Рішення № 12211268, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/24301.11.10 За позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоруські меблі»

про стягнення 3322,06 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Лоза Н.Є. –представник за довіреністю № 0388/10 від 01.06.2010 р.

Від відповідача не з’явилися

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоруські меблі»(відповідач) про стягнення з останнього заборгованості в розмірі 3322,06 грн. відповідно до договорів про надання послуг мобільного зв’язку № 3108426/1.10924029 від 10.10.2006 р., № 2171075/1.10924029 від 31.03.2005 р., № 1662369/1.10924029 від 26.05.2004 р. та № 2552060/1.10924029 від 16.11.2005 р. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 3322,06 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 р. порушено провадження у справі № 39/243 та призначено справу до розгляду на 01.11.2010 р. о 11:55 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.11.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав суду усне пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.11.2010 р., не з’явився, вимоги ухвали суду від 07.10.2010 р. не виконав, відзив на позов з підтверджуючими документами не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/243 від 07.10.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 02160, м. Київ, вул. Радистів, 73.

Вищенаведене поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою пошти “за зазначеною адресою не розшукано ”.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі № 39/243 від 07.10.2010 р. вручені відповідачу належним чином.

За таких обставин, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/243 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 01.11.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.11.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, в т.ч. визнання права, припинення правовідношення тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Між Приватним акціонерним товариством “МТС Україна»(далі –позивач, UMC) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Білоруські меблі»(далі –відповідач, абонент) укладено договори про надання послуг мобільного зв’язку № 3108426/1.10924029 від 10.10.2006 р., № 2171075/1.10924029 від 31.03.2005 р., № 1662369/1.10924029 від 26.05.2004 р. та № 2552060/1.10924029 від 16.11.2005 р.

Відповідно до умов договорів позивач взяв на себе обов'язок надавати відповідачу послуги мобільного зв'язку (п. 1.1. Договору), а відповідач - своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги (підпункт 2.4.2. пункту 2.4. Договору).

Згідно даних договорів відповідачу був присвоєний один особовий рахунок № 1.10924029 з метою здійснення розрахунків за надані послуги зв'язку.

Відповідно до п. 3.1. договорів, нарахування за надані послуги мобільного зв’язку здійснюється згідно з тарифами позивача, які є невід’ємною частиною договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць.

Відповідно до п. 3.3. договорів, рахунки за надані послуги та авансові внески відповідач мав сплатити готівкою, перерахуванням на поточний рахунок позивача або кредитною карткою в національній валюті України; за наявності авансу рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, але в будь-якому разі до моменту фактичного використання авансу. Розрахунковий період становить один календарний місяць (п. 3.1. договорів).

У разі неодержання рахунків до 15-го числа, підпунктом 2.4.6. договорів на відповідача покладений обов’язок зателефонувати за тел. 111 для одержання інформації щодо подальших розрахунків. Матеріали справи не містять доказів таких звернень відповідача, а рахунки що виставлялись на оплату послуг залучені до справи.

Відповідно до п. 3.5. договорів кількість та вартість послуг, наданих за розрахунковий період, визначається відповідно до показників належних позивачу технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг.

Згідно зі ст. 24 Закону України “Про телекомунікації” умовами застосування технічних засобів телекомунікації є їх відповідність стандартам і технічним регламентам. Технічні засоби телекомунікації повинні мати виданий у встановленому законодавством порядку документ про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікації.

Згідно пояснень позивача наданий ним звіт про баланс особового рахунку абонента сформований у відповідності до показників належних позивачеві технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості розмов, які пройшли державну метрологічну атестацію, про що свідчать надані позивачем Свідоцтва про державну метрологічну атестацію № 11-00/127 від 30.09.2009 р., № 11-00/094 від 21.08.2009 р., № 11-00/098 від 19.08.2009 р. та Свідоцтва Укрметртестстандарту про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 11-П/818 від 19.08.2010 р., № 11-П/604 від 03.07.2010 р. та № 11-П/822 від 26.08.2010 р.

Відповідно до ст. 63 Закону України “Про телекомунікації” від 18 листопада 2003 року N 1280-IV (зі змінами та доповненнями) телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Умови надання телекомунікаційних послуг: укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ; оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до ч. 5. ст. 33 Закону України “Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема: виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 34 Закону України “Про телекомунікації”, оператори телекомунікацій повинні забезпечувати і нести відповідальність за схоронність відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо. Інформація про споживача та про телекомунікаційні послуги, що він отримав, може надаватись у випадках і в порядку, визначених законом. В інших випадках зазначена інформація може поширюватися лише за наявності письмової згоди споживача. Докази, що підтверджують надання Позивачем телекомунікаційних послуг Відповідачеві є інформацією, що захищена у відповідності з Законом України “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних мережах”, розголошення якої не може бути ініційоване Позивачем.

Пунктом 219 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року визначено що фактичне отримання абонентом обумовленої в договорі тієї чи іншої послуги означає, що така послуга була замовлена абонентом.

Відповідно до ст. 68 Закону України “Про телекомунікації” розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо в разі одержання споживачем замовленої за передоплатою (авансованої) послуги за тарифами, затвердженими згідно із законодавством.

Позивач 07.07.2010 року звернувся до відповідача з претензією щодо оплати послуг мобільного зв'язку , однак відповіді не отримав. Таким чином, позивачем було вжито заходів з метою досудового врегулювання спору.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день вирішення справи, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 3322,06 грн. за послуги зв’язку.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі з огляду на наступне.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

По матеріалам справи встановлено, що між сторонами по справі фактично укладений договір про надання послуг, а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 Цивільного кодексу України визначають права та обов`язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, строк виконання зобов’язання щодо оплати наданих позивачем послуг станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 3322,06 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 78, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Білоруські меблі» (02160, м. Київ, вул. Радистів, 73; ідентифікаційний код 31457489, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження на користь Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ідентифікаційний код 14333937) 3322,06 грн. (три тисячі триста двадцять дві гривні 06 коп.) основного боргу, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О.В.

Дата підписання

повного рішення: 03.11.2010 р.