Рішення № 12211266, 01.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/24501.11.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укркомплексбуд»

про стягнення 10825,30 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

від позивача: Сандугей І.В. –довіреність № б/н від 26.11.2009 р.

від відповідача: не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прушиньскі»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укркомплексбуд»(відповідач) заборгованості в розмірі 10825,30 грн., з яких 9797,56 грн. –основний борг, 273,32 грн. –3 % річних та 754,42 грн. –індексу інфляції. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товар відповідно до видаткових накладних та довіреностей відповідача, проте, останній зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2010 р. порушено провадження у справі № 39/245 та призначено справу до розгляду на 01.11.2010 р. о 12:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 01.11.2010 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду, надав суду усне пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.11.2010 р., не з’явився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2010 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 –V) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/245 від 07.10.2010 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 2, кім. 1) та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ № 029200 станом на 26.10.2010 р.

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 13.10.2010 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103010571263.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/245 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 01.11.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.11.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.11.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивач поставив відповідачу товар (будівельні матеріали) (надалі –товар) на загальну суму 9797,56 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані представником відповідача та довіреностями Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укркомплексбуд»на отримання товару (копії накладних та довіреностей знаходяться в матеріалах справи). В спірних накладних визначено строк оплати товару, який складає 0 банківських днів з моменту підписання.

У зв’язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за поставлений товар у розмірі 9797,56 грн., яку станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач не оплатив.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано відповідачу лист-вимогу з вимогою погасити заборгованість у сумі 9797,56 грн. до 22.12.2009 р. Однак відповідач залишив вищезазначений лист-вимогу без відповіді та задоволення.

Крім того, позивач направив на адресу відповідача претензію № 11 від 15.03.2010 р. з вимогою про погашення заборгованості за поставлений товар у сумі 9797,56 грн. Станом на час подання позову до суду, на твердження позивача, відповідач заборгованість не погасив і вищевказану суму не сплатив.

В матеріалах справи також є лист позивача № 2740904 від 09.04.2010 р., яким останній просить відповідача дати в строк до 13.04.2010 р. офіційну відповідь на претензію від 11.03.2010 р. Однак відповідач залишив вищезазначений лист без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Зібрані у справі докази, зокрема, спірні видаткові накладні, які підписані представником відповідача та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, свідчать про вчинення сторонами правочину, який містить ознаки договору поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов‘язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У спірних видаткових накладних встановлені всі істотні умови договору, зокрема, предмет, ціна та строк оплати. Відповідно до видаткових накладних встановлено, що строк оплати по накладних складає 0 банківських днів з моменту підписання, тобто оплата повинна була бути здійснена в день прийняття товару та підписання накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»також встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зокрема, первинними правопідтверджуючими документами щодо поставки товару вважаються видаткові накладні.

Отже, спірні видаткові накладні, які підписані представником відповідача та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, приймаються судом у якості належних доказів поставки позивачем товару на загальну суму 9797,56 грн. та отримання цього товару відповідачем.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 9797,56 грн. заборгованості за поставлений згідно спірних накладних товар визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Крім того, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язання по сплаті основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 273,32 грн. 3% річних і 754,42 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов’язання по оплаті виникло в день прийняття товару та підписання спірних видаткових накладних.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та індексу інфляції, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 273,32 грн. 3% річних та 754,42 грн. індексу інфляції обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання не з»явився, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 219,68 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 77, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укркомплексбуд»(04074, м. Київ, вул. Шахтарська, 2, кім. 1, код ЄДРПОУ № 33635586; р/р № 26008011947401 в Філії КРУ КБ «Фінанси та кредит», МФО 300937), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прушиньскі" (07600, Київська обл., смт. Згурівка, вул. Чкалова, 135-А, код ЄДРПОУ 32925902, п/р 26007651113563 в КДР "Райффайзен Банк Аваль", МФО 322904) 9797,56 грн. (девять тисяч сімсот дев’яносто сім гривень 56 коп.) основного боргу, 273,32 грн. (двісті сімдесят три гривні 32 коп.) 3% річних, 754,42 грн. (сімсот п’ятдесят чотири гривні 42 коп.) індексу інфляції, 108,26 грн. (сто вісім гривень 26 коп.) держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 04.11.2010 р.