Рішення № 12212202, 03.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/48903.11.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Аква"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖД Плюс"

треті особи1. Закрите акціонерне товариство "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство Експрес"

простягнення 3 237,33 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Сіленко А.О.

від відповідача:не з’явився

від третьої особи 1:не з'явився

від третьої особи 2:не з'явився ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Аква" (надалі –ТОВ "Євро-Аква") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖД Плюс" (надалі –ТОВ "ЖД Плюс") про стягнення 3 237,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно договору №26/10/13 від 28.11.2007 р. здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 891,32 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 346,01 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2010 р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 08.09.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2010 р. залучено в якості співвідповідачів Закрите акціонерне товариство "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Агенство Експрес", розгляд справи відкладено до 04.10.2010 р.

В судове засідання 04.10.2010 р. представник відповідача з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.10.2010 р. у зв’язку із заявленим відповідачем 1 клопотанням та неявкою відповідачів 2, 3 розгляд справи відкладено до 13.10.2010 р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р. розгляд справи відкладено до 03.11.2010 р. у зв’язку із неподанням позивачем витребуваних документів та неявкою відповідачів.

В судове засідання представник позивача з'явився, подав уточнення до позовної заяви від 12.10.2010 р., в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖД Плюс" суму основного боргу у розмірі 2 891,32 грн. та пеню у розмірі 346,01 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, його пояснення стосовно суті спору були заслухані в судовому засіданні 04.10.2010 р., на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.2010 р. ЗАТ "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" та ТОВ "Агенство Експрес" виключено із складу співвідповідачів та залучено їх в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, що виступають на стороні відповідача.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2007 р. між ТОВ "Євро-Аква" (постачальник) та ТОВ "ЖД Плюс", ЗАТ "Український центр обслуговування пасажирів на залізничному транспорті України" і ТОВ "Агенство Експрес" (покупець) було укладено договір №26/10/13 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору покупець зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (продукти харчування) у кількості, якості й асортименті, зазначених у накладних або інших товаросупроводжувальних документах, що є невід'ємною частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними працівниками сторін.

Згідно п.п. 2.1, 2.5 Договору ціна одиниці товару (партії) зазначається в накладних чи інших товаросупроводжувальних документах, що є невід'ємною частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними працівниками сторін. Оплата за товар здійснюється протягом п’яти банківських днів з моменту передавання товару покупцю та підписання відповідних накладних або інших товаросупроводжувальних документів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008 р.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 891,32 грн., що підтверджується накладними №13810-2И від 04.07.2008 р., №14557-2И від 15.07.2008 р. та №15161-2И від 22.07.2008 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 2 891,32 грн. за поставлений товар.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача покупцю товару згідно Договору за накладними на суму 2 891,32 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.5 Договору, покупець був зобов’язаний розрахуватися за поставлений товар напротязі 5 банківських днів з моменту передавання товару покупцю та підписання відповідних накладних або інших товаросупроводжувальних документів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Отже, заборгованість покупця за поставлений товар становить 2 891,32 грн., а строк виконання грошового зобов’язання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Покупцем за Договором є просте товариство, яке створене відповідно до договору про спільну діяльність від 04.12.2006 р.

Відповідно до ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Частиною 2 статті 1138 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Згідно ст. 540 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 2 891,32 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "ЖД Плюс" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Євро-Аква" про стягнення з ТОВ "ЖД Плюс" заборгованості у розмірі 2 891,32 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 346,01 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що останнім днем виконання грошового зобов’язання за поставлений товар згідно накладної №13810-2И від 04.07.2008 р. є 13.07.2008 р., згідно накладної №14557-2И від 15.07.2008 р. є 22.07.2008 р. та згідно накладної №15161-2И від 22.07.2008 р. є 29.07.2008 р., а тому суд здійснює розрахунок пені виходячи з встановленого дня з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, тобто з 14.07.2008 р., 23.07.2008 р. та 30.07.2008 р. Відповідач у встановлений строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 14.07.2008 р., 23.07.2008 р. та 30.07.2008 р. він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку прострочення оплати покупцем поставленого товару останній сплачує постачальникові пеню, яка нараховується з вартості неоплаченого товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочення оплати товару.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимоги щодо стягнення пені у заявленому розмірі.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 2 891,32 грн. та пені у розмірі 346,01 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Аква" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖД Плюс" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 10; ідентифікаційний код 34616077) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Аква" (01001, м. Київ, вул. Софійська, 10-А ; ідентифікаційний код 35333056) заборгованість у розмірі 2 891 (дві тисячі вісімсот дев’яносто одну) грн. 32 коп., пеню у розмірі 346 (триста сорок шість) грн. 01 коп., державне мито у розмірі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на Єінформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –08.11.2010 р.