Постанова № 12214435, 26.10.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-6805/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Капустинський М.М. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт"

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання незаконними дій і скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 17 листопада 2009 року по 21 грудня 2009 року на підставі направлення від 17.11.2009 року посадовими особами Відповідача проводилась виїзна планова документальна перевірка Позивача. За результатами перевірки складено акт від 25 грудня 2009 року за №560/23-01/32510883 "Про результати планової визної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" код ЄДРПОУ - 32510883, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.09.2009 рік".

На підставі висновків викладених в акті Відповідачем були прийняті три податкові повідомлення-рішення, а саме:

1. З податку на прибуток підприємства за №0000012301/0 від 12 січня 2010 року на суму 191008,00 грн., в тому числі за основним платежем 127225,00 грн. та за штрафними санкціями 63783,00 грн..

2. З податку на додану вартість за №0000032301/0 від 12 січня 2010 року на суму 1360,00 грн., в тому числі за штрафними санкціями 1360,00 грн..

3. З податку на доходи фізичних осіб за №0000031702/0 від 12 січня 2010 року на суму 1525,02 грн., в тому числі за основним платежем 508,34 грн. та за штрафними санкціями 1016,68 грн..

Позивач, не погоджуючись з визначеними податковими зобов"язаннями Відповідачем 22 січня 2010 року подав первинну скаргу до Коростенської ДПІ.

18 березня 2010 року за результатами розгляду зазначеної скарги Відповідачем прийнято рішення №25/32510883/5 яким вимоги скарги було частково задоволено, а саме:

1. Залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000012301/0 від 12 січня 2010 року на суму 191008,00 грн..

2. Частково скасовано податкове повідомлення-рішення за №0000032301/0 від 12 січня 2010 року на суму 1360,00 грн., а саме: у частині зайво застосованої штрафної санкції на суму 170,00 грн., а в іншій частині - 1190,00 грн. залишено без змін.

3. Скасовано в повному обсязі податкове повідомлення-рішення за №0000031702/0 від 12 січня 2010 року на суму 1525,02 грн..

Позивач, не погоджуючись з зазначеним рішенням Відповідача та вважаючи протиправними залишені в силі прийняті податкові повідомлення-рішення, оскаржив їх в судовому порядку.

Так, 19 серпня 2010 року, позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, просив: визнати дії Коростенської ОДПІ по визначенню суми заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість незаконними; скасуватиподаткове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ №0000032301/1 від 18 березня 2010 року; визнати дії Коросмтенської ОДПІ по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість незаконними; скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ №0000012301/0 від 12 січня 2010 року мотивуючи тим, що ними не було допущено порушень пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями), пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.3, пп. 7.7.4, абз."а" пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) як це зазначено відповідачем в акті перевірки від 25.12.2009 року за №560/23-01/32510883.Крім того, відповідачем було порушено строки розгляду їх первинної скарги та порядок направлення рішення по її розгляду, тому в сулу ч.3 п.п.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-Ш "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" первинна їх скарга повинна вважатися повністю задоволеною з 11.02.2010 року.

Представник відповідача, щодо задоволення позову заперечив та пояснив, що за результатами розгляду скарги позивача, податкове повідомлення-рішення №00000123101/0 від 12.01.2010 року про застосування податкового зобов"язання з податку на прибуток в сумі 127225,00грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 63783,00 грн. рішенням від 18.03.2010 року за №25/32510883/5, залишено без змін. Цим же рішенням, скасоване податкове повідомлення-рішення №00000312702/0 від 12.01.2010 року про визнання податкового зобов"язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 508,34 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1016,68 грн. та частково скасоване податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 від 12.01.2010 року у частині зайво застосованої штрафної санкції на суму 170,00 грн., а в іншій частині 1190,00 грн. залишено без змін. Законність та обгрунтування зазначених податкових повідомлень-рішень викладено в тексті рішення по розгляду скарги. Рішення направлялось позивачеві не за адресою зазначеною в скарзі, а в м. Коростень за адресою, яка була в базі даних ДПІ. Як слідує зі змісту позову - оскаржуються податкові повідомлення-рішення, а не дії по результату розгляду скарги, тому таке порушення на суть податкових повідомлень-рішень не впливає.

