права власності на вказане вище майно внаслідок тривалого відкритого, безперервного володіння цим майном.

Позивач у відзиві від 13.01.2010р. зустрічні позовні вимоги не визнав, посилаючись на ті обставини, що відповідач 3 знав про належність спірного майна позивачу та знаходження його на балансі останнього. Таким чином, за твердженням позивача, відповідачем 3 не доведено добросовісного заволодіння спірними обєктами.

Садово-городницьке товариство „Звезда”, м.Донецьк (відповідач 2 за зустрічним позовом) у відзиві на позов, що надійшов до суду 14.01.2010р., зустрічні позовні вимоги визнав частково, зокрема, в частині визнання за Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго”, м.Горлівка права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”.

Ухвалою від 14.01.2010р. до участі у справі залучено третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Садівниче товариство „Лаванда” Заводу „Стройдеталь” Будівельної фірми „Гражданстрой”, с.Червоне.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та третіх осіб, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права власності.

Згідно ст.392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, право на судовий захист виникає в особи у випадку порушення її цивільного права, його невизнання або оспорювання (ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України). Аналогічне положення міститься у ч.2 ст.20 Господарського кодексу України. Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання або відсутності прав.

При цьому, це право повинно підтверджуватися відповідними правовстановлювальними документами, на підставі яких у встановлених законом випадках здійснюється реєстрація права власності.

В цьому випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності. Підставою позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених ним доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Як встановлено судом, виходячи зі змісту позовної заяви, позивач посилається на набуття ним права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”, а також на трансформатор №99, які знаходяться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28.02.1991 між Садівничими товариствами: Донецького меблевого комбінату, обласного УВС, інституту "Гипровуглеавтоматизація", трамвайно-тролейбусного управління, "Донбасканалбуд", "Рудоремзаводу", "Енергія" укладений договір про дольову участь садівничих товариств у фінансуванні будівництва високовольтної лінії електропостачання садових ділянок.

Проте, за твердженням позивача, будівництво опор, починаючи з №488 та закінчуючи №525, а також трансформатора №99 здійснене виключно на замовлення та за кошти Садівничого товариства "Енергія".

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю згідно із ст.179 Цивільного кодексу України є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. При цьому, діючий Цивільний кодекс України поділяє речі на рухомі та нерухомі, подільні та неподільні, визначені індивідуальними або родовими ознаками тощо. В подальшому, в залежності від певної ознаки речі законодавством встановлюються певні особливості правового регулювання відносин, повязаних з вказаними речами (зокрема, особливості правового регулювання відносин щодо нерухомих речей).

Одночасно, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ст.190 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, позивачем заявлені вимоги про визнання права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”, а також на трансформатор №99, які знаходяться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка.

Відповідно до ст.41 Господарського процесуального кодексу України для розяснення питань, які виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд має право призначити судову експертизу.

Виходячи з того, що при розгляді справи №14/372 виникли питання щодо наявності у спірному майні ознак нерухомого майна, його складових, враховуючи, що розгляд вказаних питань потребував спеціальних знань, ухвалою від 31.03.2010р. судом було призначено проведення, зокрема, будівельно-технічної експертизи по справі №14/372.

При цьому, на вирішення експерту були поставлені, зокрема, наступні питання:

1.Чи є обєктом нерухомого майна відпайка (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчуються опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромережі, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельница”, яка знаходиться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка.

2.Встановити та надати опис основних складових відпайки (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчуються опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромережі, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельница”, яка знаходиться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка.

Листом від 21.04.2010р. №1667/23 Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз повідомлено суд про можливість проведення експертизи виключно після проведення оплати вартості експертних досліджень згідно рахунку.

Виходячи з того, що позов про визнання права власності на певне майно був заявлений Садівничим товариством „Енергія”, с.Любівка, листом від 30.04.2010р. рахунок на сплату вартості експертних досліджень був направлений на адресу останнього для сплати.

22.06.2010р. до господарського суду Донецької області повторно надійшов лист від 15.06.2010р. №1668/24/383 Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз з рахунком про сплату вартості експертизи.

Листом від 15.06.2010р. №1667/23 Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив суд про припинення проведення експертизи у звязку з відсутністю сплати вартості експертних робіт.

29.06.2010р. господарським судом вдруге на адресу позивача по справі №14/372 направлено рахунок, який необхідно сплатити для проведення експертних досліджень.

