Постанова № 12241556, 05.10.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5584/09/1770

05 жовтня 2010 року 12год. 50хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Козачук Т.В.,

відповідача: представник Оніщук В.П., третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Завод залізобетонних виробів" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція в м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , - ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних виробів» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001402342/2/23-121 від 23 липня 2009 року, №0001392342/2/23-121 від 23 липня 2009 року, №00013922342/2/23-121 від 23 липня 2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача судження працівників податкового органу про порушення ним пп.7.2.1 п. 7.2 , п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є безпідставними та хибними і не відповідають дійсності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив, що у позивача є наявними первинні документи, що підтверджують факт виплати винагороди, шляхом зустрічної поставки товаро-матеріальних цінностей ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3, при чому поставки і отримання товаро-матеріальних цінностей проводилась за цінами вище їх собівартості та на рівні звичайних, про що в акті немає заперечень. Крім того, вказав, що факту реалізації чи отримання товаро-матеріальних цінностей за цінами нижче звичайних чи нижче собівартості в акті не встановлено. Також вказує, що втрати чи псування документів не було, усі необхідні документи є у наявності та були надані представникам відповідача. На думку представника позивача кожна з вказаних господарських операцій підтверджена підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Просив задовольнити позов у повному обсязі.

Таким чином, позивач вважає, що правочини вчинені з ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Лайкост”, СПД-ФО ОСОБА_3 є правомірними, а твердження податкового органу щодо їх невідповідності ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є необґрунтованими.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав, пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки позивача було встановлено вчинення господарських операцій з ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3. Перевіркою встановлено, що між позивачем та ПП “ТЕК” Транс Експо Регіон” укладено усний договір на виконання разової поставки вентиляторного обладнання.

Пояснив, що у ПП «Агроімпекс-Ресурс» відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення постановок товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актом позапланової виїзної перевірки ПП «Агроімпекс-Ресурс» за № 1723/23-400/35899158 від 18.12.2008 р. Зазначив, що всі операції із придбання та реалізації мали не реальний товарний характер, товар не перевозився і не зберігався, послуги не надавалися.

Представник, вказує й на те, що перевіркою встановлено, що позивач мав взаємовідносинини з ПП «Лайкост». Як було встановлено у ПП «Лайкост» відсутні власні виробничі, складські, торгові приміщення, устаткування та транспортні засоби для здійснення господарської діяльності.

Крім того, як було встановлено на підставі перевірки, у позивача були взаємовідносини з СПД-ФО ОСОБА_3, яким відповідно до усної домовленості відпущено матеріали. Вказує, що розрахунки між Відкритим акціонерним товариством Завод залізобетонних виробів» та ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3 проведені шляхом зарахування зустрічних вимог по рахунках 631 «розрахунки з постачальником» та 361 «Розрахунки з покупцями». До перевірки не було представлено актів взаємообліку, тобто зарахування зустрічних вимог проведено без погодження сторонами.

Представник відповідача вказує, що вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі 1-608/09, який набрав законної сили встановлено, що підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнані винні у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України до кримінальної відповідальності. Таким чином, посадові особи ДПІ у м. Рівне під час здійснення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів» прийшли до вірного висновку, що правочини вчинені з ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3 не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених в них та вчинені виключно з метою отримання податкової вигоди, як наслідок в силу ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Враховуючи нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3 , відповідач діяв в рамках чинного законодавства, що підтверджується первинними документами та податковими накладними, та є порушення пп.7.2.1 та п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 березня 2009 року ДПІ у м. Рівне було складено акт № 351/23-100/01033591 про результати позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів».

За наслідками проведення перевірки було встановлено, порушення позивачем пп пп.7.2.1 та п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” , пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пп. 3.1.3, п. 3.1 ст., п 3.4 ст. 3, пп. «е» пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп.8.1.1, пп. 8.1.2, п.8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19, пп. «а» пп. 20.3.1, пп. 20.3.2 п.20.3.2, п. 20.3 ст. 20, п. 22.3 ст. 22 Закону України №Про податок з доходів фізичних осіб»

На підставі акта 351/23-100/01033591 від 27 березня 2009 року заступником начальника ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення № 00013922342/0/23-121 від 8 квітня 2009 року, №0001402342/0/23-121 від 8 квітня 2009 року, якими визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 265118, 00 грн. по податку на додану вартість , в тому числі за основним платежем 176745, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 88373, 00 грн. та податкове зобовязання податку на прибуток приватних підприємств в сумі 127449, 00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 98155, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 30294, 00 грн.

