Рішення № 12211502, 05.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/32705.11.10

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.С.Г.»

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОДОК»

про стягнення заборгованості та пені

суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ш.С.Г.»(надалі ТОВ «Ш.С.Г.», позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОДОК»(надалі ТОВ «ЄВРОДОК», відповідач) суми в розмірі 56049,36 грн., в тому числі суми основного боргу у розмірі 35200,00 грн., суми пені в розмірі 20028,80 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання за договором № 14 на транспортне обслуговування від 22.07.2008 року щодо оплати наданих послуг. У зв’язку з наявною заборгованістю відповідача посилаючись на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 35200,00 грн. з відповідача разом із нарахованою пенею.

В судове засідання призначене згідно ухвали суду від 14.10.2010 року представник позивача не з’явився, вимог суду викладених в ухвалі не виконав. При цьому, докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі. Інформації щодо відмови позивача від позову або ж відомостей про сплату заборгованості в сумі заявленій до стягнення відповідачем, суду станом на час прийняття рішення у справі не повідомлено.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду та позовна заява направлялись на адресу ТОВ «ЄВРОДОК», згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (витяг станом на 27.09.2010 року наявний у матеріалах справи).

Ухвали суду, що надсилались за адресою вказаною у довідці були повернуті поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2008 року між ТОВ «Ш.С.Г.»та ТОВ «ЄВРОДОК»укладено договір № 14 на транспортне обслуговування, згідно з яким перевізник (позивач у справі) здійснює перевезення вантажів, наданих замовником (відповідач у справі), а замовник бере на себе зобов’язання оплачувати послуги перевізника в порядку і на умовах, викладених у даному договорі. Конкретні умови перевезень вантажів, наданих замовником зазначаються в заявках-замовленнях на перевезення. Кількість та різновид вантажу, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг перевізника –зазначаються в заявках-замовленнях на перевезення, які є невідємними частинамиданого договору і надаються замовником перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень (п.1.2 договору).

За умовами договору (п. 4.2) оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів –рахунку перевізника, виставленого згідно умов даного договору, акту виконаних робіт та оригіналу CMR. Оплата здійснюється через 7-10 днів після отримання оригіналів документів, вказаних в п. 4.2 (п.4.3 договору).

Надання послуг, щодо оплати яких виник спір підтверджується заявками: від 07.08.2008 року, від 12.08.2008 року, від 20.08.2008 року, від 22.08.2008 року, від 03.09.2008 року, від 07.09.2008 року, від 02.11.2008 року, які підписані сторонами та скріплена печатками обох підприємств; товарно-транспортними накладними: № 370084 від 08.08.2008 року, № 370087 від 14.08.2008 року, № 370093 від 23.08.2008 року, № 370092 від 23.08.2008 року, № 370095 від 05.09.2008 року, № 370096 від 08.09.2008 року, № 836539 від 05.11.2008 року, № 836540 від 05.11.2008 року, № 836538 від 05.11.2008 року; актами виконаних робіт: № 169 від 11.08.2008 року на суму 4000,00 грн., № 263 від 20.11.2008 року на суму 3600,00 грн., № 264 від 20.11.2008 року на суму 3600,00 грн., № 180 від 26.08.2008 року на суму 4000 ,00 грн., № 195/1 від 08.09.2008 року на суму 4000,00 грн., № 195/2 від 08.09.2008 року на суму 4000,00 грн., № 249 від 07.11.2008 року на суму 4000,00 грн., № 254 від 11.11.2008 року на суму 4000,00 грн., № 253 від 11.11.2008 року на суму 4000,00 грн. Вказвні документи у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.

Також до матеріалів справи позивачем надані рахунки-фактури: № 169 від 11.08.2008 року, № 263 від 20.11.2008 року, № 264 від 20.11.2008 року, № 180 від 26.08.2008 року, № 195/1 від 08.09.2008 року, № 195/2 від 08.09.2008 року, № 249 від 07.11.2008 року, № 254 від 11.11.2008 року, № 253 від 11.11.2008 року.

Відповідно до п. 9.1 договору, договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008 року; договір вважається продовженим на один рік на тих же умовах, якщо жодна зі сторін не заявила про його розірвання до моменту закінчення його строку дії. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період наданих послуг згідно актів № 169 від 11.08.2008 року, № 263 від 20.11.2008 року, № 264 від 20.11.2008 року, № 180 від 26.08.2008 року, № 195/1 від 08.09.2008 року, № 195/2 від 08.09.2008 року, № 249 від 07.11.2008 року, № 254 від 11.11.2008 року, № 253 від 11.11.2008 року, за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим такі підтверджують виконання позивачем договірних зобов’язань та надання послуг в межах укладеного договору.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору складає 35200,00 грн. та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

З урахуванням отримання відповідачем документів вказаних у п. 4.2 договору № 14 від 22.07.2008 року, та погоджених у заявках умов оплати, строк виконання зобов’язань щодо оплати послуг згідно заявок № від 07.08.2008 року, від 12.08.2008 року, від 20.08.2008 року, від 22.08.2008 року, від 03.09.2008 року, від 07.09.2008 року, від 02.11.2008 року на час розгляду справи є таким, що настав.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати наданих послуг в межах договору № 14 від 22.07.2008 року, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 35200,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 4.4 договору № 14 від 22.07.2008 року у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, замовник виплачує перевізнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, в примусовому порядку може бути стягнута сума обмежена законодавством, а умови договору, зокрема, в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умовами договору, зокрема п. 4.4 договору визначено розмір пені, який становить 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, та жодним чином не встановлено строку її нарахування.

Розрахунок пені здійснений позивачем не відповідає вимогам ЦК України та ГК України, оскільки діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним. Окрім того, розрахунок проведено без врахування строку настання платежу за надані послуги за кожним актом, тобто не від дня коли зобов’язання мало бути виконано та без врахування обмежень по розміру, який встановлений чинним законодавством (Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалами суду від 03.09.2010 року, від 16.09.2010 року, від 14.10.2010 року позивача зобов’язано надати: обгрунтований розрахунок пені за кожним актом виконаних робіт з врахуванням настання строку виконання зобов’язань (п. 4.3 договору –для встановлення дати з якої необхідно обраховувати пеню), обмежень по розміру встановлених чинним законодавством (Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», яким передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) та з урахуванням обмежень по строку нарахування встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України (підстави нарахування пені більше ніж за півроку).

          Зазначені вимоги суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, позивачем не виконані, у зв’язку з чим вимоги про стягнення пені суд залишає без розгляду.

Згідно п.5 частини першої ст. 81 ГПК України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання господарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № 14 на транспортне обслуговування від 27.07.2008 року відповідачем не спростовано, відзиву на позов на вимоги суду не надано, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 352 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 81, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОДОК» (03191, м. Київ, вул. Крейсера Аврора, 15 а, р/р 26008035637900 в АКІБ «Укрсиббанк», м. Київ, МФО 351005, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 33935906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ш.С.Г.»(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 100; 03035, м. Київ, вул. Кудряшова, 3, офіс 6, р/р 26007031257951 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», м. Києва, МФО 322012, ідент. код 19263995) 35200,00 грн. (тридцять п’ять тисяч двісті гривень) заборгованості, 352,00 грн. (триста п’ятдесят дві гривні) витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позов залишити без розгляду.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков