Рішення № 12211336, 21.09.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/31521.09.10 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»

до приватного підприємства «ВИК»

про стягнення 71742,08 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Молодюк А.Л. –представник за довіреністю № 21/199 від 03.09.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до приватного підприємства «ВИК»про стягнення 71742,08 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.05.2008 року між акціонерним комерційним банком «Київ» (позивачем) та приватним підприємством «ВИК»(відповідачем) був укладений кредитний договір № 37/08, згідно умов п. 2.1. якого, що був змінений додатковою угодою № 1 від 06.10.2008 року, кредитодавець надає позичальнику кредит на поповнення обігових коштів на наступних умовах: сума кредиту 100 000,00 грн.; строк користування кредитом з 12 травня 2008 року по 10 травня 2009 року (включно); розмір плати за користування кредитом 25 % річних.

Відповідно до Статуту, дата реєстрації 13.01.2010 року, публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»є правонаступником Акціонерного комерційного банку «Київ».

Відповідно до п. 2.4. договору проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту на рахунок № 20686000169909, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.

Відповідно до п. 2.3. договору позичальник повертає кредит не пізніше 11 травня 2009 року.

Позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 13.05.2008 року.

Строк користування кредитом по 10 травня 2009 року (включно), а відповідачем не повернені позивачеві кредитні кошти у сумі 63000,00 грн.

Станом на 01.06.2010 року прострочена заборгованість по процентам за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р. становить 1337,67 грн.

П. 8.1. договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.

Керуючись п. 8.1. договору позивач нарахував відповідачеві пеню з 03.12.2009 року по 31.05.2010 року за неповернення кредитних коштів у сумі 7131,74 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами у сумі 272,67 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2010 року порушено провадження у справі № 33/315 і призначено до розгляду на 21.09.2010 року.

У судове засідання 21.09.2010 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/315 від 26.07.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103010531830 на юридичну адресу: 01033, м. Київ, вул. Короленківська, 3.

Представник позивача в судове засідання з’явився та подав документи на вимогу ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/315 від 26.07.2010 року, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача просрочену заборгованість по кредиту в розмірі 63000,00 грн., прострочену заборгованість по процентам в розмірі 1337,67 грн., пеню за неповернення кредитних коштів у сумі 7131,74 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами у сумі 272,67 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 717,45 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

12.05.2008 року між акціонерним комерційним банком «Київ»(позивачем) та приватним підприємством «ВИК»(відповідачем) був укладений кредитний договір № 37/08, згідно умов п. 2.1. якого, що був змінений додатковою угодою № 1 від 06.10.2008 року, кредитодавець надає позичальнику кредит на поповнення обігових коштів на наступних умовах: сума кредиту 100 000,00 грн.; строк користування кредитом з 12 травня 2008 року по 10 травня 2009 року (включно); розмір плати за користування кредитом 25 % річних.

Відповідно до Статуту, дата реєстрації 13.01.2010 року, публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ»є правонаступником Акціонерного комерційного банку «Київ».

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відповідно до п. 2.2. договору кредитодавець (позивач) здійснює перерахування кредиту за реквізитами, вказаними позичальником (відповідачем) не пізніше ніж через три банківські дні з моменту одержання письмової заявки позичальника при умові виконання вимог пункту 3 цього договору. Перерахування коштів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів, при цьому загальна сума кредиту не повинна перевищувати ліміт кредитування на одного позичальника, який коригується кожного місяця згідно з нормативними документами НБУ.

Позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 13.05.2008 року.

Відповідно до п. 2.3. договору позичальник повертає кредит не пізніше 11 травня 2009 року.

Відповідно до п. 4.4.1. договору позичальник зобов’язується забезпечити своєчасне повернення кредиту, сплату процентів, а також сплатити комісію згідно діючих тарифів банку за оформлення кредиту в розмірі 1% від суми кредиту, визначеної у пункті 2.1. даного договору на рахунок № 6111100101 не пізніше дати надання кредитних коштів та належне виконання всіх інших своїх зобов’язань за договором.

Відповідно до п. 2.4. договору проценти за користування кредитом нараховуються в валюті кредиту на рахунок № 20686000169909, починаючи з дня перерахування коштів, щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, за період фактичного користування фактичною сумою кредиту, з розрахунку фактичної кількості днів поточного року.

Відповідно до умов договору, а саме п. 4.4.9. договору позичальник зобов’язується нараховані проценти за користування кредитом перерахувати на рахунок № 29096000169909 або № 20686000169909 в АКБ «Київ», МФО 322948 щомісячно до останнього робочого дня поточного місяця.

Відповідач частково виконав умови договору, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку з 12.05.2008 по 21.09.2010 року.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Згідно умов кредитного договору № 37/08 від 12.05.2008 року та додаткової угоди до нього № 1 від 06.10.2008 року, строк повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними закінчився 10.05.2009 року (включно).

Відповідач, в порушення умов договору, не погасив заборгованість по кредиту, яка станом на 01.06.2010 року становить 63000,00 грн.

Відповідач частково оплатив заборгованість за відсотками і станом на 01.06.2010 року прострочена заборгованість по процентам за період з 01.05.2010 р. по 31.05.2010 р. становить 1337,67 грн., що підтверджується банківською випискою, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в частині заборгованості по кредиту в сумі 63000,00 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 1337,67 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись п. 8.1. договору позивач нарахував відповідачеві пеню з 03.12.2009 року по 31.05.2010 року за неповернення кредитних коштів у сумі 7131,74 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами у сумі 272,67 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 8.1. договору передбачено, що при порушенні строку повернення кредиту та сплати процентів за його користування за цим договором позичальник сплачує кредитодавцеві пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день за весь час прострочки.

Оскільки розмір пені у сумі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день за весь час прострочки перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, судом приймається розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 01.06.2010 року пеня за прострочення повернення кредитних коштів у сумі 7131,74 грн. та пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у сумі 272,67 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємства «ВИК» (01033, м. Київ, вул. Короленківська, буд. 3; п/р 26008000169901в ПАТ «АКБ«Київ», МФО 322498, код ЄДРПОУ 24922879) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерного комерційного банку «Київ» (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 16-22; к/р 32000178901 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, МФО 321024, код ЄДРПОУ 14371869) заборгованість по кредиту в сумі 63000 (шістдесят три тисячі) грн. 00 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 1337 (одну тисячу триста тридцять сім) грн. 67 коп., пеню за прострочення повернення кредитних коштів у сумі 7131 (сім тисяч сто тридцять одну) грн. 74 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у сумі 272 (двісті сімдесят дві) грн. 67 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 717 (сімсот сімнадцять) грн. 45 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 03.11.2010 року.