Суд, перевіривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

1. Щодо до протиправності дій Відповідача по визначенню суми заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та підстав скасування податкового повідомлення-рішення за за №0000032301/1 від 18 березня 2010 року на суму 1190,00 грн. свідчить слідуюче:

за період з липня 2008 року по травень 2009 року Позивач, в установлені закономодавством строки, подав Відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість, які не були визнані Відповідачем податковою звітністю. Відповідно до пп. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-Ш "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(далі Закон №2181-Ш) Позивач скористався правом оскарження до суду рішень про невизнання Відповідачем податкової звітності. На час розгляду зазначеної справи, Житомирським окружним адміністративним судом прийняті постанови про визнання протиправними дій Коростенської ОДПІ про невизнання поданих ТОВ "Елізіум Пласт" податкових декларацій з податку на додану вартість за періоди: липень-серпень місяці 2008 року (справа №2а-31631/08); за листопад 2008 року (справа №2а-1189/09); за вересень, жовтень, грудень місяці 2008 року та січень-травень 2009 року (справа №2а-249/10). Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду постанови Житомирського окружного адміністративного суду по зазначеним справам залишені в силі. На час розгляду справи постанови по вказаним справам набрали законної сили, їх не змінено та не скасовано

Відповідно до ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті сами особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не відповідає дійсним обставинам справи й те, що Позивачем не було подано Відповідачу звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008 року.

Відповідно до абз."а" пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181-Ш податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків),- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Звітна податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2008 року була подана Позивачем до відділу прийняття звітності Відповідача 20 жовтня 2008 року про що свідчить штамп Відповідача.

Враховуючи викладене, дії Відповідача з визначення суми заниження бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 3239082,00 грн. є незаконними, а рішення №0000032301/1 від 18 березня 2010 року підлягає скауванню.

2. Щодо до протиправності дій Відповідача по зменшенню суми податкового кредиту з податку на додану вартість та підстав скасування податкового повідомлення-рішення за за №0000012301/0 від 12 січня 2010 року на суму 191008,00 грн. свідчить слідуюче:

діюче законодавство не тільки визначає порядок нарахування податкового кредиту, але і встановлює обов"язкову умову (підтвердження сум сплаченого податку у зв"язку з придбанням товарів податковими накладними чи митними деклараціями) без виконання якої платник податку не має права зменшити свої зобов"язання за рахунок сплаченого на користь постачальнків ПДВ.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов"язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.15 Закону України №2181-Ш полатник податку протягом 1095 днів має право здійснити заходи по поверненню надмірно сплачених податків, оскільки податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, тому до неї також застосовуються норми зазначеного Закону.

Позивач отримав податкові накладні від ТОВ ТД Акрилан за №168 від 12.04.2007 року на суму 30787,87 грн. в тому числі сума ПДВ 5131,31 грн. та №806 від 10.12.2007 року на суму 122223,07 грн. в тому числі сума ПДВ 20370,51 грн. у листопаді 2008 року. Факт отримання даних податкових накладних з запізненням підтверджено внутрішнім актом Позивача.

Враховуючи порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням повинні включатися до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні.

Таким чином, Позивач має право включити податкові накладні від ТОВ ТД Акрилан до складу податкового кредиту за підсумками листопада 2008 року, а дії Відповідача по зменшенню суми податкового кредиту Позивача на 25501,82 грн. є протиправними.

Частиною 3 ст.1 Закону України від 25 червня 1991 року №1251-ХП "Про систему оподаткування" визначено: "Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов"язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для спожівачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України".

Частина 1 ст.2 цього ж Закону встановлює, що під податком і збором (обов"язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов"язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Спеціальним законом, що регулює порядок нарахування та сплати податку на прибуток є - Закон України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР визначено, що валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, валові витрати та господарська діяльність знаходяться в прямій залежності між собою.

Будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу, є господарською не залежно від дати фактичного отримання запланованих економічних вигод (доходу).

Матеріальні цінності, що придбавались Позивачем в межах договору №59 від 01 червня 2007 року у ТОВ "Кубер-Груп", використовувались в якості сировини для виробництва підвіконня ПВХ.

