Рішення № 12242789, 10.11.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.11.10 р.                     Справа № 22/261                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком”, м.Харків, ЄДРПОУ 31942314,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промпрогресс”, м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 32643711,

про стягнення 174561,47 грн.,-

за участю уповноважених представників:

від позивача: Альошин О.С. – за довіреністю,

від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Автоком”, м.Харків, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промпрогресс”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення суми основного боргу в розмірі 147265,00 грн., інфляційних за весь час прострочення у сумі 20469,83 грн., суми 3% річних від простроченої суми за період з 15.02.2009р. по 01.09.2010р. у розмірі 6826,64 грн., що загалом становить 174561,47 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань щодо оплати поставленої продукції на підставі накладних, внаслідок чого виникла заборгованість та підстави для нарахування інфляційних витрат, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, належним чином засвідчені копії видаткових накладних №АК-0001672 від 01.10.2007р., №АК-0001736 від 15.10.2007р. та №АК-0001768 від 20.10.2007р., акту виконаних робіт від 27.07.2007р., накладної №3010-ф від 30.10.2008р., №0711-ф від 07.11.2008р., №2801-ф від 28.01.2009р., листа №б/н від 01.12.2008р., №28/17 від 28.01.2009р., а також довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОА №855393 від 01.10.2007р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.20, 173, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 625, 692 Цивільного кодексу України (редакція 16.01.2003р. №435-ІV) та ст.ст.1, 2, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 26.10.2010р. представником Позивача до матеріалів справи додано копію вимоги про підписання акту звірки взаємних розрахунків №АК-1810/03 від 18.10.2010р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2010р., підписаного лише з боку останнього разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу, рахунків-фактур №АК-0001343 від 01.10.2007р. та №АК-0001403 від 20.10.2007р., претензії-вимоги від 26.07.2010р. разом із підтвердження її відправлення, картки рахунку 361 за період 01.10.2007р.-31.10.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, письмового відзиву на позов та витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як його місцезнаходження, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача (Продавця), останній здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару Відповідачу на підставі накладних, що відповідає статті 173, 181 Господарського кодексу України

Згідно видаткових накладних №АК-0001672 від 01.10.2007р., №АК-0001736 від 15.10.2007р. та №АК-0001768 від 20.10.2007р. Позивач поставив товар (ГАЗ-33023-414 ПБ дв.73085141 – 1шт., ГАЗ-2705-414 дв.73077106 – 1шт., ГАЗ 33023-414 дв.73057731 – 1шт.) Відповідачу загальною вартістю 202680,00 грн. Останнім означений товар прийнято, що підтверджується підписами уповноважених осіб на вказаних документах та відтисками печаток підприємств на накладній №АК-0001672 від 01.10.2007р.

Одночасно у матеріалах справи є наявною довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯОА №855393 від 01.10.2007р. зі строком дії до 31.10.2007р., що видана співробітнику Відповідача на отримання автомобілів у кількості три шт. від Позивача.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні є первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Зі змісту представлених суду видаткових накладних вбачається, що дані первинні документи не містять посилань на договір у якості правової підстави здійснення поставки товару.

Таких посилань не містить і довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також інші документи по справі, надані Позивачем у якості доказів.

Приймаючи до уваги наведене та враховуючи, що перелічені вище первинні документи підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами укладено правочини, які за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу та підпадають під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту накладних Позивач зобов’язався передати у власність Відповідача товар, а останній зобов’язався прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та його прийняття останнім в межах позадоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Позивачем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеними нормами матеріального права кореспондується стаття 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, за фактом поставки товару Позивачем, що зазначений у накладних №АК-0001672 від 01.10.2007р., №АК-0001736 від 15.10.2007р. та №АК-0001768 від 20.10.2007р., у Відповідача, приймаючи до уваги наведені норми, виникло грошове зобов’язання з оплати у сумі 202680,00 грн.

Одночасно, враховуючи акт виконаних робіт з надання послуг по реалізації транспортних засобів від 27.07.2007р. Відповідачем у січні-червні 2007р. надані послуги Позивачу на суму 19415,00 грн.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю „Промпргресс” згідно накладних №3010-ф від 30.10.2008р., №0711-ф від 07.11.2008р., №2801-ф від 28.01.2009р. поставлено Позивачу фургони ізометричні на суму 36000,00 грн.

З огляду на наведене, Відповідач звернувся до Позивача листами №б/н від 01.12.2008р. та №28/17 від 28.01.2009р. з проханням здійснити взаємозалік у сумах 43415,00 грн. за автомобіль ГАЗ 33023-414, згідно накладної №1672 від 01.10.2007р., у рахунок погашення заборгованості останнього за актом виконаних робіт №б/н від 27.07.2007р. на суму 19415,00 грн. та накладних №3010-ф від 30.10.2008р., №0711-ф від 07.11.2008р., а також взаємозалік заборгованості у сумі 12000,00 грн. за автомобіль ГАЗ 33023-414, згідно накладної №1672 від 01.10.2007р., у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком” за накладною №2801-ф від 28.01.2009р. на суму 12000,00 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви, а також картки рахунку 361 за період 01.10.2007р. – 31.10.2010р. між Позивачем та Відповідачем здійснено взаємозалік за поставлені транспортні засоби 01.12.2008р. на загальну суму 43415,00 грн. та 14.02.2009р. на суму 12000,00 грн.

