Рішення № 12212766, 26.10.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2010 р. Справа № 64/264-10

вх. № 8080/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Будко І.Є. за довіреністю від 12.04.10; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РТВП "Укравтошина", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КВ - Транс", м. Харків;

про стягнення 66210,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РТВП "Укравтошина" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.№41 від 09.09.2010р.), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВ - Транс" суму боргу у розмірі 66210,00грн., судові витрати покласти на відповідача. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не сплатив вартість товару, який йому було відпущено позивачем за накладною №РН-0000016 від 15.05.2008р.

Ухвалою господарського судуХарківської області від 27.09.10. розгляд справи було відкладено на 12.10.10.

26 жовтня 2010 року відповідач надав відзив на позов в якому зазначає, що позовні вимоги визнає в повному обсязі. Пояснює, що грошові кошти були сплачені у зв'язку з відсутністю коштів на розрахунковаму рахунку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.

Відповідач у судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

15.05.08 позивачем було відпущено відповідачу товар на суму 66210 грн. за накладною № РН-0000016.

Факт отримання товару підтверджується довіреністю від 13.05.08 за № ЯОЖ-762643, яку виписано на Попову О.М.

20.01.2010 р. відповідачу було направлено претензію з вимогою сплатити суму боргу у семиденний строк у відповідності до вимог п. 2 ст. 530 ЦК України. У своєї відповіді ТОВ «КВ-Транс» зобов'язалось сплатити борг у строк до 01.07.2010 р. Однак взятий на себе обов'язок відповідач не виконав.

Наданна позивачем накладна на поставку товару не містить посилання на договір, отже поставка товару відбувалась не в межах виконання будь-якого договору.

Тобто, між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу відповідно до кожного відвантаження товару позивачем та прийняття його відповідачем згідно накладної. А письмовим підтвердженням укладання такого договору, у відповідності до п. 1 ст. 208 ЦК України слугує відповідна письмова накладна із зазначенням найменування товару, його кількості та ціни. Проте, з урахуванням особливостей укладення цих договорів купівлі-продажу єдиною істотною їх умовою (договірною категорією) сторони визначили лише найменування та кількість товару і ціну відповідного договору, яка становить загальну вартість товару, який отримано відповідачем за відповідною видатковою накладною, а отже у подальшому сторони мали керуватися положеннями чинного законодавства, що регулює правовідносини купівлі-продажу та загальний порядок виконання зобов’язань.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний сплатити товар після його прийняття, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки сторонами строку виконання обов’язку відповідача щодо оплати товару встановлено не було –то, у відповідності до ст.ст. 530, 655, 692 ЦК України, відповідач повинен був розрахуватись за отриману продукцію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачем.

В матеріалах справи міститься претензія за вих.№6 від 20.01.10, в якій позивач звертається до відповідача із вимогою сплатити вартість отриманого товару у розмірі 66210,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відповіді на претензію (вих.№14/1 від 15.02.10) вказує, що не розрахувався за отриманий товар у зв"язку із складним фінансовим становищем.

В порушення положень ст. ст. 530, 655, 692 ЦК України заборгованість в сумі 66210,00грн. відповідачем позивачу не сплачена.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару за накладною та недоведеність з боку відповідача факту розрахунку з позивачем за отриманий товар, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 66210,00грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, судові витрати у даній справі суд покладає на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 530, 610, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КВ - Транс" (61033, м. Харків, вул. Шевченко, 325 "А", код ЄДРПОУ 32030078, р/р 26001010569 в ХФ ОАО "Кредобанк", МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РТВП "Укравтошина" (61010, м. Харків, вул. Греківська, буд. 106, код ЄДРПОУ 24285734, р/р 26005845097530 в ХОФ АКБ СР "Укрсоцбанк", МФО 351016) суму боргу у розмірі 66210,00грн., 662,10грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 01 листопада 2010 року.