Постанова № 12214276, 23.09.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-4998/10/0670

категорія 2.11.15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2010 р.                                                                                 м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Черноліхов С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" <Текст >до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління Державного казначейства України у Житомирській області про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому вказав, що ДПІ в м. Житомирі було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВзІІ "Житомиртранссервіс" з питань правомірності відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) станом на 02.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 3128/23-2/32699083 від 02.06.2010 року. На підставі акту перевірки ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000002304/0 від 08.06.2010 року, згідно якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 78221,00 грн. Зазначає, що товариством при формуванні складу податкового кредиту за червень 2009 року - лютий 2010 року та заявлення до відшкодування сум ПДВ дотримано вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", а висновки перевірки спрямовані на застосування негативних наслідків до підприємства лише на підставі того, що контрагентами по ланцюгу постачальника Позивача сформовано податковий кредит за рахунок постачальників з ознаками фіктивності, що не може бути підставою для позбавлення підприємства права на відшкодування ПДВ.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому представник ДПІ пояснив, що оскільки неможливо підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачання до виробника, тому позивач не має право на відшкодування з податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що фактичною підставою для зменшення ТОВ "Житомиртранссервіс" бюджетного відшкодування за червень 2009 р. - лютий 2010 р. на загальну суму 78221,00 грн., згідно спірного податкового повідомлення-рішення від 08.06.2010 року №0000002304/0, слугував висновок ДПІ у м. Житомирі, викладений в акті невиїзної документальної перевірки ТОВ "Житомиртранссервіс" з питань достовірності відшкодування з бюджету сум ПДВ станом 02.06.2010 року, від 02.06.2010 року №3128/23-2, про завищення позивачем суми податку на додану вартість заявлену до відшкодування з бюджету на розрахунковий рахунок платника за вказаний період на суму 78221,00 грн. у зв'язку з порушенням п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість".

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на неможливість підтвердити факт сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання ТОВ "Житомиртранссервіс". Тому контролюючим органом зроблений висновок про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість за червень 2009 р. - лютий 2010 р. на загальну суму 78221,00 грн..

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 цієї статті).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття відповідачем оспореного податкового-рішення слугував висновок акта перевірки ДПІ у м. Житомирі про неможливість підтвердження факту сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету по ланцюгах постачання ТОВ "Житомиртранссервіс".

Факт одержання від постачальників позивача податкових накладних належним чином оформлених та складених особою, яка мають на це право, а також факт списання з рахунку позивача податку в оплату товарів (робіт, послуг) на користь його прямих постачальників відповідачем не оспорюється.

Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що несплата контрагентами постачальників позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для притягнення ТОВ "Житомиртрассервіс" до відповідальності у вигляді зменшення належної позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Невиконання контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно із п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки дати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Положеннями пп. 7.7.6 п. 7.7 цієї статті визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку заявлену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отриманого висновку податкового органу.

Виходячи з аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7 статті 7 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку має право на одержання бюджетного відшкодування протягом 40 днів з дня отримання податковим органом податкової декларації.

Позивач надав ДПІ податкові декларації з ПДВ за червень 2009 року - лютий 2010 року у строки, встановлені діючим законодавством та заявив про залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню.

У відповідності до пункту 1.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації та Державного казначейства України від 02.07.1997р. за N 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 N 200/86) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680 суми, невідшкодовані платнику протягом визначених законодавством термінів відшкодування, вважаються бюджетною заборгованістю.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість підлягає 78221,00 грн.

Судом встановлено, що вказана сума бюджетного відшкодування, платнику на розрахунковий рахунок не перерахована в строки передбаченні чинним законодавством та складає бюджетну заборгованість.

Відповідно до приписів статті 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України у тому числі операцій з коштами державного бюджету та розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів.

Пунктом 7 Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.07.95 року N 590, встановлені функції відділення Державного казначейства, до яких віднесено, зокрема, розподілення між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, а також перерахування місцевим бюджетам належних їм сум коштів від зазначених відрахувань, здійснення за поданням державних податкових інспекцій повернення за рахунок державного бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та обов'язкових платежів та інші.

Відповідно до п. 4.1 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 2 липня 1997 року N 209/72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за N 489/5680, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи у рішенні суду.

Згідно п. 4.3 зазначеного Порядку на підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимога та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, вказана норма встановлює презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, та покладає на нього обов'язок довести суду правомірність свого рішення.

В ході розгляду справи відповідач доказів на підтвердження правомірності свого рішення суду не подав. За вказаних обставин суд вважає, що відповідачем не доведено обґрунтованості та правомірності прийнятого ним спірного рішення, а тому вважає за можливе задовольнити позовні вимоги позивача та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення та стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст.ст. 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 08 червня 2010 року №0000002304/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень-серпень, жовтень-грудень 2009 року, січень-лютий 2010 року в розмірі 78221,00 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Житомиртранссервіс" судові витрати в розмірі 785 грн. 61 коп..

          Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

          У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 28 вересня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.