Постанова № 12214266, 20.09.2010, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-1842/10/0670

категорія 2.11.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2010 р.                                                                                 м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддя Черноліхов С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий супермаркет Малиш" <Текст >до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Ласуня" про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

ТОВ "Дитячий супермаркет Малиш" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі № 0000622301/0 від 10.03.2010 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32821,39 грн. основного платежу та 6564,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення №0000632301/0 від 10.03.2010 року в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33827,79 грн. основного платежу та 16913,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вказані податкові повідомлення - рішення винесені ДПІ у м. Житомирі з порушенням чинного законодавства. Зазначає, що не порушував п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки товариством було включено до складу валових витрат отримані товари від ТОВ Торговий дім Ласуння", які підтверджуються первинними документами. Вважає необґрунтованим висновок відповідача про порушення позивачем наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", оскільки даний нормативно - правовий акт не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України. Також вказує, що відповідачем при проведенні перевірки були зроблені помилкові висновки про залежність права на включення покупцем до складу податкового кредиту від наявності товарно-транспортних накладних, що призвело до безпідставного донарахування зобов'язання з податку на додану вартість. Крім того, вважає незаконним донарахування зобов'язання з податку на додану вартість по податковому повідомленню - рішенню № 0000632301/0 в частині 7570,68 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3785,34 грн., оскільки, товариством помилково при складанні додатку №5 до податкової до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень було зазначено ІПН ПП "Палей", а не ПП "Пелікан" про що був повідомлений податковий інспектор. Факт придбання товарів у квітні 2008 року позивачем у ПП "Пелікан" підтверджується податковими накладними.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача просили відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначили, що в ході планової виїзної перевірки позивача відповідачем було встановлено, що позивачем на порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати за рахунок віднесення до складу валових витрат вартість товарів від постачальника ТОВ "Торговий дім Ласуня", без документального підтвердження фактичного придбання товарів. А саме, перевіркою не підтверджено факт придбання товарів, внаслідок відсутності товарно - транспортних накладних, які відповідають типовій формі, затвердженій наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Враховуючи, що у позивача відсутнє документальне підтвердження фактичного придбання товарів, тому товариством відповідно неправомірно сформовано валові витрати та податковий кредит. Також ТОВ "Дитячий супермаркет Малиш" віднесено до складу податкового кредиту 7570,58 грн. податку на додану вартість, яка не підтверджена податковими зобов'язаннями платника податку (контрагентом), а саме ПП "Палей".

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Встановлено, що працівниками ДПІ у м. Житомирі було проведено планову перевірку ТОВ "Дитячий супермаркет Малиш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.09.2009 року, за результатами якої було складено акт №1041/23-1/32579479/0110 від 26.02.2010 року.

В акті перевірки, крім іншого, було встановлено порушення:

- пп.4.1.6 п.4.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 та п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 35067,00 грн. у тому числі за: 3 міс.2007 року - 19,00 грн., 6 міс.2007 року - 66,00 грн., 9 міс.2007 року - 116,00 грн., 2007 року - 177,00 грн., 3 міс.2008 року - 22,00 грн., 6 міс.2008 року - 116,00 грн., 9 міс.2008 року - 220,00 грн., 2008 року - 503,00 грн., 3 міс.2009 року - 873,00 грн., 6 міс.2009 року - 1081,00 грн. та 9 міс.2009 року - 34387,00 грн.;

- п.п7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 35454,00 грн., в т.ч.: 01.2007 року - 34,00 грн., 02.2007 року - 39,00 грн., 03.2007 року - 20,00 грн., 04.2007 року -16,00 грн., 07.2007 року - 100,00 грн., 08.2007 року - 33,00 грн., 09.2007 року - 25,00 грн., 10.2007 року - 33,00 грн., 11.2007 року - 31,00 грн., 01.2008 року - 86,00 грн., 02.2008 року - 22,00 грн., 03.2008 року - 7,00 грн., 04.2008 року - 7575,00 грн., 05.2008 року - 57,00 грн., 06.2008 року - 49,00 грн., 07.2008 року - 52,00 грн., 08.2008 року - 12,00 грн., 09.2008 року - 61,00 грн., 10.2008 року - 45,00 грн., 11.2008 року - 85,00 грн., 12.2008 року - 127,00 грн., 01.2009 року - 99,00 грн., 01.2009 року - 136,00 грн., 03.2009 року - 124,00 грн., 04.2009 року - 108,00 грн., 05.2009 року - 65,00 грн., 06.2009 року - 53,00 грн., 07.2009 року - 31,00 грн., 08.2009 року - 36,00 грн., 09.2009 року - 26293,00 грн., та завищено від'ємне значення по податку на додану вартість в сумі 55,00 грн., в т.ч. травень 2007 року - 28,00 грн., грудень 2007 року - 27,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Житомирі було прийнято податкові повідомлення-рішення за № 0000622301/0 від 10.03.2010 року, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 35067,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 7540,00 грн.. та № 0000632301/0 від 10.03.2010 року яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35454,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17727,00 грн..

