Рішення № 122177608, 02.10.2024, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 274/5059/24

Провадження №2/291/397/24

РІШЕННЯ

іменем України

02 жовтня 2024 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Гарбарук І.М.,

за участю секретарясудового засідання Колесник Р.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ружин цивільну справу №274/5059/24 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Остапчук І.В., до Бердичівської міської ради Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до Бердичівської міської ради Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка до своєї смерті була зареєстрована та проживала в Бердичівському геріатричному пансіонаті Житомирської обласної ради. Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року, справа №143/1772/16-ц встановлено факт, що ОСОБА_1 є рідною племінницею ОСОБА_3 . ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Пашинського О. М. за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї тітки ОСОБА_3 . Приватним нотаріусом було зведено спадкову справу №58/2024 від 07.06.2024, та видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що позивачка у шестимісячний строк не звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Представник позивача зазначає, що пропуск строку відбувся з поважних причин, а саме - значна відстань між місцем постійного проживання спадкоємця та місцем знаходження спадкового майна, епідемія СОVID-19, повномасштабне вторгнення росії на територію України та введення воєнного стану. Вказані обставини позбавили позивачку можливості вчасно звернути до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вони пов`язані із об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї.

Позивачка у судовому засіданні підтримала позовну заяву, просила її задовольнити, з підстав, викладених у позовні заяві.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що його довірена має повне право на спадщину, є єдиним спадкоємцем, родинні відносини доведені, але пропущений строк для подачі заяви на прийняття спадщини через велику відстань між місцем постійного проживання позивачки та майном померлої, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Відзиву на позов не подав.

Розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, дослідивши матеріли справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 11.07.2017, виданим Бердичівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с.7).

Відповідно до листа Бердичівського геріатричного пансіонату Житомирської обласної ради №492 від 17.05.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті була зареєстрована та проживала в даному пансіонаті, знаходилася на повному державному забезпеченні з 04.10.1999, і померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , похована пансіонатом (а.с.8).

Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2016 року справа №143/1772/16-ц встановлено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною племінницею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Бердичів Житомирської області (а.с. 9).

Зі спадкової справи №58/2024, заведеної після смерті ОСОБА_3 , вбачається, що із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, що залишилась після смерті померлої звернулася позивачка ОСОБА_1 (а.с. 45).

Постановою приватного нотаріуса Бердичівського районного нотаріального округу Пашинського О. М. від 07.06.2024 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, з підстав пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини (а.с.41-55).

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з таких норм права.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ст. 15 ЦК України). Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 1216 ЦК Українивстановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідностатті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третястатті 46 цього Кодексу).

Відповідностатті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За приписамистатті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву по прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При розгляді цих справ судам слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленомустаттею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Правила частини третьоїстатті 1272 ЦК Українипро надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).

Пунктом 24Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»встановлено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд повинен дослідити поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення цих дій.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеногостаттею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.10.2018 у справі № 681/203/17-ц.

Пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин, при відсутності будь-яких перешкод і труднощів для подання заяви, не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС № 61-49121св від 29.10.2019.

Судом встановлено, що шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 сплинув 30.05.2012, позивач, будучи обізнаним про смерть спадкодавиці, не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після смерті її тітки.

Так, рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 12.12.2016 у справі №143/1772/16-ц встановлено факт, що ОСОБА_1 є рідною племінницею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Бердичів Житомирської області.

У рішення суду вказано, що встановлення факту родинних відносин необхідне для заявниці з метою реалізації свого права на спадщину.

Позивачка не наводить поважних причин не подання заяви про прийняття спадщини у період з 23.12.2016 (рішення суду набрало законної сили) до 12.03.2020 (запровадження каратниу на території України).

Твердження позивача про те, що строк для подачі заяви про прийняття спадщини пропущено через значну відстань між місцем постійного проживання спадкоємця та місцем знаходження спадкового майна, епідемію СОVID-19, повномасштабне вторгнення росії на територію України та введення воєнного стану, не дало їй змоги у встановлений законом строк звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, суд відхиляє, адже позивач мала можливість вчинити дії щодо прийняття спадщини, шляхом надіслання заяви поштовою кореспонденцією до нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Варто зауважити, що постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» тавід 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин.

Відповідно доЗакону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів України,спрямованих назапобігання виникненнюі поширеннюкоронавірусної хвороби(COVID-19)» з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Але, це не стосується вчинення нотаріальних дій, в тому числі, і тих, що пов`язані з можливим пропуском передбачених законодавством строків (наприклад, оформлення спадщини).

Нотаріуси виконують виключно делеговані державою функції, не є суб`єктами господарювання, а тому на нотаріат не поширюваласяпостанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Нотаріальні контори продовжували роботу під час карантинних обмежень.

Відповідно до пунктів 2.1, 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.

Позивачка ОСОБА_1 не була позбавлена можливості засвідчити свою заяву про прийняття спадщини у будь-якого нотаріуса за своїм місцем проживання та надіслати її засобами поштового зв`язку за місцем відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки нотаріуси продовжували роботу під час карантинних обмежень, а особиста присутність у нотаріуса за останнім місцем проживання спадкодавця для подачі заяви про прийняття спадщини від спадкоємця законом не вимагається, тому поширення територією України гострої респіраторної хвороби COVID-19 та віддаленість від місця проживання спадкодавця не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 18 березня 2021 року у справі № 496/3234/19, провадження № 61-18246св20, від 09 лютого 2022 року у справі № 709/769/19, провадження № 61-13720св20, від 14 червня 2022 року у справі № 346/3357/21 (провадження № 61-3306св22), від 15 вересня 2023 року у справі № 345/4153/22, провадження № 61-9356св23, від 22 лютого 2024 року у справі № 755/1886/22, провадження № 11575св23.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач також посилався на введення воєнного стану відповідно доУказу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»та воєнними діями, що відбуваються на території України.

Так, судом встановлено, що постійним місцем проживання позивачки є місто Ворзель Бучанського району Київської області. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є виключною підставою для визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини. Такими підставами можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили звернення до органів нотаріату у встановлений законом строк. Таких обставин представник позивача ОСОБА_2 не вказав та відповідних доказів не надав.

Вказані обставини не є об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу у встановлений законом строк звернутися із заявою про прийняття спадщини.

Наведені позивачем причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які, відповідно до положень ч.3ст.1272 ЦК, можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Враховуючи, що позивач не довів наявність перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за законом, підстави для надання йому додаткового строку відсутні, а тому у позові слід відмовити.

Решта доводів та пояснень позивача та її представника не спростовують висновків суду.

В силуст.141ЦПК України понесені позивачем витрати залишити за ним.

Керуючись ст.ст.4,12,81,263-265,268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Остапчук І.В., до Бердичівської міської ради Житомирської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .

Відповідач: Бердичівська міська рада Житомирської області, 13300, м. Бердичів, площа Центральна, 1, код ЄДРПОУ 13576960.

Повний текст рішення складено

та підписано 09.10.2024.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області І.М. Гарбарук