Факт використання згаданих цінностей в якості сировини Позивачем підтверджено описом технологічного процесу по виготовленню підвіконь.

За перевіряємий період Позивач виготовив та реалізував підвіконня ПВХ, тобто отримав дохід від здійснення свого основного виду діяльності, в сумі 37216846,32 грн. з врахуванням ПДВ.

Таким чином дії по придбанню матеріальних цінностей в межах договору №59 від 01.06.2007 року являються господарською діяльністю, оскільки Позивач, укладаючи цей правочин, мав намір отримати дохід від подальшого використання придбаних цінностей, а значить витрати, понесені Позивачем в межах договору, укладеного з Кубер-Груп", підлягають віднесенню до складу валових витрат.

Доводи Відповідача, що Позивачем не надано товаро-транспортних накладних, якими підтверджувалось би транспортування товару постачальником або покупцем, з відміткою про передачу, в межах договору, ТОВ "Кубер-Груп" товару для ТОВ "Елізіум Пласт", не грунтуються на законі, так як такий документ, як товаро-транспортна накладна, не входить до переліку документів обов"язковість ведення і зберігання яких встановлена Законом України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Крім того, адміністративною справою №2а-3637/07 за позовом ТОВ "Елізіум-Пласт" до Коростенської ОДПІ встановлено, що документами достатніми для відображення понесених витрат в складі валових витрат є:

- акти виконаних робіт (прибуткові накладні);

- податкові накладні;

- платіжні доручення, що засвідчують факт оплати наданих товарів (робіт, послуг).

Не відповідає нормам чинного законодавства України і висновок Відповідача, щодо відсутності факту переходу права власності на цінності поставлені в межах правочину №59 від 01 червня 2007 року та, що при укладені правочину було порушено п.5 ст.203 ЦК України, тобто правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Так, відповідно до п.1 ст.328 ЦК України (від 16.03.2003 р.) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У пункті 3 зазначаного правочину сторони зазначили: "Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (момент поставки), що засвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками двох сторін".

Що ж до дійсності правочину то відповідно до ст.204 ЦК України встановлена презумція його правомірності. Визнання правочину недійсним віднесено до виключної компетенції суду. Таке рішення суду, на час розгляду справи - відсутне.

Не враховано Відповідачем і норми пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994 року згідно з якою: "Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт,послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг)".

В ході проведення документальної перевірки Відповідач не ставив під сумнів факт наявності оплати грошових коштів за уголою №59 від 01.06.2007 року, а на останній день перевірки на користь ТОВ "Кубер Груп" в повному об"ємі були перераховані грошові кошти в межах укладеної угоди.

Враховуючи те, що угода є дійсною, та породжує всі правові наслідки, передбачені такою угодою, то Позивач має безперечне право на валові витрати у відповідності до приписів частини першої пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Що ж до зазначених Позивачем порушень вчинених Відповідачем стосовно строків розгляду первинної скарги на податкові повідомлення-рішення, порядку направлення рішення від 18.03.2010 року за №25/32510883/5 по її розгляду (направлення не за адресою зазначеною в скарзі, а за адресою яка значилась в базі даних Відповідача), але враховуючи, що Позивач зазначене рішення Відповідача отримав 19.03.2010 року (3-й арк. поз.заяви), тому суд таке порушення не вважає таким, яке могло б вплинуть на суть позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів джержавної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб"єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що позивачем обгрунтовано та підтверджено належним чином вимоги, а відповідач не довів правомірність своїх дій та рішень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 71, 158-163, 167, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

постановив:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Коростенської об"єєднаної державної податкової інспекції по визначенню суми заниження бюджетного відшкодуання з податку на додану вартість та по зменшенню суми податкового кредиту в податку на додану вартість - протиправними.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об"єднаної державної податкової інспекції за №00000032301/1 від 18 березня 2010 року та №0000012301/0 від 12 січня 2010 року.

Відшкодувати з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елізіум Пласт" 13,60 грн. судових витрат.

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Уразі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                М.М. Капустинський

Повний текст постанови виготовлено: 01 листопада 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.