Під час проведення перевірки було встановлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів» були господарські взаємовідносини з ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3 .

На виконання умов усного договору ПП «Агроімпекс-Ресурс», виписано приходні накладні №000879 від 29 вересня 2008 року, №001081 від 31 жовтня 2008 року, №001081 від 17 листопада 2008 року, № ВП-0000001 від 10 грудня 2008 року.

На виконання умов усного договору ПП «Лайкост», виписано приходні накладні №000601 від 31 липня 2008 року, №000713 від 21 серпня 2008 року.

Крім того, згідно усної домовленості з СПД-ФО ОСОБА_3 виписано проходні накладні за №0000375 від 26 березня 2008 року, №000338 від 29 травня 2008 року, №000477 від 1 липня 2008 року.

Суми податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за зазначеними накладними включено до податкових кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та відповідають даним декларації з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

В рахунок оплати за надані послуги перераховано кошти на відповідний розрахунковий рахунок зазначених вище контрагентів.

Як встановлено судом, будь-яких інших фінансово-господарських документів, крім приходних накладних, податкових накладних, видаткових накладних, реєстру отриманих податкових накладних, виписки банку для перевірки не було представлено.

Вказані обставини не заперечуються представниками сторін в процесі розгляду справи по суті.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року провадження по даній справі було зупинено на підставі п. 3 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України у звязку з неможливістю подальшого розгляду адміністративної справи до набрання законної сили рішення по справі 1-608//09 (1-386/10), що розглядається в порядку кримінального судочинства по обвинуваченню групи осіб у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України по факту фіктивного підприємництва ПП «Агроімпекс-Ресурс».

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.08.2010 р. провадження по справі було поновлено так як відпали обставини, на підставі яких було зупинено провадження по вказаній справі. Відповідачем було долучено до матеріалів справи витяг з вироку Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі № 1-608//09 (1-386/10), що набрав законної сили, яким визнано винним ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Приписи вказаної вище статті кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якого вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з вироку Рівненського міського суду по справі № 1-608//09 (1-386/10) від 25.05.2010 р. судом було встановлено, що підприємницька діяльність ПП “Агроімпекс-Ресурс”, СПД-ФО ОСОБА_3 носила фіктивний характер.

Вказане підприємство т а СПД не мали трудових та економічних ресурсів необхідних для реального виконання господарських операцій, що відображалися в податковій звітності.

Відсутність у ПП “Агроімпекс-Ресурс”, СПД-ФО ОСОБА_3 трудових та економічних ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності було встановлено посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення документальної перевірки та підтверджується актом документальної перевірки ПП “Агроімпекс-Ресурс” № 1723/23-400/35899158 від 18.12.2008 року, долученим відповідачем до матеріалів справи.

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобовязань зі сторони посадових осіб ПП “Агроімпекс-Ресурс”.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що правочини вчинені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів» та Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3 не спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є порушенням приписів ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Враховуючи відсутність у правочинів вчинених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів» та Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3 спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачені в них, суд погоджується з твердженнями посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо їх вчинення з метою отримання податкової вигоди у вигляді сформованого Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів» валового доходу, податкового кредиту. За таких обставин вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує існуючий в державі публічний порядок та спрямований на заволодіння майна держави шляхом недоплати, податку на прибуток, податку на додану вартість.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями податкового органу, що правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів» та ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3 в силу ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення вказаної статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи нікчемність правочинів вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів» та ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3 суд приходить до висновку, що приходні, видаткові та податкові накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.

За таких обставин суд погоджується з висновками посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо нікчемності договорів, укладених між позивачем ПП «Агроімпекс-Ресурс», ПП «Лайкост», СПД-ФО ОСОБА_3, оскільки послуги не надавалися, а отже і Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод залізобетонних виробів» не могло їх отримати та відповідно використати у своїй господарській діяльності

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджується правомірність прийняття ДПІ у м. Рівне податкових повідомлень-№ 00013922342/0/23-121 від 8 квітня 2009 року, №0001402342/0/23-121 від 8 квітня 2009 року, якими визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 265118, 00 грн. по податку на додану вартість , в тому числі за основним платежем 176745, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 88373, 00 грн. та податкове зобовязання податку на прибуток приватних підприємств в сумі 127449, 00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 98155, 00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 30294, 00 грн. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Відкритому акціонерному товариству "Завод залізобетонних виробів" - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Жуковська Л.А.