20.07.2010р. до господарського суду Донецької області надійшло повідомлення від 15.07.2010р. №3522/23 Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість проведення комплексного дослідження внаслідок відсутності фахівців у галузі електричних станцій та мереж.

01.09.2010р. матеріали справи №14/372 були повернуті без виконання експертною установою до господарського суду Донецької області у звязку з відсутністю оплати вартості експертного дослідження.

В заяві від 30.09.2010р. позивачем було повідомлено суд про ті обставини, що він є неприбутковою організацією та не в змозі сплатити кошти за рахунком Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

Одночасно, згідно письмових пояснень відповідача 3 (позивача за зустрічним позовом), він не ініціював проведення експертизи по справі та вважає її проведення недоцільним.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги відмову сторін від проведення оплати вартості експертного дослідження, справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Як встановлено судом, незважаючи на виникнення під час судового розгляду питань щодо визначення обєкту, про визнання права власності на який позивачем заявлені позовні вимоги, його складових, інших індивідуалізуючих ознак, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено відповідними належними доказами відносно чого саме заявлені позовні вимоги, зокрема, що таке відпайка, з чого вона складається, якого розміру тощо.

Викладене, в свою чергу, позбавляє суд можливості самостійно встановити наявність ознак нерухомого майна у спірному обєкті й застосовувати ті чи інші норми права.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на втрату на правоустановчих документів на спірне майно.

Проте, у звязку з неможливістю визначення такого майна, відсутня й можливість встановити, якими саме документами має підтверджуватись відповідне право власності на це майно.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За висновками суду, надані позивачем до матеріалів справи документи не можуть бути прийняті судом до уваги в якості належних доказів набуття позивачем права власності на спірне майно.

Зокрема, позивачем до матеріалів справи надано акти на приховані роботи (а.с.20-25, т.1), згідно яких було здійснено огляд виконаних робіт з устрою установки проміжних з/б опор П10-4Б у пробурені котловани, анкерно-уч. опор К10-2Б на ВМ 6 кв, залізобетонних опор на стойках СК-2 на ВМ 6кв.

Проте, виходячи зі змісту цих актів відсутні будь-які відомості щодо визначення замовника будівництва, місця проведення будівництва, дат складання цих актів тощо. Одночасно, у актах взагалі не міститься підписів сторін.

Наявні в матеріалах справи лист від 09.10.1990р. №738/06 Механізованої колони №31 (а.с.26, т.1), в якому зазначено про розроблення проектно-кошторисної документації на будівництво нової ВМ на замовлення Садівничого товариства „Звезда”, акти №159 (а.с.27-28, т.1), від 22.03.1991р. (а.с.30, т.1) Енергонагляду, за висновками суду, також не є підставою для набуття позивачем права власності на спірне майно. При цьому, на вказаних актах відсутні підписи представника позивача.

Заявка на включення від 18.03.1991р. (а.с.29, т.1), в якій абонентом визначено позивача, не може свідчити про будівництво мережі саме позивачем.

Одночасно, посилання позивача на надані до матеріалів справи технічні умови від 17.03.2004р. №09-28-1/170 (а.с.119-120, т.2) також не може бути свідченням набуття позивачем права власності на спірне майно. При цьому, вказаними технічними умовами позивач спростовує свої твердження про будівництво майна до 1991р.

Листи від 01.07.2008р. №32-01/5-1152 (а.с.122-124, т.2), від 14.01.2009р. №32-01/5-91 (а.с.125-126, т.2) Міністерства палива та енергетики України також не є підставою для набуття позивачем права власності на спірне майно.

В свою чергу, в листі від 21.03.1990р. №09-28/265 Донецького західного підприємства електричних мереж (а.с.68, т.1), адресованому садівничим товариствам та Тресту „Південелектромережбуд”, зазначено, що внаслідок утворення великої кількості садівничих товариств у зоні електропостачання від ПС 35/6 кВ Дедова могила, ПС 35 „Любівка” та поганим станом питаючих ВМ-6кВ „Андріївка” та „Мельниця” необхідно виконати технічні умови та від ПС 35/6 кВ Любівка побудувати окрему ВМ-6кВ (3,7 км).

