Рішення № 12212778, 25.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2010 р. Справа № 43/252-10

вх. № 8778/3-43

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Сеник С.Г., довіреність № 0448/10 від 09.06.2010 року

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МТС Україна", м. Київ

до ФОП ОСОБА_2, с. Шлях

про стягнення 1099,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "МТС Україна", звернувся до суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) про стягнення 1099,53 грн. заборгованості.

Через канцелярію господарського суду 25 жовтня 2010 року позивач надав письмові пояснення (вх.№21127) з додатком документів до них, зазначені документи долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 25 жовтня 2010 року підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити в повному обсязі. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання в частині оплати послуг за Договором про надання послуг мобільного зв'язку № 4547994, укладеного між сторонами 11.12.2008 року та Додаткової угоди до нього № 4163238 від 11.12.2008 р., у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Відповідач у призначене 25 жовтня 2010 року судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою суду та відзиву на позов не надав, про причину неявки суд не повідомив, про день слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про що свідчить поавідомлення про вручення поштового відправлення яке міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов"язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

11.12.2008 року між сторонами було укладено Договір про надання послуг безпровідного доступу до мережі Інтернет (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався надавати відповідачеві послуги безпроводового доступу до мережі Інтернет, а відповідач зобов'язався користуватися наданими послугами та сплачувати їх вартість відповідно до умов вказаного Договору та Додаткової угоди до Договору № 4547994.

Згідно з умовами Договору, Додаткової угоди до нього та Правилами користування мережами стільникового зв'язку, як складовою частиною договору, в разі затримки оплати оператор має право відмовити абоненту в подальшому наданні послуги та розірвати цей договір. Призупинення надання послуги та розірвання договору не звільняє абонента від оплати суми заборгованості та виплати неустойки.

Судом встановлено, що 30.01.2010 р. позивач розірвав Договір № 4547994 укладеного 11.12.2008 року та на підставі п. 1.3. Додаткової угоди до Договору № 4163238 та нарахував договірну санкцію.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за Договором та Додатковою угодою до Договору виконав належним чином, надавав відповідачеві послуги безпроводового доступу до мережі Інтернет, але відповідач свої зобов`язання по оплаті виконував неналежним чином, у зв`язку з чим станом на день подачі позову до суду утворилась заборгованість за послуги зв'язку в сумі 104,20 грн., заборгованості по сплаті збору до Пенсійного фонду України в сумі 21,69 грн. та договірної санкції в сумі 972,40 грн., всього 1099,53 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що 09 лютого 2010 року позивачем на адресу відповідача направлялася претензія за №1.10259541/02 з вимогою сплатити заборгованість. Але відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині сплати вартості наданих послуг, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в звязку з чим вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (адреса:АДРЕСА_1, Код ЄДР НОМЕР_1, п/р 26003016816157 ХФ "Укрексімбанк", МФО 351618) на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (адреса 01015, м. Київ вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937, р/р №26008526 в "Райффайзен банк Аваль" м. Києва, МФО 30035)1099,53 грн. заборгованості, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 26 жовтня 2010 року