Щодо валових витрат, то суд дійшов слідуючого висновку.

Фактичною підставою для висновку ДПІ у м. Житомирі про порушення ТОВ "Дитячий супермаркет Малиш" п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стало те, що позивачем не підтверджені валові витрати по постачальнику ТОВ "Торгівельний дім Ласуня" на загальну суму 131286 грн. у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.

Порядок оподаткування прибутку підприємств визначений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що на підставі укладеної дистриб'юторської угоди між ТОВ "Торговий дім Ласуня" та ТОВ "Дитячий супермаркет Малиш" №143/02/07 від 01.02.2007 року, ТОВ "Торговий дім Ласуня" поставляло позивачу товари зазначені у додатку 2 до договору.

Згідно п. 3.4 Договору доставка вантажу здійснюється автомобільним транспортом за рахунок продавця (ТОВ "Торговий дім Ласуння").

Одержання товару підтверджено виписаними продавцем видатковими накладними:

№СК-0040625 від 31.07.2009 року на суму 80742,42 грн.;

№СК-0046335 від 31.08.2009 року на суму 20156,40 грн.;

№СК-0050830 від 21.09.2009 року на суму 27795,24 грн.;

№СК-0052542 від 29.09.2009 року на суму 28848,60 грн. та копіями банківських виписок, що підтверджують розрахунки позивача з контрагентом.

Крім того, за клопотанням сторін судом були витребувані від контрагента позивача - ТОВ "Торговий дім Ласуння" товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля, що засвідчують факт отримання продукції у контрагента.

Заперечення представника відповідача щодо відсутності на момент перевірки товарно-транспортних накладних передбачених наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" як підстава для не врахування у визначенні позивачем валових витрат є необґрунтованим на підставі наступного.

Згідно наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 22.05.2006 року № 493 "Про внесення змін до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" виключений пункт 11.2 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N 128/2568, який передбачав, що товарно-транспортні накладні і дорожні листи вантажного автомобіля належать до документів суворої звітності, які виготовляються друкарським способом з обліковою серією та номером.

Оскільки, наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" в порушення вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.92 N 493/92 не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України, затверджені ним типові форми товарно-транспортних накладних не є обов'язковими для суб'єктів господарювання.

Надані позивачем видаткові та податкові накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо наявності обов'язкових реквізитів та мають необхідну інформацію щодо проведених господарських операцій з придбання товару, а тому є належними первинними бухгалтерськими документами, що стверджують факт придбання товарів.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» не дозволяється установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Таким чином, суд вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Житомирі від 10.03.2010 року № 0000622301/0 в частині донарахування зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 32822 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6565 грн.

Щодо податкового кредиту, то суд дійшов слідуючого висновку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (далі Закон про ПДВ).

В даному випадку податковий кредит товариством був сформований на підставі податкових накладних від 31.07.2009 року №40614, від 31.08.2009 року №46317, від 21.09.2009 року №50812, від 29.09.2009 року №52523, які оформлені належним чином, відповідно до вимог податкового обліку.

Встановлено, що ТОВ "Торгівельний дім Ласуня" є платником податку на додану вартість, має право надавати податкові накладні. Отримання товару підтверджується видатковими накладними, що зазначені вище та фактичною оплатою за отримані товари, яку не оспорює податковий орган.

Обставин, які б суперечили Закону про ПДВ при формуванні ТОВ "Дитячий супермаркет Малиш" податкового кредиту, судом не встановлено.

Таким чином позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені за отримані товари, що були йому надані ТОВ "Торговий дім Ласуня".

Що стосується встановлених податковим органом порушень віднесення ТОВ "Дитячий супермаркет Малиш" до складу податкового кредиту суми ПДВ, яка не підтверджена податковими зобов'язаннями ПП "Палей" в квітні 2008 року на суму 7570,58 грн., то суд зазначає слідуюче.

Судом встановлено, що позивачем при складанні Додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року було помилково зазначено ІПН ПП "Палей", а не ПП "Пелікан", яке поставляло продукцію товариству.

Разом з тим, вказана помилка була самостійно виправлена позивачем шляхом подання 09.02.2010 року (ще до початку перевірки) до ДПІ у м. Житомирі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2008 року, що підтверджується матеріалами справи.

З урахуванням встановлених обставин по справі суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період, тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 10.03.2010 року № 0000632301/0 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 33828 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16914 грн..

Керуючись Законами України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед державними та цільовими фондами", ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд –

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 10.03.2010 року № 0000622301/0 в частині донарахування зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 32822 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6565 грн..

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 10.03.2010 року № 0000632301/0 в частині донарахування зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 33828 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 16914 грн..

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дитячий супермаркет Малиш" 6,80 грн. понесених судових витрат.

           Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

           У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 27 вересня 2010 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.