Згідно наданого до матеріалів справи договору від 01.08.1990р. (а.с.53, т.1), укладеного між Садово-городницьким товариством „Звезда” та громадянином Кущевим І.В., відповідачем 1 доручено Кущеву І.В. розробити проектно-кошторисну документацію з реконструкції існуючої ВМ-6 від ПС 35/6 кв „Любівка” приєднання „Мельниця” довжиною 6,05 км та будівництва нової відпайки ВМ-6 кв довжиною 0,4 км. Крім цього, згідно вказаного договору громадянин прийняв на себе зобовязання по узгодженню проектної документації з південно-західною ПЕС та підрядною організацією „Південенергомережбуд”. За умовами договору, відповідач 1 здійснює оплату на особистий рахунок ОСОБА_3.

Листом від 01.12.1990р. №13/235 Управління міністерства внутрішніх справ звернулось до начальника „Донецькглавснабу” з клопотання щодо виділення 15 тон арматурного металу для виготовлення залізобетонних опор.

28.02.1991р. садівничими товариствами Донецького меблевого комбінату, обласного УВС, інституту „Гіпровуглеавтоматизація”, трамвайно-тролейбусного управління, обласного управління КДБ, „Донбасканалбуду”, „Рудоремзаводу” було підписано договір про дольову участь садівничих товариств у фінансуванні будівництва високовольтної мережі електропостачання садібних ділянок (а.с.17-19, т.1), яким доручено ОСОБА_1 укласти договір на виконання робіт з будівництва високовольтної мережі електропередачі з підрядною організацією „Південелектромережбуд” 31 мехколона та в подальшому діяти від імені всіх садівничих товариств та перераховувати їм кошти згідно домовленості з підрядником.

Сумарна вартість робіт за договором згідно проекту „Реконструкція існуючої ВМ-6 кв від ПС 35/6 кв Любівка приєднання „Мельниця” та будівництва відпайки ВМ 6 кв складає 41 тис. рублів. Проектна документація передана підряднику. В п.4 вказаного договору визначено дольові внески кожної сторони.

Згідно наданого до матеріалів справи платіжного доручення №3 від 12.11.1992р. (а.с.69, т.1) відповідачем 1 Мехколоні №31 було перераховано грошові кошти в сумі 5577,07 руб. за ізолятори.

Платіжним дорученням №3 від 01.09.1992р. (а.с.71, т.1) відповідачем 2 мехколоні сплачено вартість автопослуг з доставки будматеріалів, а платіжним дорученням №3 від 20.05.1992р. (а.с.77, т.1) вартість доставки металоконструкцій та стоєк. Крім цього, згідно решти платіжних доручень відповідачем 2 здійснювалась закупівля у метизного заводу проводу.

Таким чином, за висновками суду, відповідачем 2 також здійснювались платежі на користь мехколони. Проте, встановити чи були вказані платежі проведені на здійснення саме спірного будівництва, внаслідок тривалого терміну, не виявляється можливим.

Згідно акту від 21.07.1993р. Енергонадзору (а.с.110, т.1), який підписаний відповідачем 2, був здійснений технічний огляд споруджених обєктів КТП-250Кв ВМ-6Кв. Вказаним актом встановлено заборону на подачу напруги на обєкт, внаслідок наявності недоліків та дефектів монтажу.

За змістом договору від 02.03.2005р. (а.с.144, т.1), підписаного відповідачем 1 та відповідачем 2, останні уклали цей договір про спільну на дольовій основі придбання високовольтного розєднувача на 6 Кв та оплаті витрат на його заміну.

У квітні 2006р. між позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 підписаний договір про спільну на дольовій основі закупівлю високовольтного розєднувача на 6 Кв та оплаті всіх витрат з його заміни, за яким

Відповідно до ДБН В.2.5-16-99 "Визначення розмірів земельних ділянок для об'єктів електричних мереж" власнику і забудовнику об'єкта електричних мереж надаються у постійне користування земельні ділянки, які є складовою частиною території охоронної зони електричних мереж, що встановлена "Правилами охорони електричних мереж", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.1997 №209.

Згідно листа від 28.01.2009р. Волноваської районної державної адміністрації Донецької області розпорядження про відведення земельної ділянки під будівництво лінії електропередач під опори №488-№525 на території Любівської сільської ради нею не надавались.

Одночасно, як встановлено судом, що з боку позивача не спростовано, земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно, надана у власність Садівничому товариству „Лаванда”, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серії І-ДН №000150 від 05.09.1995р., зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1 (а.с.10-12, т.2).

Крім того, Садівничо-городницькі товариства "Звезда" та "Звездочка", „Лаванда” є самостійними споживачами електроенергії, про що свідчать договори про постачання електричної енергії від 02.09.1993р. (а.с.107-108,т.1), від 02.01.2004р. (а.с.17-20, т.2), від 06.09.1993р. (а.с.64-66, т.1), 03.10.1997р., від 01.02.2005р. (а.с.73-76, т.2), 02.09.2003р., 06.02.2008р. (а.с.97-102, т.2) та акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін цих договорів, акти прийняття-передавання товарної продукції.