Таким чином, з урахуванням взаємозаліків між ТОВ „Промпргресс” та ТОВ „Автоком” розмір грошового зобов’язання Відповідача перед Позивачем склав 147265,00грн.

Проте, у подальшому Товариством з обережною відповідальністю „Промпрогресс” розрахунку за поставлені товари на підставі перелічених вище накладних в повному обсязі не здійснено.

Наведені обставини у порядку, передбаченому процесуальним законом, не спростовані.

Отже, з огляду на встановлене, вбачається наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 147265,00 грн.

До матеріалів справи додано претензію –вимогу №АК-2607/03 від 26.07.2010 року, згідно з якою Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості, що виникла у зв’язку з неповною оплатою спірних накладних у розмірі 147265,00 грн. Факт відправлення Відповідачу зазначеного документу підтверджується наявним в матеріалах справи фіскальним чеком №3170 від 27.07.2010р.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на дату відправлення претензії №АК-2607/03 Відповідачу (27.07.2010р.) та враховуючи поштовий перебіг, встановлений у відповідності до п.п.4.1.4 наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №1149 від 12.12.2007р. „Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів” у кількості 5 днів, строк виконання зобов’язання по оплаті переданого товару за накладними у повній сумі, відповідно до норм статті 530 Цивільного кодексу України, не пізніше 09.08.2010р.

Проте, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на суму 147265,00 грн., як на момент подання позову так і на момент прийняття рішення суду не виконане.

Доказів сплати боргу Відповідачем суду не надано та наведені обставини у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, не спростовані.

Приймаючи до уваги висновки суду, вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промпрогресс” суми основного боргу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком” підлягають задоволенню у розмірі 147265,00 грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити за вимогою кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача інфляційні за весь час прострочення становлять 20469,83 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 15.02.2009р. по 01.09.2010р. складають 6826,64 грн.

Однак, перевіривши розрахунок та період нарахування даних позовних вимог, враховуючи кінцеву дату належного виконання грошового зобов’язання (прострочення його виконання починається з 10.08.2010р.), а також кінцеву дату розрахунку, встановлену Позивачем, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог у наступному розмірі: 3% річних у сумі 266,30 грн., інфляційних витрат у розмірі 1767,18 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Автоком” 29.09.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області надано заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в обсязі позовних вимог, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Промпрогресс” та знаходяться на всіх його рахунках, у тому числі на р/р26006053600453 у ФКБ „Приватбанк” м.Краматорськ, МФО 335548.

В обґрунтування даних вимог Позивач вказує на ігнорування вимог останнього щодо сплати суми боргу, значний розмір заборгованості та невиконання Відповідачем грошового зобов’язання у встановлений термін. Крім того, заявник припускає, що кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю „Промпрогресс” можуть зникнути, а, отже, є усі підстави для вжиття заходів до забезпечення позову, так як невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Правовою підставою даних вимог зазначені ст.ст.66–67 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що зазначене клопотання Позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити передбачених ст.67 цього кодексу заходів до забезпечення позову в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Як зазначено в пункті 3 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Тягар доведення наявності зазначених обставин згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України лежить на Позивачеві.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, наведених доказів суду не представлено. На підставі викладеного, суд вважає не доцільним вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти в обсязі позовних вимог, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Промпрогресс” та знаходяться на всіх його рахунках, у тому числі на р/р26006053600453 у ФКБ „Приватбанк” м.Краматорськ, МФО 335548, оскільки зазначені вимоги жодним чином не обґрунтовані з доказової точки зору. До того ж заборона господарюючому суб’єкту проводити видаткові операції по банківських рахунках може призвести до зупинення його фінансово-господарської діяльності, що носитиме характер протиправного втручання суду в господарську діяльність, забороненого статтями 6, 19 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, клопотання Позивача про вжиття заходів забезпечення позову має бути відхилено судом через його доказову та правову безпідставність.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком”, м.Харків, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промпрогресс”, м.Краматорськ Донецької області, про стягнення суми основного боргу в розмірі 147265,00 грн., інфляційних за весь час прострочення у сумі 20469,83 грн., суми 3% річних від простроченої суми за період з 15.02.2009р. по 01.09.2010р. у розмірі 6826,64 грн., що загалом становить 174561,47 грн. задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промпрогресс” (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Соціалістична, б.56, кв.13, ЄДРПОУ 32643711, р/р №26006053600453 в ФКБ „Приватбанк” м.Краматорськ, МФО 335548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком” (61176, м.Харків, вул.Єнакіївська, б.19/318, ЄДРПОУ 31942314, р/р №26004300000564 в ХФ АКБ „Форум”, МФО 350772) 149298,48 грн., у тому числі 147265,00 грн. основного боргу, 1767,18 грн. інфляційних витрат та 266,30 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промпрогресс” (84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Соціалістична, б.56, кв.13, ЄДРПОУ 32643711, р/р №26006053600453 в ФКБ „Приватбанк” м.Краматорськ, МФО 335548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Автоком” (61176, м.Харків, вул.Єнакіївська, б.19/318, ЄДРПОУ 31942314, р/р №26004300000564 в ХФ АКБ „Форум”, МФО 350772) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 1492,98 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 201,85 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.В судовому засіданні 10.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя                               

Повний текст рішення підписано 15.11.2010р.