Листом №738/06 від 09.10.1990р. (а.с.106, т.1) Садівниче товариство "Енергія" та Трест "Електромережабуд" механізована колона №31 звернулися до ПЕО "Донбасенерго" з проханням провести огляд та перевірку електромереж та дозволити Садівничому товариству "Енергія", як виняток, тимчасове приєднання до ВМ 6кв від ПС 35/6кв "Любовка" приєднання "Мельница" до будівництва нової ВМ 6кв на залізобетонних опорах. У цьому ж листі зазначено, що проектно-кошторисна документація на будівництво нової ВМ 6кв розробляється на замовлення Садівничого товариства "Звезда" та ним же здійснюється пошук матеріалів для будівництва.

Таким чином, за висновками суду, надані до справи матеріали спростовують твердження позивача щодо будівництва виключно ним спірного майна, а містять докази участі у такому будівництві й інших осіб.

При цьому, посилання позивача на знаходження спірного майна на його балансі судом до уваги не приймаються, враховуючи, що баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначення складу та вартості майна та не є правоустановчим документом, на підставі якого виникає право власності на майно.

Тобто, баланс позивача не може бути свідченням набуття позивачем права власності на спірне майно.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”, а також на трансформатор №99, які знаходяться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка, підлягають залишенню без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги відповідача 3 про визнання за ним права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”, яка знаходиться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка також підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

Частиною 1 ст.344 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Таким чином, можливість набуття права власності на певне майно за набувальною давністю залежить, перш за все, від наявності в ньому ознак рухомого чи нерухомого майна, та, відповідно, строку відкритого, безперервного володіння цим майном.

Як вказувалось вище, відповідачем 3 заявлені зустрічні позовні вимоги про визнання права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”, яка знаходиться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка.

Проте, за висновками суду, відповідачем 3 також всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено відповідними належними доказами відносно чого саме заявлені зустрічні позовні вимоги, що позбавляє суд можливості самостійно встановити наявність ознак нерухомого майна у спірному обєкті й застосовувати ті чи інші норми права.

При цьому, згідно положень ст.5 Цивільного кодексу України про дію законів у часі та п.8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила ст.344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим кодексом.

Таким чином, враховуючи, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004р. (п.1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України), норми ст.344 Цивільного кодексу України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001р., а отже, визнання судом права власності на нерухоме майно не може мати місце раніше 1 січня 2011р.

Інших підстав для визнання за ним права власності на спірне майно відповідачем 3 всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не вказано, судом не встановлено.

Як наслідок, зустрічний позов підлягає залишенню без задоволення за недоведеністю.

Судові витрати за первісним позовом підлягають віднесенню на позивача.

Судові витрати за зустрічним позовом підлягають віднесенню на відповідача 3.

Клопотання відповідача 2 від 16.03.2010р. про виклик в судове засіданні голови Садівничого товариства „Лаванда” Заводу „Стройдеталь” Будівельної фірми „Гражданстрой”, с.Червоне Гавриленко Т.М. та ОСОБА_2, витребування у позивача документів, які підтверджують факт знаходження спірного майна на його балансі судом залишені без задоволення як безпідставні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Садівничого товариства „Енергія”, с.Любівка до Садово-городницького товариства „Звезда”, м.Донецьк, Садово-городницького товариства „Звездочка”, м.Донецьк, Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка про визнання права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”, а також на трансформатор №99, які знаходяться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка.

Відмовити повністю в задоволенні зустрічних позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка до Садівничого товариства „Енергія”, с.Любівка, Садово-городницького товариства „Звезда”, м.Донецьк, Садово-городницького товариства „Звездочка”, м.Донецьк про визнання права власності на відпайку (лінії електропередач з залізобетонними опорами), яка починається з опори №488 та закінчується опорою №525, приєднану через опору №486 до магістральної лінії електромереж, розташованої між ПС 35/6 кВ „Дедова Могила” та приєднанням „Мельника”, яка знаходиться за адресою: Донецька область, Волноваський район, с.Любівка.

В судовому засіданні 15.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 15.11.2010р.

Головуючий суддя

Суддя Мартюхіна Н.О.

Суддя Лейба М.О.